Манчура: Політична культура Польщі та наша відрізняються великою емоційною насиченістю.

Дональд Туск написав: "Або виженемо їх за рік з парламенту, або вони виженуть нас з Євроунії".

Схоже, що Польща повторює події 2013/2014 років. У них вже є свій варіант Януковича, хоч і не такий жорстокий. Той, хто скидав шапки з людей, був, напевно, менш примітним, а цей лише займається сумнівними фінансовими угодами.

Проте нам було легше – ми усвідомлювали, що наш злочинець не просто звичайний злодій, а й рецидивіст. Радослав Сікорський, натомість, не впевнений, ким був їхній президент, тому звертається до аудиторії зі запитанням: "Як правильно назвати: сутенер, звідник чи альфонс?"

Хай там як, але якщо слідкувати за поляками багато років, то аж страшно як наші політичні траєкторії подібні.

* І штурми вищих органів юстиції -- Конституційний трибунал в них зараз та Генпрокуратура в нас часів Ющенка (а ще ж КС з Тупицьким).

Голосування "на виїзді", коли маршалок від PiS переніс засідання в інше місце, нагадує ситуацію 2013 року, коли "регіонали" та комуністи вирушили голосувати на Банкову.

* І війни за літак -- в них Туск не дав борт Качинському для перельоту в Брюссель, в нас Ющенко забрав в Тимошенко, коли вона рвалася до Москви.

І протистояння навколо Національних банків, і конфлікти за державне мовлення, а також "тушки" — це не лише відомі Табалови, а й Моніка Павловська.

Читайте також: Що насправді відбувається у Польщі

Поляки вже стали частиною Євроунії, тоді як українці поки що лише на шляху до цього. Проте ми все ще спільно перебуваємо в рамках Речі Посполитої, її політична культура та моделі поведінки досі об’єднують нас. Наші кроки відчувають один і той же ґрунт, один з найвільніших у світі свого часу.

Їхня і наша політична культура сповнена пристрасті — тут немає місця компромісам, лише прагнення знищити опонента. "Шляхетська демократія" та "козацька вольниця" представляють собою єдиний політичний архетип.

Це шкодить. І дуже часто. І дуже часто рятує.

Ця політика, що нагадує карнавальне дійство, є справжнім вуличним шоу — завжди на поверхні, незважаючи на всі таємні маніпуляції, які відбуваються за кулісами. Тому глядач завжди має можливість висловити своє невдоволення: освистати, кидати гнилими овочами або навіть покарати недобрих акторів.

Ще гірше, коли відсутні і карнавальні веселощі, і публіка, і звуки свисту та оплесків. Лише бездушні та пусті кремлівські вежі.

Якщо ви ознайомитеся з картою виборів 2004 року, то помітите, що Ющенко здобув перемогу в усіх регіонах, які колись входили до складу Речі Посполитої. Навіть у сталінських областях, де якийсь район мав річпосполитське минуле, Ющенко виграв, тоді як решта території віддала перевагу Януковичу. Це свідчить про те, що політичні контури залишилися актуальними.

Величезні тіні ніколи не зникають назавжди; вони час від часу повертаються, щоб промовити: "Co nam obca przemoc wzięła, szablą odbierzemy" або "Же през шаблі маєм права!".

Звучить та пишеться по-різному, але звучить та пишеться не по-московському. А значить -- однаково.

Отже, ми всі разом залишимося в Євроунії, незалежно від того, хто що б не робив – знімав шапки чи щось інше.

* Опубліковано з дотриманням авторського стилю.

Витоки

Про автора: Олег Манчура, журналіст.