На похоронах Вікторії Рощиної я пообіцяв собі.
Два місяці по поверненню з російського полону, у серпні 2025 року, я опинився в Києві на похороні журналістки Вікторії Рощиної. Я не міг залишитися осторонь, адже новина про її трагічну загибель завдала мені великого болю.
Вже було відомо, що кати, щоби приховати свій злочин, видалили у Вікторії мозок із черепної коробки, вирізали очні яблука та гортань. У російських документах, які передали з її тілом, було написано, що це - невстановлена особа чоловічої статі.
Що я помітив? Те, що труна, яку несли на похованні, виявилася надзвичайно легкою...
Ця молода жінка у в'язниці вирішила оголосити голодування. Вона зазнала численних побоїв, а також мала перелом потиличної кістки та порізи на руках і ногах. Її вага на той момент становила менше 40 кілограмів, проте вона не опускала руки і продовжувала боротися за своє життя.
Звільнені з полону українські військовослужбовці ділились враженнями, як під час допитів вони прямо дивились у вічі наглядачам і заявляли: "Ви — окупанти, ви вторглись на нашу територію і вбиваєте наших співгромадян!"
Я особисто пережив допити та тортури, тому добре усвідомлюю: лише справжні герої здатні на такі вчинки. На похороні я підійшов до батька Вікторії і запевнив його, що ті, хто завдали їй такої шкоди, неодмінно отримають покарання.
Невдовзі стали очевидними перші конкретні дії. У листопаді 2025 року Європейський Союз ввів санкції проти російських чиновників, які були залучені до катувань Вікторії. У червні 2026 року Україна також запровадила санкції проти московського судді Тимура Вахрамєєва, якого асоціюють із її незаконним затриманням.
Після того, як я попрощався з Рощиною, я з'ясував, що Вікторія виявилася моєю землячкою з Кривого Рогу. Я знайшов номер її батька, зателефонував і запросив його на зустріч. Не з метою взяти інтерв'ю, а просто щоб провести час разом, поспілкуватися. Однак Володимир Михайлович відмовився, пояснивши, що не бажає ні з ким зустрічатися.
Через кілька місяців я висунув ідею про створення петиції для нагородження Вікторії Рощиної званням Героя України. На той момент я не був обізнаний, що вже існували звернення до президента від депутатів, Національної спілки журналістів та інших організацій. Вперше виник повний юридичний, політичний і соціальний консенсус.
Тоді я не уявляв, скільки зусиль було витрачено, щоб це подання просто потрапило на стіл президента.
Батько дав своє схвалення, і боротьба триває... Це боротьба за те, щоб її гідність була визнана українською державою.
До ініціативи приєдналися Севгіль Мусаєва ("Українська правда"), депутати Ярослав Юрчишин та Євгенія Кравчук, керівниця ZMINA Тетяна Печончик, а також багато інших поважних осіб і організацій. Спільно ми зібрали підписи Героїв України, активістів, журналістів, волонтерів і військових, які сьогодні захищають нашу державу.
Ми сподівалися, що в цей День Незалежності наша держава вшанує її подвиг як журналістки та патріотки. Однак наразі цього не сталося.
Вікторія була посмертно удостоєна кількох престижних міжнародних нагород, серед яких "Герой свободи преси" (Free Media Awards), премія Міжнародного жіночого медіа-фонду (IWMF) за мужність у журналістиці, а також правозахисна премія Homo Homini за 2024 рік від чеської організації People in Need. У вересні 2025 року її пам'ять вшанували американською нагородою за відвагу Oxi Courage Award. На її честь Парламентська асамблея Ради Європи започаткувала щорічну ініціативу "Перемога для Вікторії", метою якої є вшанування пам'яті воєнних кореспондентів і журналістів.
Вона відвідувала окуповані регіони, щоб донести правду про загарбників, і там, після жорстоких катувань, стала жертвою нелюдів.
І знаєте, що я скажу? Ми не здамося.
Ми й далі будемо відстоювати її визнання як Героя на державному рівні. Ми продовжимо представляти її історію на всіх міжнародних форумах, підкреслюючи її самопожертву.
Батько Вікторії й досі звинувачує себе за те, що переконав її в тюремних стінах припинити голодування. Він вважає, що якби вона продовжила, то могла б повернутися додому живою...
Іноді мені хочеться вигукнути це на весь голос. Я прагну, щоб в Україні та за її межами дізналися про Вікторію Рощину. Для мене вона є істинним Героїнею України.
Владислав Єсипенко - фрилансер та журналіст проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії, який раніше був ув'язнений в Кремлі.
Міркування, представлені в розділі "Точка зору", відображають особисті думки авторів і не завжди співпадають з офіційною позицією Радіо Свобода.
