"Ми підтримуємо на передовій тих, хто вже пожертвував більше, ніж будь-хто міг би від них вимагати": Масі Найєм — про нестачу готовності суспільства до прийняття ветеранів.
Український правозахисник та активіст Масі Найєм, який раніше виступав за єдність нації в боротьбі проти росії, висловив свої міркування щодо того, як війна трансформувала український народ. Він також обговорив готовність суспільства до повернення військовослужбовців з фронту.
"Ми ведемо розмови з ветеранами про 'перспективи', але насправді не готові до їхнього повернення. І тут справа не лише в пільгах, не в сервісах і навіть не в недостатку робочих місць," – зазначає Найєм.
Поки вони воювали -- змінилось все. Країна. Ринок праці. Роботодавці. Колективи, в які вони мали б повернутися. І найголовніше -- змінились самі ветерани.
Багато військовослужбовців не прагнуть повертатися до свого життя після служби на фронті. Той, хто залишав звичний завод чи офіс, вже не є тим самим, хто повертається. Відбулася зміна в розумінні, масштабах переживань та відповідальності. Робоче місце, яке очікує на повернення "як раніше", насправді чекає на зовсім іншу людину – ту, що залишилася в минулому.
Вважаю, що всім зрозуміла істина полягає в тому, що війна має глибокий сенс. Екзистенційний сенс. Цивільне життя не здатне з цим зрівнятися. Ті, хто обіцяє ветеранам інше, вводять в оману як їх, так і себе.
Тому найважча робота -- не в роботодавця і не в держави. Вона в самого ветерана: зрозуміти це ще до повернення. Відкалібрувати очікування. Бо коли очікування нереалістичні -- далі розчарування, злість і відчуття, що цивільне життя тебе не прийняло.
А воно прийняло. Просто воно інше. І сенс у ньому шукається повільніше -- через людей, через наступну велику справу, а не через посаду.
Щоб ветеран і ветеранка почувалися гідними -- нам сьогодні потрібні дві речі. Не завтра, не після якихось реформ. Прямо зараз.
По-перше, ті, хто ще не пройшов мобілізацію, повинні це зробити. Військовослужбовець стає ветераном лише тоді, коли його місце займає інша людина. Поки це не відбувається, на фронті залишаються ті, хто вже зробив більше, ніж будь-хто може від них вимагати. Це не просто красиві фрази, а необхідна умова. Без цього термін "ветеран" залишиться лише для обмеженого кола осіб.
Другий аспект. Нам необхідна комплексна політика для ветеранів. Це не просто набір різноманітних програм чи ізольованих ініціатив. Політика повинна слугувати основою, яка забезпечує спільну комунікацію між державою, бізнесом і суспільством, формуючи єдину логіку та спільні зобов'язання. Важливо, щоб усі сторони мали чіткі комітменти, за які їх можна буде притягнути до відповідальності в майбутньому.
Все решта без цих двох складових — лише благі наміри.
Нагадуємо, що військовослужбовець ЗСУ Віктор Андрусів підкреслює, що в Україні існує критична ситуація з мобілізацією, яка може призвести до серйозних наслідків у майбутньому.
Матеріали, розміщені в розділі "Блоги", виражають особисту думку автора і можуть не відповідати поглядам редакції.
