"НАТО ще не знаходиться в стані готовності до конфлікту, тоді як Росія вже підготувалася" -- Сергій Джердж.

Вибухова вирва, що утворилася внаслідок падіння російської ракети Х-101 на польській землі в ніч на 30 липня 2026 року. Джерело: onet.

"Це вказівка на необхідність укріплення східного краю НАТО."

У ніч перед п'ятницею під час потужної атаки на Київ українська протиповітряна оборона змогла перехопити лише одну ракету. Це свідчить про те, що у нас недостатньо ракет-перехоплювачів для ефективної охорони. Хоча країни НАТО мають ресурси для знищення небезпечних ракет, вони вдаються до їх використання лише в особливих ситуаціях. Пане Сергію, чи задовольнили вас пояснення, чому російську ракету Х-101, яка потрапила в повітряний простір Польщі, не знищили? На щастя, вона не вибухнула і просто впала в поле.

Ця подія отримала значну увагу як у Польщі, так і в Європі, адже одна ракета потрапила на польську територію. В той же день Україна зазнала атаки 300 ракет і дронів, але це, здавалося, нікого не вразило — для багатьох це стало звичною реальністю. Росія продовжує перевіряти стійкість країн НАТО, адже такі інциденти, коли ракети перетинають кордони Румунії, Польщі та інших держав, стають дедалі частішими. Ракета Х-101 може розглядатися не лише як одиничний випадок, але й як сигнал з вагомими політичними та військовими наслідками. Важливо зазначити, що країни НАТО навряд чи активують п'яту статтю, що передбачає колективний захист, оскільки вони вважають, що це ще не є безпосередньою загрозою для Польщі. Проте цей інцидент може стати приводом для зміцнення східного флангу НАТО, і подібні ініціативи вже неодноразово озвучувалися як Євросоюзом, так і НАТО, хоч реалізація їх залишається під питанням. Адже ми бачимо, що ракета пролетіла 30 км і ніхто не перехопив її, відтак, це може свідчити про певні досягнення в польській протиповітряній обороні, оскільки не знадобилося демонструвати ефективність або бездіяльність системи.

"Сам Туск сказав, що найкращий захист Польщі -- оборона України"

Пане Сергію, ми ж постійно говоримо: не хочете самі збивати, дайте нам можливості, дайте нам ці ракети. Польща передала аж п'ять ракет, після того як президент Зеленський на зворотному шляху після офіційного візиту до США зупинився у Польщі та мав розмову з Дональдом Туском. З іншого боку, складається враження, що Кремль постійно тестує НАТО. То залітає дрон, то кілька дронів порушують простір. І десь лунає фраза: "А тепер ударим по-настоящему". Що вони будуть робити? Логіка така єзуїтська, абсолютно схиблена.

Саме так. Тут для НАТО та Євросоюзу важливо зрозуміти, що найефективніший шлях і спосіб захистити і Польщу, і Румунію, інші країни НАТО -- це допомогти Україні позбавити Росію можливості завдавати таких ударів. А для цього потрібно нам сприяти, щоб у нас було більше далекобійних ракет, дальньої та середньої дистанції дрони і ракети, щоб ми відбивалися від цих застосувань зброї проти України. І антибалістика. Сам Туск сказав, що найкращий захист Польщі -- це оборона України. Тому треба це продемонструвати, а не приберігати ці ракети незрозуміло для чого, адже це завдає страшних руйнувань і вбивств цивільних.

"У Європі є проблема вироблення спільного рішення"

У цьому аспекті ми не спостерігаємо єдності в Європейському Союзі. Навіть програма "Safe Europe" передбачає, що європейські держави купують зброю у своїх сусідів. Коли одна країна не має необхідного обладнання, вона звертається до іншої для закупівлі. Це дозволяє зберігати фінансові ресурси в Європі, забезпечуючи робочі місця та зарплати для європейців, а також зміцнюючи їхню безпеку. Проте Польща значну частину своїх закупівель здійснила в Південній Кореї. Хоча це може бути прийнятним варіантом, він не відповідає принципам, які Євросоюз намагався впровадити, спрямовуючи закупівлі в європейське русло. Ясно, що в країнах Європи існують аналогічні системи, які Польща могла б придбати. Водночас позиція Греції, що полягає в відмові надати нам ракети та іншу підтримку, свідчить про стратегічну розбіжність у сприйнятті загрози з боку Росії. Північноєвропейські та балтійські країни, а також Польща, адекватно оцінюють небезпеку, яка виходить від Кремля. В той же час, деякі держави Південної та Західної Європи зосереджують свою увагу на тероризмі, міграційних питаннях та ситуації на Близькому Сході, вважаючи російську загрозу менш актуальною. В результаті, існує проблема формування єдиного підходу до протидії Кремлю.

"У нас є чимало думок для поляків, але вони, здається, не зацікавлені в тому, щоб їх почути."

Ми аналізуємо ситуацію в Польщі. Частина польського населення усвідомлює серйозні ризики, пов'язані з російською агресією, якщо Україні не вдасться відстояти свою незалежність. Інша частина суспільства залишається зосередженою на майбутніх виборах і активно підживлює історичні суперечки. Чи є ймовірність, що ці історичні суперечки відійдуть на другий план в умовах зростаючої російської загрози? Чи можна сподіватися на стабільність у таких умовах?

Я переконаний, що можливо подолати існуючі труднощі та перейти до нових, більш конструктивних рівнів взаємодії. Ми маємо багато чого сказати нашим польським сусідам, але, на жаль, вони не готові нас вислухати. На жаль, ми не бачимо українських істориків, які б мали можливість висловити свою думку на польському телебаченні. Ситуація виглядає однобоко, і часто інформація подається спотворено. Де є спотворення, там, на мою думку, можна запідозрити вплив Москви. Це продовження давньої стратегії СРСР та Росії — підтримувати право- і лівоцентристські рухи, щоб вони вступали в конфлікти та боролися за вплив. Хоча конкретних доказів немає, у Польщі також є голоси, які підозрюють, що ця антиукраїнська риторика, що виникла так швидко, базується на спотвореній історичній логіці. Це, безсумнівно, псевдоісторичний підхід. Адже ми знаємо, як розпочалася ця трагедія: після розпаду Австро-Угорщини Польща відновилася, і першим її кроком було приготування до наступу на Західноукраїнську народну республіку. Це ключовий момент, з якого варто почати, щоб зрозуміти події минулого. Підсумовуючи, можу сказати, що вірю в можливість прогресу. В історії завжди можна знайти безліч інтерпретацій і точок зору. Але якщо говорити про сучасність та майбутнє, ми стикаємось із серйозними викликами, і нам потрібно їх долати.

"Це ганьба для усіх європейських інституцій, які володіють ресурсами, але не використовують їх."

Днями в ефірі Українського Радіо авіаексперт Богдан Долінце зробив дуже важливе уточнення. Коли Трамп говорить, що не дасть 300 ракет зимової підтримки на 2026-27 роки, то мова йде про використання більш ніж на дві третини запасів, які розміщувалися на військових базах армії США у районі Перської затоки. Армійські склади у США, як каже Богдан Долінце, були і залишаються недоторканними. Це важливий момент, який спростовує цифри, що лунають у публічному просторі про наявну кількість цих ракет. І президент Зеленський говорив, що ракети є, але питання у політичних рішеннях.

Безумовно, це виклик для нас та звинувачення для всіх наших лідерів – як військових, так і політичних, які за роки незалежності не зуміли зосередитися на цьому питанні та не створили власні балістичні ракети. Ми не спостерігали належного зусилля в цьому напрямку. Але реалії такі, які є. Суспільство проявляє неабияку стійкість. Ми перетворили традиційну піхотну війну на війну дронів. Це стало можливим для України, і це наша асиметрична відповідь, що допомагає нам утримувати позиції. Проте далі важливо, щоб наші партнери активно працювали над досягненням результатів. У Європі вже всі усвідомили — принаймні ті структури, які відповідають за безпеку та єдність континенту — і наголошують, що російсько-українська війна не є віддаленим локальним конфліктом. Це війна в Європі, і тому всім слід спільно захищатися від цих агресій. Якщо певна кількість балістичних ракет не була перехоплена сьогодні чи вчора, це свідчить про те, що всі європейці не діяли як слід. Адже ці ракети залишилися неперехопленими. Отже, це ганьба для всіх європейських структур, які мають необхідні можливості, але не використовують їх.

Сергій Джердж. Фото: "Вікіпедія"

"Всі ми повинні спільно розглянути, які кроки варто зробити в Україні."

Одночасно ми спостерігаємо, що Румунія вже активно впроваджує заходи, збиваючи дрони типу "Шахед" над своєю територією. Чому румунські сили діють рішуче, тоді як поляки залишаються в стані невизначеності?

Дійсно, питання, яке виникає, стосується технічних аспектів. Я вважаю, що у Румунії ситуація змінилася, зокрема, і законодавство. Раніше дрони не вважалися цілями для армії, що викликало певну нерішучість серед військових. Тепер же законодавство дозволяє і навіть зобов'язує їх збивати, і військові це виконують. Якщо на їхню територію проникають дрони, чому б їх не знищити? Можливо, про це менше говорять, але результати більш помітні. Раніше звучали непродумані заклики до росіян про те, чому вони обстрілюють Румунію, чому не цілитись точніше. Але коли ракети летять по Україні, це вважається нормальним? Взагалі, потрібні заклики до припинення війни і відмови від використання дронів — як проти України, так і проти інших країн. Я впевнений, що ситуація в Польщі також зміниться. Виникнуть механізми та алгоритми для реагування на такі інциденти. Ми можемо лише порадіти за наших польських і румунських друзів, якщо вони продовжать активно працювати в цьому напрямку. Але всім нам слід замислитися, що робити в Україні, якщо ми дійсно адекватно оцінюємо цю загрозу і прагнемо допомогти.

"НАТО ще не перебуває в стані готовності до конфлікту, тоді як Росія вже має всі необхідні підготовлені ресурси."

Шановний Сергію, що буде, якщо російські агресори продовжать свої спроби випробувати оборонні можливості НАТО? Які можуть бути наслідки цього? Коли ж Альянс почне реагувати більш рішуче?

Давайте подивимося, коли воно почне реагувати. Проте Росія має всі можливості для реалізації цього. Я впевнений, що на сьогоднішній день Росія готова до конфлікту з НАТО, оскільки обставини цьому сприяють.

Існують істотні аспекти. Росія, якщо й ініціює будь-який конфлікт з країнами НАТО, переконана, що НАТО не застосує ядерну зброю проти неї. Найбільше, що може статися, – це те, що російські війська будуть витіснені з територій країн Альянсу, повернувшись до Росії. Ніхто не намагатиметься захопити Москву. А що ж може втратити Росія? Вже запроваджені всі санкції щодо її нафти та газу, тому немає жодних перешкод для здійснення якихось акцій проти НАТО. Сьогодні НАТО також знаходиться в ослабленому стані, враховуючи різні підходи та напівпорожні склади. Крім того, витрати на оборону на рівні 5% – це питання майбутнього, а не теперішнього часу. Тому можна стверджувати, що НАТО ще не готове до війни, тоді як Росія вже готова, і саме тому демонструє свою військову міць.