На узбережжі та на суші. Які ризики для України та українців несе "глобальна війна" за нафту?
Україна займає провідні позиції у світі як експортер соняшникової олії. Проте, постачання цього важливого продукту зазнало значних перебоїв через атаки Росії та інші труднощі. Наскільки це вплине на звичайних українців, економіку країни та світові ринки, досліджував УНІАН.
Росія систематично завдає ударів по українським експортним можливостям у сільськогосподарському секторі. У грудні та січні особливу увагу було приділено соняшниковій олії, адже Україна займає провідну позицію серед світових експортерів цього продукту. Кремль прагне відібрати нашу частку ринку, позбавити нас контрактів та збільшити глобальну залежність від своїх постачань.
Які збитки ми зазнали, хто, окрім російської сторони, перешкоджає нашому експорту до Європейського Союзу та всередині країни, чи існують альтернативи морським шляхам для постачання, і як це вплине на світові ціни та ціни в українських магазинах? УНІАН звернувся до експертів, щоб отримати відповіді на ці запитання.
Маслянисті потоки, чутливі узбережжя.
Кремль, власне, не переставав бомбити всіма наявними засобами українські аграрні підприємства. Але тепер у фокусі саме соняшникова олія, за експортом якої ми тримаємо лідерство на світових ринках. Проте РФ, яка є другою у світі за цією продукцією, дуже хоче в нас першість відібрати. Тим паче, що й минулий врожай у нас був не найкращий. І, на тлі ударів та цілої купи інших проблем, Росія, на думку фахівців, має шанси у цьому сезоні цієї мети досягти.
Для звичайного громадянина найвражаючими ознаками кризи стали зображення "олійних рік" у Дніпрі та плям олії в морських водах поблизу Одеси, які з'явилися внаслідок атак РФ на інфраструктуру, призначену для зберігання продукції, що експортується.
Однак це лише "верхівка айсберга". Експорт олії з України фактично зупинився, і за цим слідує призупинення роботи заводів з переробки. Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, підтверджує, що морський експорт олії з України тимчасово припинено.
"Ситуація є складною. Противник атакує портові об'єкти, фактично підриваючи наш експортний потенціал. Також знищуються сховища для зберігання, зокрема резервуари з олією", - зазначив експерт у коментарі для УНІАН.
Він додає, що страждає не лише олія, а експорт взагалі. Єдиним "позитивом" стало прискорення поставок систем ППО, адже "всі у світі відчули, наскільки важливою є робота експортних коридорів". Проте повністю закрити їх від російських ударів не вдається.
В Інституті аграрної економіки також зазначають про "згасання" морського експорту, яке може призвести до його повної зупинки. Раніше Дунай слугував альтернативою Великій Одесі, але тепер і порти на Дунаї опинилися під загрозою.
"Станом на середину січня 2026 року поставки через морські порти фактично припинилися. Тривале збереження такої негативної ситуації містить у собі цілу низку ризиків. Серед них - недоотримання валютної виручки експортерами соняшникової олії, додатковий тиск на зовнішньоторговельний баланс і курс гривні, а також диспропорції на внутрішньому ринку, коли через обмеження закордонного збуту можуть скорочуватись закупівлі насіння соняшнику та змінюватись попередньо заплановані структури посівних площ", - зауважує Богдан Духницький, провідний науковий співробітник відділу аграрного ринку та міжнародної інтеграції інституту, у розмові з УНІАН.
Його точку зору підкріплює колега Олександр Захарчук, який обіймає посаду завідувача відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення в тому ж Інституті аграрної економіки. Він також надає додатковий історичний контекст, зазначаючи, як минулі економічні періоди вплинули на сучасну ситуацію в аграрному секторі.
"Повномасштабна агресія РФ проти України, розпочата у 2022 році, кардинально порушила стабільність аграрних логістичних ланцюгів України, спричинивши колапс традиційних маршрутів, значно збільшивши операційні витрати та створивши загрозу глобальній продовольчій безпеці, - розповідає науковець. - Обсяг експорту олійних культур до початку збройної агресії був 6,1 мільйона тонн олії у 2020 році та 4,6 мільйона тонн у 2021 році. У 2022 році обсяг експорту зменшився до 3,3 мільйона тонн. Після зростання експорту у 2023 та 2024 роках було 5,6 і 5,8 мільйона тонн відповідно, а за 10 місяців 2025 року експорт знову опустився до 3,5 мільйона тонн".
Світлана Литвин, очільниця аналітичного підрозділу Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), поділяє думку інших фахівців щодо російських загроз. Проте вона вважає, що в даний момент не варто говорити про повну зупинку експорту олії, а радше про його істотне уповільнення. Варто зауважити, що попри численні труднощі, грудень продемонстрував результати, близькі до рекордних у експорті всіх видів рослинної олії.
"Рослинні олії - експортовано 513 тисяч тонн (за грудень 2025 року, - УНІАН), з яких соняшникова олія - 82%, соєва - 10% та ріпакова - 8%. Що на 21,6% більше грудня попереднього року", - розповідає вона УНІАН.
За словами фахівця, даний ріст був обумовлений перенесенням старту сезону обробки насіння соняшника на більш пізні терміни, що стало наслідком затримок у зборі врожаю через несприятливі погодні умови. Крім того, спостерігається зростання обсягів експорту олій з сої та ріпаку.
Зростав і експорт похідних товарів. Зокрема макухи (до 601,4 тисяч тонн, з них соняшникова - 73%, соєва - 27%), що на 39,1% більше аналогічного показника попереднього року. Скорочувався лише експорт олійних культур - до 514,4 тисяч тонн (соя - 68%, ріпак - 31%), що на 11,4% менше аналогічного показника попереднього року.
Однак це не лише пов'язано з росіянами. Держава навмисно вводить мита на вивіз насіння, аби заохотити експорт олії. Це приносить більший прибуток і допомагає дещо полегшити логістичні процеси. Цього сезону трейдери стикаються з експортними митами в розмірі 10% на вивіз сої та ріпаку з країни.
Проте, прогноз пані Литвин щодо олійного ринку в цьому маркетинговому році залишається досить песимістичним. Для аграріїв існує одразу кілька негативних чинників: брак електроенергії, знищення олійноекстракційних підприємств, обстріли транспортних вузлів та мостів, а також невисокий врожай, що значно знижує обсяги української олії на світовому ринку.
"Загалом, якщо розглядати маркетинговий рік 2025/26 (з 1 вересня 2025 року по 30 серпня 2026 року, - УНІАН), то прогнозується, що у порівнянні з попереднім роком експорт олійних культур зменшиться на 3,4 мільйона тонн, досягнувши 3,9 мільйона тонн, а експорт рослинних олій знизиться на 320 тисяч тонн, складе 5,1 мільйона тонн", - підкреслює вона.
Навчальні фахівці Інституту аграрної економіки подають ще більш песимістичний прогноз.
"На 2025-2026 маркетинговий рік експорт соняшникової олії залишиться на рівні 3,2-3,5 мільйона тонн, навіть за умови часткового відновлення "зернового коридору" через Босфор, оскільки інфраструктурні портові потужності втрачено майже наполовину. Відповідно, втрата валютної виручки лише за 2026 рік може сягнути не менше 600-650 мільйонів тонн", - наводить розрахунки ІАЕ Олександр Захарчук.
Слабкі альтернативи
Експерти ІАЕ розповідають УНІАН, що частка чорноморської логістики експорту олії з України сягала 90-95%, тоді як залізниця й автотранспорт пасли задніх, навіть попри всі спроби нарощування маршрутів суходолом.
"У 2025 році через залізничний транспорт було експортовано приблизно 1,6 мільйона тонн олій рослинного походження, з яких 926 тисяч тонн (58%) були направлені до морських портів, а 672 тисячі тонн - на західний кордон, в країни Європейського Союзу. Проте, незважаючи на ці обсяги, залізничні перевезення все ще відстають від можливостей морського транспорту", - зазначає Олександр Захарчук.
Його колега Богдан Духницький підкреслює, що навіть при максимальному використанні портів Дунаю, як це було в 2022 році, затримки у відвантаженнях все ж залишаться. Це пов'язано з тим, що кількість продукції, готової до експорту, перевищуватиме можливості обмеженої інфраструктури. Щодо автомобільного транспорту, він наводить яскравий приклад: усі автомобільні перевезення олії з початку року становлять менше 10% навантаження лише одного судна.
"Спеціалісти галузі стверджують, що деякою альтернативою тут можуть бути автомобільні цистерни, однак обсяги перевезень при цьому неспівставні: на початку 2026 року автотранспортом було вивезено 1350 тонн олії, тоді як лише одне судно здатне вмістити до 15 тисяч тонн продукту", - порівнює він.
Крім того, перевезення сушею підвищує витрати на транспортування, що в свою чергу знижує доходи фермерів.
"Якщо перевеземо 1 мільйон тонн олії автомобільним транспортом, це може призвести до зростання витрат на логістику на 90-140 мільйонів доларів, що, у свою чергу, вплине на собівартість продукції та прибутковість агровиробників. Вартість сухопутної доставки 1 тонни олії з України до порту Роттердам становить 165-175 доларів за тонну, тоді як перевезення через порти Чорного моря обходиться лише у 35-40 доларів за тонну. Хоча в майбутньому можливо збільшити обсяги перевезень сухим шляхом, це не відбудеться швидко," - зазначає Олександр Захарчук.
Проте, альтернативи, крім розширення "коридорів солідарності" з Європейським Союзом, більше не існує. Однак, виявляється, що і ці маршрути також опинилися під загрозою.
"Коридори солідарності" втрачають свою єдність.
Олександр Захарчук з Інституту аграрної економіки роз'яснює, що таке "коридори".
Солідарні коридори – це унікальний проєкт, спрямований на вивезення зерна без використання Чорного моря. Хоча вже запроваджено нові залізничні та автомобільні маршрути, їхні можливості наразі залишаються обмеженими. "На сьогодні немає альтернативи, яка могла б повністю замінити морський експорт", – зазначає Захарчук. – "Якщо атаки на порти посиляться, країні доведеться вдаватися до комбінації малоефективних сухопутних шляхів, що суттєво підвищить витрати на логістику та збільшить ймовірність зриву контрактів".
Проте альтернативні шляхи транспортування насправді не здатні впоратися з обсягами українського експорту олійних культур, і Україні бракує ресурсів для самостійного забезпечення такої логістики.
В Україні майже відсутні власні транспортні засоби для перевезення олії, зокрема спеціалізовані цистерни, внаслідок чого доводиться використовувати приватні автоцистерни та залізничні вагони. Це призводить до затримок у русі вагонів. Обсяги залізничних перевезень олії в Україні становлять лише половину від обсягів транспортування зерна. Крім того, на заході Європи спостерігається нестача техніки та кадрів для обробки великих партій, тому європейські порти та термінали не готові до роботи з такими обсягами української продукції, - зазначає Олександр Захарчук, висловлюючи своє занепокоєння.
Проте ці "коридори" не лише недостатньо підготовлені для прийому українського великого експорту, але й перебувають під постійним тиском з боку "євроскептиків", які використовують їх блокування для отримання політичних дивідендів.
Нещодавно "фермери з Польщі" (насправді це політичні активісти, які не представляють усіх аграріїв країни) знову вирішили організувати акцію блокування кордону. І, як зазвичай, вони обрали "ідеальний" момент для цього. Хоча після певного суспільного резонансу вони, здавалося б, "відклали" свої акції, очевидно, що питання буде регулярно повертатися в їхній дискурс. Це їхня звична практика. Адже польська влада завжди реагує на їхні вимоги, роблячи певні поступки. Український аграрний сектор давно став важливим фактором у внутрішній політиці Польщі та Європи в цілому.
"Ця ситуація дійсно абсурдна. У нас триває війна, відбуваються блекаути, люди залишаються без електрики та води на тижні, а поляки протестують проти імпорту аграрної продукції з Латинської Америки до Європейського Союзу. Вони вирішили перекрити кордон з Україною, заявивши: 'Не хочемо сировини з Бразилії, тому закриваємо український кордон'. Це чистий політичний шантаж. Це тиск президента, який представляє одну політичну силу, на уряд Туска, що належить до іншої політичної групи. Тут ідеться про боротьбу за електоральні рейтинги", - коментує цю ситуацію Денис Марчук з ВАР.
Щодо інших можливостей для експорту, експерт погоджується з думками колег, але зазначає, що під загрозою опинилася не лише олія, а й весь аграрний сектор. Ціни на фрахт досягли рекордних рівнів, і, навіть попри це, морський експорт фактично зупинився. Всі ці вантажі тепер доведеться перевозити автомобільним чи залізничним транспортом.
"В загальному, для досягнення успішного експорту нам необхідно вивезти 40-50 мільйонів тонн зерна та олії. Це означає, що для завершення маркетингового року щомісячно потрібно реалізовувати не менше 6-7 мільйонів тонн. Реалізувати такий обсяг можливо лише за рахунок потужної інфраструктури, якою володіє Велика Одеса. В той же час, автомобільний та залізничний транспорт забезпечують лише 3% перевалки аграрних вантажів. Якщо розраховувати виключно на ці види транспорту, ми не зможемо вивезти наші врожаї. "Коридори солідарності" не є ефективним вирішенням цієї проблеми", - зазначає Марчук.
Окрім того, "Укрзалізниця" також ставить перед собою певні труднощі, адже, згідно з даними ВАР, планує підвищити тарифи на перевезення у цьому році, аби компенсувати свої збитки від російських атак.
Ведуться переговори про підвищення тарифів на 27% вже зараз, а через шість місяців планується ще одне підвищення на 11%. У результаті, вартість залізничних перевезень зросте на 38%. Це додасть приблизно 5 доларів до вартості кожної тонни вантажу. Якщо експорт складе 40 мільйонів тонн, то логістика подорожчає на 200 мільйонів доларів лише в цьому сегменті. Тарифи для аграріїв вже є найвищими в порівнянні з іншими видами перевезень, що також викликає занепокоєння. Я вважаю, що це може призвести до переходу на автомобільні перевезення, оскільки вони виявляються дешевшими. Водночас, варто не забувати про ризики, пов’язані з конкуренцією з боку "польських фермерів".
На заваді автомобільного транспорту може стати погода та навіть технічний збій у митників. Так, 26 січня стався технічний збій бази даних Державної прикордонної служби, через що були заблоковані пункти пропуску у Львівській та Волинській областях. Також дуже "вчасно". Ці всі логістичні складнощі впливають внутрішні та світові ціни на олію.
Світовий ринок - між Україною та Кремлем
Ситуацію з боку покупців української продукції та цінову картину описує для УНІАН Богдан Духницький з Інституту аграрної економіки.
Географічний розподіл експорту української соняшникової олії демонструє значну диверсифікацію. У 2025 році найбільші обсяги закупівель за вартістю були здійснені Індією (743 млн доларів), Іспанією (722 млн доларів) та Нідерландами (590 млн доларів). Разом ці країни зайняли майже 40% загального експорту. Важливий попит також спостерігався з боку Італії, Туреччини, Франції, Іраку та Єгипту, як зазначає експерт. Він підкреслює, що проблеми зі стабільністю постачань соняшникової олії з України можуть вплинути насамперед на країни Європейського Союзу, Близького Сходу та Африки. Ситуація на глобальному ринку соняшникової олії наразі не є оптимістичною, оскільки спостерігається зниження як загального виробництва, так і обсягу експорту.
На фоні цих змін, як зазначає фахівець, спостерігається зниження потреби в соняшниковій олії в країнах Європейського Союзу, Китаї та Індії, що є основними споживачами цього продукту. Це створює нові труднощі для галузі та ускладнює процес прогнозування.
Незважаючи на зменшення попиту в деяких країнах, світові ціни на олію продовжують підвищуватися. Основною причиною цього є скорочення української пропозиції. Проте в попередні роки така ситуація дозволяла українським аграріям компенсувати втрачені обсяги, отримуючи більші прибутки з кожної тонни продукції. Дослідник Духницький поділився своїми розрахунками з цього приводу.
"За результатами 2025 року Україна експортувала 4,4 мільйона тонн соняшникової олії вартістю 5,2 мільярда доларів. У 2024 році відповідні показники склали 6 мільйонів тонн і 5,1 мільярда доларів. Таким чином, попри відчутне (-27%) зниження експорту в натуральному вираженні, завдяки зростанню цін на міжнародних ринках виручку вдалось утримати на попередньому рівні", - додає експерт.
Світлана Литвин з УКАБ, у свою чергу, зауважує, що Україна залишається найбільшим світовим експортером олії. Але можливі прибутки від зростання цін "з'їдає" все та ж дорожча логістика. Плюс втрати від знищення росіянами сховищ та вантажів.
Протягом минулого тижня експортна ціна підскочила на 25 доларів, досягнувши 1255 доларів за тонну. Проте українські переробники не отримують від цього вигоди, оскільки стикаються з постійними додатковими витратами. У такій ситуації прибуток отримують інші учасники ринку. Зокрема, Росія, яка займає другу позицію серед світових експортерів цього товару, зазначає пані Литвин, вказуючи на агресора.
Неприємним наслідком для українських споживачів стало те, що внаслідок скорочення обсягів експорту та підвищення світових цін, можливе "незначне підвищення цін на продовольстві", зазначає експертка. Водночас, на її думку, цей вплив буде незначним.
Проте, як підкреслює Денис Марчук з ВАР, ситуація не є настільки простою – надмірна кількість олії, яку важко експортувати, може призвести до негативних наслідків.
"Зупинка експорту спричинила зниження закупівельних цін всередині країни. Проте, внаслідок атак на порти, світові ціни на олію почали підвищуватися. Адже будь-які труднощі з транспортуванням олії з України ведуть до зростання цін на міжнародному ринку," - зазначає експерт.
Дії Кремля, за його словами, мають набагато більш радикальний характер. Це не просто чергова спроба "відплати", а цілеспрямована стратегія, спрямована на витіснення України з глобальних ринків, щоб заволодіти нашими доходами та зміцнити свій вплив у країнах Азії та Африки.
Росіяни займаються демпінгом на ринку. Вони намагаються заповнити контракти, які ми не можемо реалізувати, використовуючи, серед іншого, вкрадене українське зерно. Їхня активність на Африканському континенті зростає, і вони там залишаються. Це викликає занепокоєння, оскільки має політичний підтекст, а також впливає на інші держави. Сьогодні продовольство стало інструментом для Росії, яка використовує його для досягнення своїх політичних цілей. Наприклад, вони укладають великі угоди з Іраном на постачання сільськогосподарської продукції в обмін на військову техніку, яка потім застосовується проти України.
Олександр Захарчук з Інституту аграрної економіки подає не надто оптимістичний прогноз стосовно олії та загальної ситуації з експортом українського аграрного сектору на 2026 рік.
"Ситуація для українських сільгоспвиробників досить критична. Слід взяти до уваги, що аграрний сектор становить 11% ВВП України та більше половини загального експорту країни, а соняшникова олія є одним із ключових продуктів агроекспорту. Зменшення обсягів закордонних поставок призведе до накопичення запасів, падіння внутрішніх цін та збитків для фермерів. Лише у 2025 році через логістику переробка соняшнику зменшилася на 20-30%", - розводить він руками.
Експерти чекають на якесь політичне рішення, подібне до "зернової угоди" 2022 року, але українська сторона вже пропонувала "енергетичне перемир'я" росіянам, які його відкинули. З "аграрним перемир'ям", схоже, буде той же результат. Бо не маючи змоги досягти своїх "цілей СВО" на фронті, вони покладають надії на дипломатичний та економічний тиск, і аграрка є "аргументом" в обох цих категоріях.
