Новий етап конфлікту: на Заході знову почали обговорювати можливу перемогу України.

Виникнення обговорення в міжнародних ЗМІ щодо переможців в конфлікті ставить Кремль у скрутне становище, підірваючи залишки його авторитету. На формування цієї думки вплинули різноманітні фактори - від актуальних подій на фронті до підготовки до президентських виборів у США.

13 жовтня висока представниця Європейського Союзу з питань закордонних справ і безпеки Кая Каллас здійснила візит до Києва. Під час свого візиту вона озвучила плани європейських лідерів щодо подальших дій проти Російської Федерації, висловила підтримку передачі Україні американських ракет "Томагавк" та зробила кілька важливих заяв.

Зокрема, йдеться про те, що співвідношення сил у конфлікті з Росією поступово трансформується - і це зовсім не на користь Москви. Це не просто особиста думка пані Каллас, а складова ширшої глобальної дискусії, яка стартувала на найвищих рівнях після того, як Дональд Трамп охарактеризував РФ як "паперового тигра".

Серед фахівців ця тема вже певний час циркулює, але саме зараз вона вийшла на новий рівень - адже Росія дійсно демонструє все більше слабкостей, хоча й поводить себе все більш нахабно. На чому базується ця дискусія, та чому навіть "друзі Путіна" раптом "розгледіли" слабкості Кремля, розбирався УНІАН.

Нещодавно в журналі The Atlantic з'явилася стаття, в якій стверджується, що Росія, можливо, не зможе витримати війну на виснаження. Це досить цікаве спостереження, оскільки влітку вважалося, що затяжний конфлікт є вигідним для Кремля.

Проте зараз на Заході визнали, що російські військові "гублять час", кошти, озброєння, людські ресурси та інші засоби, не досягаючи істотних успіхів на фронті. В той же час Україна продовжує триматися. Це ще раз підтверджує недооцінку України, як з боку Кремля, так і з боку Заходу — справжнє "дежавю" з 2022 року.

Розуміння західними оглядачами реалій на землі створило певний "вау-ефект" як в Україні, так і на Заході, де вже давно списали Україну, "яка неминуче програє", й тільки і мріяли про реалізацію "плану Трампа". Плану з вкрай сумнівним перемир'ям, досягнутим ціною поступок лише з українського боку. Натомість тепер всі дивляться на РФ та очікують її деградації. Усі дискусії - лише про глибину російської кризи. А ми ж попереджали...

Це не означає, однак, що ситуація для України та Сил оборони України раптом стала гарною - все досі складно на фронтах. Але коли було інакше? Різниця з 2022-м - у тому, що на теренах РФ тепер відбувається "битва за гроші", яких на все тепер не вистачає. А буде ще менше. Західні санкції, часткові мита, українські удари у форматі "діпстрайк" саме й розраховані на підвищення ціни війни для Росії. У значно меншій мірі, ніж повинно було б. Проте навіть це протягом років дає свій результат.

Ми, як і нещодавно західні аналітики, спостерігаємо за зростанням кількості "дефіцитів" та "переохолоджень" на ринках Росії. А проблеми з паливом є лише верхівкою айсберга, що приховує серйозні труднощі. Деградаційні процеси охоплюють усі сфери, включаючи оборонно-промисловий комплекс.

Іноземні аналітики в галузі OSINT провели новий аналіз російських складів бронетехніки та артилерії і дійшли до вражаючого висновку: танків у задовільному стані на цих складах фактично не залишилося. Відновлення танків, які знаходяться в "поганому" та "дуже поганому" стані, є практично рівнозначним створенню нових одиниць, оскільки більшість з них зазнала серйозних ушкоджень через тривале зберігання на відкритих майданчиках, залишивши лише іржаві корпуси (у "дуже поганих" танків іноді навіть відсутні гармати або башти).

А що відбувається з обіцянкою виробляти "півтори тисячі танків щорічно", яку озвучив Медведєв у 2023 році? Насправді, нічого не змінилося – танків немає. Замість очікуваного збільшення виробництва спостерігається його спад. У 2023-24 роках було виготовлено приблизно 300 одиниць танків Т-90М, єдиного виду танків, що виробляються в РФ з нуля. Згідно з майбутніми планами, їхня кількість на конвеєрі зменшуватиметься. У 2027, 2028 та 2029 роках передбачено випустити 232, 280 та 253 одиниці Т-90М відповідно.

Звідки у фахівців з OSINT інформація про виробничі плани? На жаль, таких планів у них немає. Проте вони мають оцінки щодо виготовлення компонентів для танків, включаючи детальний список необхідних частин для одного танка. В результаті, виявляється, що у російського оборонного комплексу існує набагато більше "вузьких місць", ніж це здалося раніше.

До 2022 року приціли та інші компоненти для бронетехніки постачалися через експорт, але зараз, хоча цей напрямок не зник, він став значно обмеженим. Запаси старих деталей вже вичерпано, і залишилася лише можливість "канібалізації" з Т-72 пізніх версій (треба зауважити, що "новітній" Т-90М є модернізованою версією Т-72). Однак, як ми вже знаємо, процес "канібалізації" стає дедалі складнішим, оскільки старі радянські запаси бронетехніки також вичерпуються. Ситуація з іншими видами бронетехніки та артилерії є схожою.

Усе це відбувається на фоні фінансових труднощів, коли Кремль змушений зменшувати вкладення в оборонно-промисловий комплекс. Витрати на прямі військові потреби скорочуються (хоча поки що незначно, але це вже є симптоматичним). Водночас, спостерігається зростання фінансування внутрішньої безпеки, зокрема, варто відзначити рекордні витрати на Федеральну службу виконання покарань (ФСИН).

Ще більш показове - регіони почали зменшувати свої виплати за контракт для російських найманців. У Татарстані, наприклад, одразу у 7 разів знизили разову виплату за підписання контракту з Міноборони РФ. На тлі того, що вже 64 з 83 суб'єктів РФ мають дефіцитні бюджети та значне боргове навантаження, яке може покрити лише центральний бюджет (в якого рекордно за останні роки падає експорт і, відповідно, бюджетні надходження), то це лише початок.

Для російської армії, яка функціонує за принципом великої армії найманців, які воюють за гроші, а не ідеологію, це дуже значні зміни, які натякають, що "тигр" дійсно стає "паперовим". Розуміючи це, у РФ роблять все більше кроків для посилення примусової, але прихованої мобілізації.

Раніше призов зробили цілорічним, а тепер дозволили використання "мобілізаційного резерву" для "дій за кордоном". А це, за різними оцінками, від 2 до 5 мільйонів росіян, які на тлі "патріотичного угару" 2015 року ("Кримнаш" - оце все) самі записалися у реєстр резервістів. І тепер можуть бути використані, зокрема, як резерв для війни з НАТО, а не лише з Україною.

Це все кроки на зміну мобілізаційної стратегії на тлі нестачі коштів. Але ці кроки є непопулярними, що й змушує змінювати пріоритети у бюджеті-2026, зменшуючи видатки, власне, на армію, але збільшуючи на репресивний апарат.

Рекордні витрати на покарання свідчать про те, що Путін все більше занепокоєний своєю владою через невдоволення широких мас. Крім того, це вказує на збільшення різних штрафів з метою залучення більшої кількості найманців. Адже "добровільна мобілізація" в Росії нині базується на тих, хто так чи інакше став жертвою системи – чи то через непогашений кредит, чи то через штрафи за різні порушення, чи через звинувачення у "дискредитації" армії або інших інституцій.

Однак це не свідчить про те, що в Росії зовсім не залишилося танків чи фінансів. Якщо країна має власне виробництво, танки ніколи не зникнуть повністю. Проте їх використання вимагатиме накопичення ресурсів і зниження боєздатності Збройних сил РФ, що, насправді, ми вже спостерігаємо, враховуючи повільний темп їх просування, незважаючи на явну перевагу "на папері" в усіх аспектах.

Приклад накопичення військової техніки вражає: лише за один день, 9 жовтня, сили безпілотних систем повідомили про знищення 8 танків та 36 одиниць іншої бронетехніки. Для порівняння, упродовж усього вересня було знищено 62 одиниці бойової броньованої техніки, а тут – одразу 36 за добу. Протягом літа вони накопичували техніку, і, використовуючи погані погодні умови (негоду, що ускладнює польоти дронів), планують застосувати її в бойових діях.

Отже, ключовим елементом у конфлікті та підтримці на фронті в даний момент є безпілотники. Однак цей сезон має свої особливості в порівнянні з попередніми, зокрема щодо атак "діпстрайк". Тепер "війна міст" протікає в обох напрямках - Росія також починає відчувати на собі все більше наслідків.

Цей тренд не є новим — ще в червні УНІАН аналізував звіти з України та Росії стосовно збиття ворожих дронів, коли стало очевидно, що зміни в дальніх дронах відбулися ще навесні. Саме тоді Україна вперше досягла російських темпів запуску "Шахедів" та їхніх імітацій.

Втім, з того часу обидві сторони наростили потужності і, на жаль, РФ має (поки що) більше ресурсу й китайську підтримку, а тому масштабує виробництво швидше. Проте, на тлі проблем з грошима (китайська "допомога" це оплачуваний сервіс), можна очікувати збільшення інтервалів накопичення "Шахедів" з російського боку вже у наступному році.

Проте українці також активно вдосконалюють свою тактику. Нещодавно президент Зеленський повідомив, що Україна запускає "до 150" дронів щодня, а головнокомандувач Сирський поділився інформацією про "70 результативних атак на територію РФ". Важливо зазначити, що під терміном "удари" слід розуміти не лише окремі дії, а й можливість, що одна атака може включати кілька безпілотників. Якщо хоча б 10% з них досягне своїх цілей, це буде вважатися успіхом як для українців, так і для росіян.

Це все підґрунтя для зміни думки Трампа та західних аналітиків у дискусії "хто перемагає". До речі, дискусія ця є й на Сході - у Китаї дуже уважно за нашою війною спостерігають. Китайцям потрібна "вічна війна", а не перемога РФ (яка одразу втратить свою залежність від Піднебесної), та - тим паче - не перемога прозахідної України.

Дискусії, що відбуваються як на Сході, так і на Заході, мають свої особливості та контексти, але сам факт їх існування викликає значне занепокоєння у Кремлі. Це яскраво підкреслює недоліки Збройних сил Росії та їхню нездатність виконати навіть найосновніші задачі у встановлені терміни.

Ще однією причиною, що вплинула на зміни в настроях у Вашингтоні, є еволюція політичних тенденцій на Заході. Недавні вибори продемонстрували, що популярність популістських рухів поступово знижується. Хоча цей тренд ще не зник, радикальні ліві та праві партії отримали значно менше підтримки, ніж прогнозували соціологічні опитування.

Вони втрачають свою активність. Чому це відбувається? Зокрема, через те, що РФ поступово зменшує фінансову підтримку подібних партій на Заході, продаючи нафту та газ "з політичною знижкою" місцевим підприємцям, які потім реалізують ці ресурси за ринковими цінами, ставши "олігархами", на кшталт Медведчука. Зменшення прямого або непрямого фінансування з боку Росії призводить до зниження їхнього впливу на медіа та лобістські групи. Це, в свою чергу, сприяє зростанню критики Кремля в західних засобах масової інформації.

Новий тренд вже починає впливати на Сполучені Штати, де прихильники MAGA представляють собою радикальне праве крило. Хоча Захід є вкрай різноманітним, Західна Європа та США формують єдиний інформаційний простір. Зміни, що відбуваються в Європі, відчутно позначаються на громадській думці в Америці.

На початку жовтня 73% республіканських виборців висловлюють підтримку "озброєнню України", 86% виступають за "санкції проти Росії", а 66% вважають, що потрібно карати ті країни, які купують російську нафту та газ. Ще до президентських виборів у США прихильники Трампа виступали за припинення будь-якої допомоги Україні і сприймали Путіна як "опору" правої ідеології. Це відбувається на фоні підготовки до виборів у Конгрес у 2026 році, що робить нові настрої серед виборців для Трампа вже невідворотними.

Отже, питання "хто виходить переможцем?" на перший погляд може здаватися простим, але насправді ця дискусія є критично важливим індикатором, який піднімає низку мотивів, причин та наслідків для України, Росії та Заходу в цілому. У загальному сенсі, це нова фаза війни та геополітичних змін. Ми спостерігаємо завершення процесу, який розпочався у 2022 році, і це стає очевидним прямо на наших очах.

Захід стає більш потужним, бо більш монолітним - праві течії без фінансового "прикормлювання" Кремля перестають бути "московськими консервами" і все більше навпаки виступають за переозброєння та відсіч Кремлю.

І чим менше в РФ буде грошей на політичний підкуп, на зброю, на підтримку свого авторитету - тим більш адекватними ставатимуть політики на Заході (навіть ті, що донедавна були радикальними), що "розбиватиме" ставку Путіна на те, що після кожних виборів на Заході Європа і США ставатимуть слабшими.