Нова Європа: які меседжі несе обкладинка журналу Der Spiegel

Німецький тижневик Der Spiegel 23 січня 2026 року випустив номер з провокаційною обкладинкою, на якій зображено ілюстрації основних європейських лідерів, які в образі озброєних вікінгів захищають Гренландію від агресивних дій Трампа. На обкладинці розміщено заголовок "Дональде, досить!", а підзаголовок звучить як "Імперіалізм Трампа. Як Європа може втриматися".

Цей меседж є беззаперечним: Європа не дозволить нікому розпоряджатися суверенітетом своїх союзників у рамках НАТО. Стаття в Der Spiegel викликала інтерес завдяки прямій характеристиці зовнішньої політики президента США Дональда Трампа, яка, на думку авторів, значно вплинула на трансатлантичні зв'язки.

Трансформації в трансатлантичній політиці

У січні 2026 року навколо Гренландії розгорівся конфлікт, який призвів до міжнародної кризи, що досі триває, незважаючи на деякі проміжні результати у вигляді офіційних заяв про намір вирішити спір мирним шляхом.

На засіданні Всесвітнього економічного форуму в Давосі 21 січня Трамп заявив, що США не застосовуватимуть військову силу для контролю над Гренландією, але прагнуть мати постійний доступ до острова. Після розмови з Трампом Марк Рютте заявив, що кризу врегульовано, але до фінальної угоди між США та Данією це наблизило лише на декларативному рівні.

Першочергово жорстка позиція Трампа стосовно Гренландії та його ставлення до союзників по НАТО спричинили значний резонанс серед європейських лідерів, які висловили незадоволення американським підходом до формування відносин зі своїми стратегічними партнерами.

На початку січня Трамп висловив загрозу введення тарифів до 25% на товари з європейських країн, якщо вони не виконають його вимоги щодо контролю над островом. Цей підхід США слугує формою економічного тиску у зовнішній політиці стосовно держав ЄС та НАТО, що призвело до зростання напруженості між Брюсселем і Вашингтоном.

У відповідь на погрози Трампа Європейський Союз почав розробку пакету суворих заходів. ЄС розглядав можливість введення мит на американські товари на загальну суму 93 мільярди євро або обмеження для американських компаній в доступі до єдиного європейського ринку. Після переговорів з Рютте президент США скасував своє рішення, але в Європі ще раз усвідомили, що "Нові Штати" навряд чи можна вважати надійним союзником.

Нещодавні події у трансатлантичних стосунках призвели до переосмислення ролі США в контексті європейської безпеки. В Європейському Союзі все частіше піднімається питання про важливість стратегічної автономії, що забезпечила б незалежність від зовнішніх гарантій. Це стає очевидним у виступах представників, які акцентують на необхідності зменшити залежність ЄС від рішень Вашингтона в оборонній сфері.

Незважаючи на це, позиція НАТО щодо майбутніх дій залишається неоднозначною. З одного боку, не варто сподіватися на підтримку з боку Північної Америки, а з іншого — ймовірність повернення Сполучених Штатів до більш традиційного стилю управління після зміни влади у Вашингтоні не можна виключати. Формування нового альянсу без участі США є складним завданням, хоча й має свої раціональні підстави. Головною проблемою тут є відсутність готовності країн континентальної Європи до самостійної оборони. Це стосується не лише тривалих ланцюгів оборонно-промислового комплексу та недостатнього фінансування для швидкого розвитку промисловості та наукових досліджень, а й недостатньої готовності суспільств захищати свої національні інтереси.

Der Spiegel - не єдині, хто вважає Трампа представником імперіалізму, і точно не останні.

Разом із обкладинкою в журналі Der Spiegel вийшла аналітична стаття, що аналізує політичний курс адміністрації Дональда Трампа щодо Гренландії, розглядаючи його як відображення змін у зовнішній політиці США. Це підкреслюється в підзаголовку випуску "Трамповий імперіалізм: Як Європа може зберегтися", де редакція вживає термін "імперіалізм" для характеристики дій Вашингтона.

Ключова теза - дії Трампа дедалі частіше створюють для Європи політичні й безпекові ризики та ставлять під сумнів передбачуваність США як союзника. Редакція формулює позицію про необхідність більш жорсткої та скоординованої відповіді з боку європейських держав і про потребу посилення власних спроможностей Європи у сфері безпеки.

Головне питання полягає в тому, чи здатна Європа сьогодні діяти з сильною та єдиною позицією. В даний момент тривають переговори між США та Данією стосовно так званої "Гренландської угоди". Але що станеться, якщо ці переговори завершаться новим конфліктом та агресивними кроками з боку американської адміністрації?

Попри публічну опозицію діям Трампа з боку Макрона, Фредеріксен та Рютте, а також (менш публічно) Стармера та Мерца - у ЄС наразі немає ресурсу для рівного протистояння ні в економіці, ні в дипломатії. Європі не потрібна ескалація, тому вірогідно в угоді будуть серйозні поступки з боку європейців.

Лідери майбутньої Європи (якщо вона втілиться в реальність)

На свіжій обкладинці журналу Der Spiegel представлено п'ять політичних діячів Європейського Союзу, які в січні 2026 року стали центральними фігурами у спірних питаннях, пов'язаних із Гренландією, торговельними загрозами з боку США та питаннями європейської автономії.

Президент Франції Еммануель Макрон став провідним голосом Європи у протистоянні з американською позицією. Не дивно, що саме він став символом протесту - адже йому не потрібно думати про перевибори. Макрон зараз перебуває на другому терміні свого президентства в умовах глибоких внутрішніх криз у Франції. Для нього вигідно вдаватися до ризикованих зовнішньополітичних кроків: якщо вони принесуть успіх, це буде чудово, а якщо ж ні - то він вже не понесе за це відповідальності.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц не дивлячись на відсутність публічної різкої опозиції Трампу - все одно відіграє велику роль. Він, як лідер найбільшої економіки Європи, прямо впливає на всі політичні рішення ЄС.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, чий політичний шлях тісно пов'язаний з майбутнім Європейського Союзу, вживає заходів для зміцнення позицій ЄС та буде рішуче протистояти будь-яким спробам порушити суверенітет держав-членів.

Прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, країна якої стала ключовим гравцем у цій ситуації, зовсім не є випадковим учасником цього процесу. Данія, подібно до інших північних держав, має всі шанси стати важливим фінансовим ресурсом для майбутньої спільної європейської армії.

Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні тут радше в ролі потенційного містка для збереження стабільних відносин із Трампом. Причина тут не лише в гарних персональних стосунках, а й у тому, що Італія наразі - це ключовий канал для американського LNG в Європу.

Деяких може вразити, що на обкладинці немає лідера Великої Британії, але можна з упевненістю сказати, що його присутність відчувається, навіть якщо він не зображений.

Наскільки далеко наразі можна дивитися в майбутнє?

Подальша доля Гренландії залишатиметься темою дипломатичних консультацій між Данією, її автономією та союзниками у НАТО, де ключовими будуть політичні домовленості про безпеку та економіку. Для Трампа посилення військової присутності - це не фінальна мета. Данія і до конфлікту публічно не була проти розміщення нових баз. Гренландія багата на критично важливі для США ресурси, які можуть знизити залежність від КНР. Для Трампа це і є ключовою метою конфронтації.

Майбутнє НАТО викликає чимало запитань. Наразі Трамп сприймає Європу як беззубу територію, багатий на ресурси, яку можна використовувати в дипломатичних іграх для отримання вигод у торгівлі та інших сферах. Однак тривалість цього стану залежить виключно від рішень політичних лідерів ЄС. Враховуючи сучасні тенденції, можна прогнозувати створення нового європейського безпекового альянсу, в якому Україна виконуватиме роль ключового гаранта, північні країни забезпечуватимуть фінансову підтримку, а Німеччина та Польща стануть основою промислового розвитку. Це питання лише часу.

Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нам.