Мілош Вистрчіл, президент Сенату Чеської Республіки.
Це було б соромно, якби ми вичерпали свої сили.
Голова верхньої палати парламенту Чехії є одним із найефективніших захисників України. Це особливо помітно в умовах, коли нова урядова коаліція та більшість у нижній палаті законодавчого органу часом висловлюють сумніви щодо подальшої підтримки України з боку Чехії. Цей факт ілюструють навіть символічні дії: поки українські прапори зникають з деяких офіційних установ, на Сенаті вони продовжують майоріти.
В інтерв'ю Укрінформу очільник Сенату розповів, що робить цей орган для збереження підтримки нашої держави на високому рівні, чому вважає, що Томіо Окамура не зможе домогтися зупинки допомоги Україні, нагадав про історичний досвід своєї країни, який не дозволяє забути про те, як поводить себе агресор, якщо йому не давати відсіч, та чому він не бачить загрози повторення Мюнхенської зради цього разу.
Підтримка України залишається незмінною — проблема полягає у внутрішній політичній ситуації.
- Пане голово, Сенат цього тижня ухвалив резолюцію, в якій дистанціювався від антиукраїнських заяв голови Палати депутатів Томі Окамури та висловив підтримку Україні.
Ми прийняли одразу дві резолюції Сенату.
Перша стосувалася Чеської Республіки та Коаліції охочих і була також пов'язана із зустріччю Коаліції охочих, яка відбулася 6 січня 2026 року, де був (уперше, - авт.) присутній прем'єр-міністр Андрей Бабіш і де він нарешті підписався під ініціативою щодо боєприпасів. Так що Чеська Республіка продовжить координувати її, і це я вважаю хорошим і правильним кроком.
Була ще друга резолюція, яку подали деякі сенатори, зокрема, голови сенаторських клубів (фракцій): ODS та TOP 09, KDU-ČSL та STAN, а це свідчить, що це насправді думка партій, які зараз перебувають в опозиції.
Окрім того, що ця резолюція відкидає заяви Окамури щодо України, щодо Брюсселя, і стверджує, що ці заяви були одночасно образливими та неправдивими, вона також висловлює однозначну підтримку Україні як країні, на яку напали, та наголошує на переконанні Сенату в тому, що всі форми ключової підтримки України повинні бути продовжені.
У розділі, що аналізує події, які мають місце в нашій країні, були спростовані певні висловлювання, які, зокрема, прозвучали під час візиту міністра закордонних справ Чеської Республіки в Україну (не самим міністром, а людьми, які його супроводжували).
Існувало також питання, що стосується інцидентів у Врбєтицях, з приводу яких деякі члени Палати представників від SPD ("Свобода та пряма демократія" під керівництвом Томіо Окамури) ставлять під сумнів, чи дійсно російське ГРУ було причетним до атаки в цьому місті у 2014 році.
Зміст резолюцій, на мою думку, мав на меті "виправити" певні аспекти.
Загалом же Сенат ухвалив уже майже п'ятнадцять резолюцій, які висловлюють підтримку Україні, а також висловлюють думку Сенату щодо того, як ми, як Чеська Республіка, повинні підходити до підтримки України.
Ми спостерігаємо, що Палата представників і Сенат мають різні офіційні погляди на деякі питання. Як ви вважаєте, чи може в цих умовах бути налагоджена ефективна співпраця між парламентом Чеської Республіки та Верховною Радою України?
Я б зазначив, що не зовсім вірно стверджувати, що існує чітка відмінність між позиціями двох палат парламенту. Суть у тому, що в Палаті представників сьогодні домінують особи з поглядами, які не змінилися з часів минулого, проте тепер їхні голоси звучать набагато впевненіше. Коли пан Окамура не обіймав посаду спікера, його думки були такими ж радикальними, як і тепер, але тоді вони залишалися менш помітними.
Тож - і це гарна новина - нічого не змінилося, підтримка України, на мою думку, також не змінилася.
Єдина проблема полягає у внутрішній політиці. Спротив депутатів правлячої коаліції до заяв Окамури або інших подібних осіб не є надто потужним, оскільки уряд, зокрема прем'єр-міністр Андрей Бабіш (ANO), залежить від кожного з трьох учасників коаліції, а також від голосування SPD чи "Мотористів".
На мою думку, справа не в тому, що підтримка України помітно знизилася. Просто навіть ті, хто в нинішній коаліції міг би висловити своє незадоволення, не роблять цього відкрито. Рух ANO прагне мати контроль і вплив на події в республіці, проте йому важко реалізувати свої наміри без підтримки двох інших партій, тому він змушений бути "обережнішим", ніж хотів би, коли його партнери висловлюють свої думки.
ЧЕХАМ ЗРОЗУМІЛИЙ ОБОВ'ЯЗОК ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНУ
Однак пан Окамура наполегливо стверджує, що буде боротися за зупинку постачання снарядів та іншої підтримки Україні. Чи зможе він досягти своїх цілей?
На мою думку, його шанси на успіх невеликі. Всі в Чехії усвідомлюють, що якщо ми перестанемо забезпечувати Україну зброєю, ми не будемо сприяти миру, а навпаки, приведемо до капітуляції України.
Усі усвідомлюють, що наш обов'язок, в тому числі й прем'єра Андрея Бабіша (ANO), полягає в підтримці держави, яка зазнала нападу, чиє територіальне суверенітет порушено, а люди піддаються насильству. Я також впевнений, що ми розуміємо: коли Україна бореться проти агресора, вона фактично захищає й наші інтереси, борючись за нашу загальну безпеку.
Тому я не вважаю, що SPD зможе реалізувати свої плани, і що Чехія припинить підтримувати Україну. Проте існує ймовірність, що з огляду на внутрішньополітичні фактори ця підтримка може стати менш активною. Я впевнений, що це зумовлено внутрішньою ситуацією та можливістю шантажу, яку нині мають "Мотористи" та SPD.
Якщо обговорювати ключові напрямки зовнішньої політики нового уряду, чи можемо сподіватися, що одним із таких напрямків стане підтримка України?
У програмній заяві цього уряду наголошується, що Чеська Республіка рішуче підтримує міжнародне право та суверенітет усіх країн. Україна, як незалежна держава, також підпадає під цю категорію. Проте захистити суверенітет можна не лише словами – необхідно вжити конкретних заходів. На мою думку, наша допомога повинна бути активною і комплексною: ми повинні підтримувати біженців, особливо матерів з дітьми, що прибувають з України, а також надавати гуманітарну допомогу, зброю та інші ресурси. Інакше, як ми можемо реально відстоювати суверенітет держав, зокрема України?
У заяві зазначено, що ми будемо активними прихильниками дипломатичних ініціатив, спрямованих на завершення конфлікту в Україні та зменшення загроз війни в Європі. Проте, війна вже триває на європейському континенті. Просто висловлювати бажання досягти миру недостатньо; необхідно підтримувати тих, хто здатний зупинити агресора та запобігти подальшій ескалації війни в Європі.
Я глибоко переконаний, що ми повинні розглядати цю ситуацію як можливість всебічної підтримки України, оскільки це відповідає як міжнародним нормам, так і нашим національним інтересам у сфері безпеки. Відбиваючи атаки агресора, Україна, по суті, сприяє нашій безпеці, що позитивно позначається на стабільності Європи та Чеської Республіки.
Я думаю, що більшість членів парламенту це усвідомлюють, як і більшість сенаторів.
АГРЕСОР НІКОЛИ НЕ ЗАДОВОЛИТЬСЯ ТИМ, ЩО ВІН МАЄ.
Чи здатні внутрішні суперечності в урядовій коаліції та розбіжності в поглядах щодо України вплинути на зовнішній імідж Чехії в Європейському Союзі?
Подібні ситуації, коли наша позиція в окремі моменти виглядає невизначено, жодним чином не допомагають зміцнити наші позиції в Європі. Це викликає у мене жаль, адже я впевнений, що нам слід зайняти чітку позицію на підтримку України, і існує кілька вагомих причин для цього.
У нас є історичний досвід, який говорить: якщо ти не протистоїш агресору і думаєш, що можеш із ним домовитися, йому ніколи не буде достатньо. Якщо ви хочете миру для себе, вам не може бути байдуже, що біля ваших кордонів іде війна. І якщо ви хочете, щоб вам хтось допоміг у майбутньому, ви самі повинні допомогти. Це принципи, які ми добре знаємо з історії.
Отже, я вважаю, що нам потрібно бути значно більш категоричними. Виступи нашого міністра закордонних справ у Києві були ясними і безкомпромісними — саме так повинна висловлюватися Чеська Республіка.
Я впевнений, що більшість населення Чехії, включаючи їхніх представників у Палаті представників та Сенаті, висловлює підтримку Україні в усіх її формах, зокрема і в питаннях забезпечення зброєю.
Яку функцію може виконувати Сенат у контексті, коли війна набирає дедалі більшого розмаху, а позиція Сполучених Штатів разом із Дональдом Трампом виглядає... незвичною?
Сенат є законодавчим органом і однією з двох палат парламенту Чехії. Він виконує три основні функції.
Перша складова полягає в тому, щоб шукати можливості контролювати та, можливо, професійно впливати на ситуацію, враховуючи нашу історію, з метою забезпечення того, щоб Чехія підтримувала глобальний порядок, заснований на дотриманні міжнародних норм, а також на захисті демократії та свободи в усьому світі, щоб цей порядок залишався стабільним і не зазнавав значного послаблення.
Я впевнений, що Сенат Чехії повинен наполягати на тому, щоб Чеська Республіка активно прагнула до того, щоб Європа, частиною якої ми є, виступала як потужна сила, що підтримує якомога вищий рівень дотримання міжнародних норм. Я вживаю термін "якомога вищий", а не "100%", оскільки в сучасних умовах це вже не є реалістичним. Наприклад, ми пам'ятаємо висловлювання Дональда Трампа, який зазначав, що відчуває себе обмеженим в першу чергу своєю моральною позицією, а не рамками міжнародного права.
Друга роль полягає в тому, що Сенат також може в цьому напрямі діяти і законодавчо: приймати закони, які приведуть до того, що ми як Європейський Союз повинні об'єднатися в сферах оборони, енергетичної безпеки, економічного ринку тощо. Бо якщо ми цього не зробимо, ми, як Європа, не будемо силою. І це була би помилка.
Третя важлива функція Сенату стосується його зовнішньої політики, зокрема, його діяльності в рамках парламентської дипломатії. Це передбачає, що сенатські делегації здійснюють візити до України та інших дружніх держав, формуючи на парламентському рівні неофіційні коаліції. Ці коаліції потім виступають єдиним фронтом, відстоюючи спільні інтереси та цілі, які ми обговорюємо.
Які можливості відкриває членство України в Європейському Союзі та яку роль у цьому процесі може зіграти Сенат Чехії?
Україна проходить тривалий шлях до інтеграції в Європейський Союз, адже необхідно виконати численні вимоги. Наша основна задача, а також місія Сенату, полягає в тому, щоб забезпечити всебічну підтримку та допомогу цьому процесу. Це завдання не з простих.
Між керівництвом Сенату та українським парламентом вже укладено меморандум, що регулює їхню співпрацю. Це свідчить про наявність практичних основ у наших взаєминах. Ми маємо позитивні стосунки з Русланом Стефанчуком, який є головою українського парламенту.
Безумовно, сьогодні війна займає центральне місце в нашому житті. Проте я вважаю, що підтримка прискорення цих процесів і допомога Україні повинні продовжуватися, навіть коли основною темою залишається війна.
Дорога до Європи не обходиться без труднощів. Проте наші зусилля мають бути зосереджені на тому, щоб працювати над цим питанням, обговорювати можливості вирішення, визначати, чим можемо посприяти, і просуватися вперед, а не використовувати цю ситуацію як виправдання для бездіяльності.
Потрібно вжити заходів, щоб не допустити досягнення Росією успіху та зберегти єдність Європи.
Чеське суспільство стає все більш розділеним у поглядах на підтримку України. Яку роль відіграють політичні лідери в цій ситуації? Ймовірно, їм слід активніше пояснювати, чому надання допомоги Україні є також важливим для національних інтересів Чехії.
Відповідь на це запитання є досить очевидною. Чеська Республіка є державою середніх розмірів. В світі існують малі, середні та великі країни. Коли встановлюються єдині правила, які діють для всіх, це набуває особливого значення для малих та середніх держав, адже дозволяє їм жити в умовах відносної безпеки та користуватися тими ж правами і обов'язками, що й великі нації.
Коли міжнародні норми перестануть діяти, а правила будуть застосовуватися лише в вибірковому порядку, настане етап, коли буде панувати закон сили. Сучасні події, зокрема російська агресія проти України та деякі тенденції в Сполучених Штатах, створюють неприйнятні умови для Чеської Республіки, можливо, навіть загрожують її безпеці. Єдиний шлях, який ми можемо обрати, - це висловити своє неприйняття такого порядку денного. Якщо Чеська Республіка зробить це самостійно, це навряд чи матиме значний вплив. Проте, якщо це твердження озвучить вся Європа, можливо, в союзі з Україною, то його вага буде зовсім іншою. Тому нам необхідно докладати зусиль, щоб не допустити успіху Росії у її агресивних діях і зберегти єдність Європейського простору.
Якщо ми не зрозуміємо, що тільки спільними зусиллями, зберігаючи нашу незалежність, самобутність та суверенітет, ми зможемо вистояти, існує небезпека, що влада дістанеться найсильнішому. Адже не знайдеться жодного, хто об’єднається проти них і висловить протест: так далі не може бути.
- Де, на вашу думку, пролягає межа між легітимними політичними дебатами та кроками, які об'єктивно можуть зіграти на руку російській пропаганді?
Суть питання полягає в розмежуванні правди та брехні. Сьогодні в демократичних країнах, і не лише у Чехії, неправда часто подається як "особиста думка". Суспільству потрібно знайти спосіб пояснити цю ситуацію. Визначити чітку межу між цими поняттями не так просто. Наша мета полягає в тому, щоб досліджувати цю межу, намагатися ідентифікувати її та встановити правила, які дозволяють певні висловлювання, а інші - забороняють. При цьому варто прийняти, що ці правила потребуватимуть корекції, адже світ постійно змінюється, і ми не зможемо знайти ідеальне рішення.
По-друге, варто зазначити, що межа, яку ви встановили, може з часом втратити свою доцільність через зміни в обставинах. Ви ж не ставитеся до своїх дітей однаково, коли їм шість років і коли їхній вік досягає семи років. Світ влаштований саме так.
Отже, ключ до вашого запитання полягає в умінні відрізняти правду від неправди. Нам необхідно усвідомити, що природні закони завжди мають вищу цінність, ніж політичні.
- Чеська Республіка має свій історичний досвід окупації та втрати свободи. Чи впливає цей досвід на ваш особистий погляд на війну в Україні?
- Цей історичний досвід лише підкріплює загальновідомий факт: якщо ви не хочете опинитися в ситуації, коли хтось забере вашу територію або вбиватиме ваших друзів, ви не маєте права бути байдужим, навіть якщо це вас безпосередньо не стосується.
Другий урок наголошує на тому, що демократія та свобода – це надзвичайно тендітні цінності, які потребують постійної уваги та підтримки. Якщо їх ігнорувати, ризик їх втрати стає дуже високим. Це підтверджується численними прикладами з історії.
Це трапилося з нами не лише в 1938 році, але й після виборів 1947 року, коли комуністи здобули владу. Потім у 1968 році ми сподівалися, що зможемо якось адаптувати комунізм або соціалізм до моделі, відомої як "соціалізм з людським обличчям". Проте незабаром виявилося, що це абсолютно неможливо. Насправді, відсутність свободи думки дуже швидко призводить до встановлення диктатури.
Я вважаю, що це потужний стимул для нас в Чехії, щоб ми мали достатньо можливостей для захисту свободи і демократії.
І це також сильний імпульс для нас, щоб мати достатньо сил, щоб допомогти та підтримати Україну якомога більше.
Чи не хвилює вас можливість повторення подій, що сталися в Мюнхені в 1938 році?
- У найзагальнішому сенсі, я думаю, що у випадку Європи такої небезпеки немає.
Той історичний досвід - достатньо сильний, і рішучість європейських країн не допустити такого сценарію - велика.
Але ми повинні визнати, що ситуація, враховуючи, як довго триває війна, дуже похмура та надзвичайно виснажлива. Викликає захоплення те, що здатна зробити Україна і як вона захищає себе. Але, на жаль, навіть ті, хто підтримує Україну, дедалі більш втомлюються.
І оскільки ви запитали, що повинні робити політики, ось ще одне завдання: наше завдання - розворушитися і не піддатися втомі. Бо було б ганьбою, якби ми втомилися. Ви маєте право бути втомленими, народ України. Ми не маємо цього права. Ми повинні зробити максимум того, що в наших силах. Соромно говорити про втому, коли я дивлюся на те, з чим стикаєтеся ви.
