"Маленький робот" для Мадяра. Чи зможе ухвала Ради усунути угорську блокаду України в Європейському Союзі?

Коли український парламент піддається критиці, ідеться про його недієздатність, депутати зазвичай наводять приклади, коли Верховна Рада демонструє єдність, навіть у спірних питаннях. Ще один подібний випадок стався в четвер, 3 вересня.

261 депутат із різних фракцій – як правлячої коаліції, так і опозиційних сил – підтримав рішення, яке стало знаковим на міжнародному рівні. Україна вперше в світі офіційно засудила етнічні репресії проти угорців, здійснені Москвою після завершення Другої світової війни.

В Угорщині ці події отримали ім'я "маленький робот". Це одна з національних трагедій, що коштувала життя десяткам тисяч угорців.

Для України радянські репресії, спрямовані проти угорців, не є чимось далекоглядним, адже їх початок припадає на Закарпаття. Найбільші концентраційні табори для угорської громади також знаходилися на території України. Проте ця тема залишається малознаною навіть серед тих, хто цікавиться історією. Адже згадки про "маленький робот" понад півстоліття були під жорсткою забороною.

Те, що український парламент назвав ці радянські репресії злочином проти людяності та офіційно визнав, що СРСР переслідував угорців - вже отримало добрі відгуки з Будапешта. Не завадило навіть те, що Рада ухвалила рішення у редакції, яка має певні проблеми.

Офіційно у Верховній Раді кажуть, що ухвалювали рішення "для себе, а не для угорців".

Справжня ситуація насправді виглядає інакше.

Це рішення парламенту має забезпечити контекст для ще не анонсованого візиту спікера Руслана Стефанчука до Угорщини. Цей візит може стати важливим кроком для прояснення позиції українського уряду під керівництвом Петера Мадяра. Адже він, подібно до Віктора Орбана, продовжує безпідставно перешкоджати європейській інтеграції України, завдаючи шкоди також угорцям, які живуть в Україні.

Проте, особливої надії на краще немає.

Офіційні заяви з Будапешта вказують на те, що в даний час країна не має наміру знімати блокаду, поки Верховна Рада не прийме зміни до законодавства про національні меншини. Проте угорська сторона досі не визначила конкретні вимоги. Візит Стефанчука може пролити світло на цю ситуацію.

Що таке "маленький робот"

Історичний термін, що зазначений у заголовку цієї статті, мало відомий в Україні. І це не є дивним: події того періоду тривалий час залишалися забороненою темою як в Україні, так і в Угорщині. Проте для угорського народу це є велика трагедія.

Мова йде про значну кількість загиблих, пам'ять про яких щорічно вшановується на національному рівні.

Після 1944 року, коли радянські війська увійшли до Угорщини, відбулося кілька хвиль масових депортацій угорців у віддаленні куточки СРСР та у табори ГУЛАГу. За найбільш консервативною оцінкою, швидше за все заниженою, було депортовано понад 130 тисяч людей. Є підтвердження, що понад 66 тисяч загинули у дорозі, у таборах та на чужині.

Існують інші оцінки, які свідчать про значно більші кількості як депортованих, так і загиблих.

Термін "маленький робот" (Málenkij robot) - це угорське прочитання російського словосполучення "маленькая работа". Мовляв, представники радянської окупаційної влади забирали місцевих на невелику роботу - і вони зникали назавжди.

Ці депортації починалися зі збору військовополонених (нагадаємо, що Угорщина воювала на стороні Німеччини). Однак навіть у першій хвилі вивезення виявилося, що до числа депортованих потрапило багато цивільних угорців, включаючи жінок. Існує думка, що це сталося через те, що радянська армія у своїх звітах повідомляла про нереально великі цифри військовополонених. Наприклад, під час битви за Будапешт червоноармійці, за повідомленнями, захопили 110 тисяч солдатів. Щоб не визнати, що в інформації для Сталіна містилася неправда, приблизно половину цієї цифри довелося заповнити за рахунок звичайних місцевих жителів.

У наступних етапах "маленького робота" основна увага, зазвичай, приділялася питанням цивільного населення. За поширеними оцінками в Угорщині, загалом разом з фактичними військовополоненими з країни було вивезено близько 600 тисяч осіб, серед яких 200 тисяч становили цивільні угорці. Приблизно 200 тисяч із них так і не змогли повернутися на батьківщину.

У цих сумних подіях Закарпаття відігравало важливу роль.

У цьому регіоні радянські репресії, арешти та депортації національних меншин почалися найраніше, ще у 1944 році. Наприклад, у Сваляві функціонували важливі "перевалочні" табори, де зібрали людей, яких привезли з різних частин Закарпаття та з Угорщини, перш ніж їх відправили на схід.

А через політику тотального замовчування ці дії Москви перетворилися на "забутий злочин", про який мало хто знає за межами Угорщини.

"Рішення не для угорців": що ухвалила Верховна Рада

З 3 вересня 2026 року Україна стала першою країною у світі, яка на офіційному національному рівні визнала масові злочини, скоєні проти угорців.

Хоча, можливо, це не зовсім ті висловлювання, які б хотів почути Будапешт.

Це рішення було представлено на розгляд Верховної Ради досить несподівано.

Проєкт постанови про "маленький робот" зареєстрували у Верховній Раді лише 1 вересня. Перелік авторів вражав: документ підписали спікер Стефанчук, перший віцеспікер Корнієнко, віцеспікерка Кондратюк, закарпатський депутат від "Слуги народу" Кривошеєв і голова профільного комітету з питань гуманітарної політики Потураєв. Порядок денний Ради на цей тиждень вже був сформований, але і це не стало перепоною.

Проєкт з неймовірною швидкістю провели через комітети, навіть врахували ідеї від опозиції, і вже за два дні, у четвер, включили до порядку денного та ухвалили.

Заява Верховної Ради отримала підтримку від 261 депутата. "Не було жодного голосу проти чи утримання. Це свідчить про потужну та єдину позицію українського парламенту," - зазначив спікер Руслан Стефанчук, коментуючи результати голосування.

Забігаючи наперед, в Угорщині звернули увагу на цю одностайність.

Деякі формулювання документа виявилися дивними. Хоча саме засудження злочину проти угорців прописане дуже добре.

Парламент охарактеризував ці дії як переслідування, що відповідно до сучасного міжнародного права виявляють ознаки злочинів проти людяності. Він також зробив пряму згадку про угорський термін "маленький робот" та підкреслив, що ці репресії мали етнічний підтекст. Акції, які здійснювались за вказівкою Москви, були названі "злочинами, вчиненими комуністичним тоталітарним режимом". Крім того, було офіційно проголошено, що Україна засуджує ці дії як злочини.

Але при цьому Рада "не помітила" більшої частини репресій проти угорців.

Постанова акцентує увагу на тому, що засуджує переслідування, затримання та репресивні дії щодо цивільного населення виключно в регіоні Закарпаття.

Засудження лише одного з аспектів великого злочину проти людяності виглядає досить парадоксально. Це подібно до того, якби ми, критикуючи злочини Голокосту, зосередилися виключно на випадках, що сталися на українських землях, і не згадали б про наявність таборів смерті по всій Європі.

Хоча виглядає так, що це сталося не навмисно, а стало наслідком поспішного рішення (далі ми роз’яснимо, чому виникла така терміновість).

До того ж, всупереч фокусуванню тільки на Закарпатті, згадані у рішенні ВР роки здійснення репресій - з 1944 по 1946 - охоплюють період, коли "маленький робот" збирав десятки тисяч цивільних полонених саме в Угорщині, а Закарпаття лишалося перевалочною базою для масової депортації угорців.

Депутати, залучені до розробки рішення, у бесіді з "ЄвроПравдою" наголошують, що приймали його "не задля Угорщини, а в інтересах власної країни".

Проте всі зазначають, що питання кризи у відносинах між Україною та Угорщиною також було в центрі уваги.

Микита Потураєв, очільник комітету Верховної Ради з питань гуманітарної політики від партії "Слуга народу", у коментарі для "ЄП" зазначив, що основною метою парламенту було забезпечення збереження української історичної пам'яті та акцентування уваги на угорській спільноті в Україні.

"Це - один із етапів нашої комплексної політики визнання злочинів, скоєних в комуністичну епоху. Ми демонструємо, що пам'ятаємо не лише про злочини, вчинені проти етнічних українців, - для нас цінність усіх етносів однакова", - зазначив він, запевнивши, що парламент продовжить засуджувати злочинні дії тоталітарного радянського режиму. "Усі злочини, від фізичного знищення на основі етнічної приналежності до культурного геноциду та знищення ідентичності, повинні бути засуджені на державному рівні", - підкреслив він.

"Ми робимо це для нас самих, а не для угорців. Але я впевнений, що реакція сусідів також буде позитивна", - додав народний депутат.

Іванна Климпуш-Цинцадзе з партії "Євросолідарність", яка брала участь у доопрацюванні постанови, висловила впевненість у тому, що документ вийшов якісним. Вона також акцентувала увагу на тому, що постанова, поряд із згадкою про угорців як жертв "маленького робота", вшановує також етнічних українців, які стали жертвами повоєнних радянських репресій у Закарпатті, а також представників інших національностей.

"Ми висловили позицію щодо українських земель. Це рішення відображає нашу історію, а не є лише жестом доброї волі до Угорщини", - зазначила вона в коментарі для "ЄвроПравди".

"Наш обов'язок - вшанувати пам'ять жертв радянських репресій… Це цінно і для українсько-угорських відносин", - пояснив у публічному коментарі Руслан Стефанчук.

Стефанчук їде до Угорщини. Та чи готові там на поступки Україні?

Попередньо зазначалося, що ухвалення рішення відбулося з явним поспіхом.

Причина не є великим секретом, хоча офіційно її не визнають. Вже на початку наступного тижня до Будапешта має прибути з візитом спікер Руслан Стефанчук, підтвердили кілька джерел "Європейської правди". У пресслужбі спікера цю інформацію не коментують.

Тепер, після ухвалення постанови, Стефанчук має що привезти угорським партнерам. І треба визнати, що перша реакція з Будапешта є позитивною. "Сьогоднішнє рішення українського парламенту є гідною даниною пам'яті жертв та важливим кроком на шляху до осмислення радянського минулого та встановлення правди про ці події", - йдеться в заяві угорського МЗС.

Отже, якщо візит відбудеться, як цього бажає Київ, то умови для нього вже створені на високому рівні.

Цю думку поділяють і представники опозиції, хоча вони не мають віри у можливість зміни поглядів угорців. "Маю сумніви, що це принесе результати, проте вважаю, що ми вчинили правильно", - висловилася Іванна Климпуш-Цинцадзе в інтерв'ю "ЄП".

Заяви з парламенту Угорщини підтверджують її скепсис.

У них вдячність за ухвалене рішення переплітається з вимогами до України.

"Справедливе висвітлення історії та збереження пам'яті про жертв є фундаментом для примирення", - зазначив один з провідних депутатів парламенту Мартон Гайду, який має значний вплив на ухвалення рішень нової влади в сфері зовнішньої та європейської політики.

Він також зазначив, що лише символічні дії для досягнення "примирення" між Україною та Угорщиною не є достатніми. "Визнання історичних злочинів повинно супроводжуватися конкретними діями", - підкреслив він, додавши, що очікує від України якнайшвидшого ухвалення узгоджених в червні рішень щодо прав меншин. Це необхідно для того, щоб угорська громада Закарпаття, чисельність якої значно зменшилась, могла вільно здійснювати свої мовні, освітні, культурні та політичні права.

Слід зазначити, що в червні Україна та Угорщина домовилися про терміни реалізації вказаних реформ, і поки що жоден з них не став ближчим до виконання.

Відзначається певна невідповідність у висловлюваннях представників Угорщини: коли Міністерство закордонних справ стверджує одне, парламент висловлює зовсім іншу позицію. Це підтверджує інформація з "Європейської правди", згідно з якою рішення Верховної Ради щодо "маленького робота" стало спонтанним кроком з української сторони, не погодженим попередньо з Будапештом.

Цей підхід є досить суперечливим, особливо в умовах відсутності довіри між Києвом і Будапештом.

Власне, ми здійснили значущий крок, не будучи впевненими, чи отримаємо адекватну відповідь з боку Угорщини і чи буде нас влаштовувати ця відповідь.

Утім, лишається сподіватися, що візит Стефанчука до Будапешта дійсно відбудеться і допоможе у пошуку виходу з глухого кута у відносинах. Адже наразі Угорщина продовжує ігнорувати пропозиції України про зустріч лідерів. Одночасно уряд Мадяра продовжує блокувати рух України до ЄС, всупереч своїм же обіцянкам у червні.

Найважливіше в цій ситуації полягає в тому, що Угорщина, перешкоджаючи відкриттю нових кластерів, жодного разу не надала Україні офіційної інформації про те, які саме умови потрібно виконати для зняття блокади.

Тому задача максимум для візиту Стефанчука - отримати від партнерів їхню позицію; відповісти, чи видаються їхні вимоги реалістичними з боку парламенту; та зрозуміти, що є реальним мотивом угорського вето.

Безумовно, варто скористатися цією нагодою, щоб ще раз навести на думку Будапешт: перешкоджаючи європейській інтеграції України, угорська влада завдає шкоди і етнічним угорцям, що живуть в Україні.

Коли уряд Орбана ставав все більш проросійським, його політика була, принаймні, зрозуміла. Проте, у випадку дій уряду Петера Мадяра, який продовжує курс свого попередника, відсутнє таке ж розуміння.