Зачарування для Зеленського: які угоди можуть укласти Трамп, Путін і Сі, залишаючи Україну осторонь
Покладайтеся на перевірене джерело — підпишіться на Telegraf у Google Новинах.
Президенти США, Китаю та Росії можуть зустрітися в трьохсторонньому форматі під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який заплановано на 18-19 листопада в китайському місті Шеньчжень. Це буде перша офіційна зустріч у такому складі за всю історію відносин між цими країнами. Однак така потенційна історична зустріч між Дональдом Трампом, Володимиром Путіним та Сі Цзіньпінем може створити серйозні ризики для України.
Докладніше розповідає міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.
Основна загроза полягає в тому, що не тільки Україна, а й вся Європа можуть стати об'єктом геополітичних маніпуляцій з боку трьох великих держав. У такій ситуації питання війни в Україні може просто "зникнути" з поля зору на фоні глобального балансу інтересів та широких угод, які можуть бути укладені в Китаї.
Адже тематика цього дипломатичного трикутника охоплює набагато більше питань - від глобальної економіки та енергетичних ресурсів до подій на Близькому Сході, статусу Тайваню та управління ядерними арсеналами.
Цей саміт має потенціал стати основою для майбутніх переговорів у форматі Вашингтон-Москва-Пекін з участю Києва. Наприклад, така можливість може виникнути під час саміту "Великої двадцятки", який відбудеться в Маямі наприкінці року. У Брюсселі висловлюють занепокоєння, що це може стати серйозною пасткою для Володимира Зеленського.
"Щодо можливого саміту за участю трьох ключових гравців та України, я вважаю це загрозою для вашої країни. Україні слід наполягати на тому, щоб до участі в переговорах були запрошені також представники Євросоюзу. Європа повинна бути присутня за столом переговорів", - зазначає в ексклюзивному інтерв'ю Мікулаш Дзурінда, президент Центру Вілфріда Мартенса в Брюсселі. Цей впливовий аналітичний think-tank, пов'язаний з правоцентристською Європейською народною партією, має значний вплив на ухвалення рішень у найвищих структурах ЄС.
Врешті, європейські країни не вперше залишаються поза обговорень, які безпосередньо стосуються безпеки континенту.
"Україна - це не єдина сфера, де ми залишаємося на периферії процесів прийняття рішень. Незважаючи на великі інвестиції ресурсів, нам не вдалося досягти істотного політичного впливу. Ми постійно стикаємося з ризиком, що нас можуть ігнорувати, надаючи іншим можливість вирішувати наше майбутнє. Це було б найбільш небажаним розвитком подій."
Проте, частково ми самі несемо відповідальність, оскільки не усвідомили необхідності виносити на переговори все, що маємо, щоб уникнути ситуації, коли рішення про наше спільне майбутнє будуть приймати такі особи, як Сі, Путін чи Трамп. Адже це стосується не лише України, підкреслює Пітер Гефеле, директор політичного відділу Центру Вілфріда Мартенса.
Аби вчергове не залишитися "за бортом" великої геополітичної гри, в Європі все більше говорять про встановлення власних контактів з Росією, при цьому якомога швидше. Один з хедлайнерів цього процесу - Італія. Днями прем'єр-міністерка країни Джорджія Мелоні заявила, що 27 країн ЄС мають визначити "авторитетну фігуру", яка вестиме переговори щодо російсько-української війни від імені Європи.
"Головне - щоб Європа мала уповноваженого представника, який міг би вести переговори. Формат може бути різним: це може бути група держав або одна людина.
Ключовим аспектом є встановлення спільної позиції. У протилежному випадку, європейська політика набуде вигляду вразливої. Наша мета – створити потужну Європу...
Президент Європейської ради Антоніу Кошта є впливовою особистістю. Хоча він міг би виступити, це також може бути інша людина. Найважливіше, щоб рішення було колективним, і той, хто говоритиме, представляв усіх учасників", - зазначив під час саміту EPP у Брюсселі віцепрем'єр і міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні.
Під час пресконференції, в якій взяв участь "Телеграф", міністр зазначив, що в Кремлі усвідомлюють: досягнення миру неможливе без, наприклад, вирішення питання скасування санкцій Європою.
З іншого боку, прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович у своєму інтерв'ю нашому виданню підкреслює необхідність координованих дій між усіма країнами. Він також зазначає, що попередні спроби вести переговори з Москвою не принесли жодних результатів.
Протягом багатьох років ми активно брали участь у переговорах в рамках Нормандського формату. На жаль, ці зусилля не призвели до виконання Мінських угод - Мінська-1 та Мінська-2. Згодом ми стали свідками нової хвилі російської агресії.
"На мою думку, наступні кроки повинні бути реалізовані через спільну діяльність E3, E5 та всіх членів Європейської ради", - зазначив політик.
Нагадуємо, що групи E3 (Німеччина, Франція, Велика Британія) та E5 (з включенням Італії та Польщі) являють собою неформальні союзи з питань дипломатії та безпеки, що об'єднують найвпливовіші країни Європи.
Деякі представники Європи висловлюють занепокоєння з приводу професійності американських переговорників Стівена Віткоффа та Джареда Кушнера, стверджуючи, що Європейському Союзу вже давно варто почати самостійно встановлювати зв’язки з Росією.
"Чому ми надаємо можливість цій вкрай непрофесійній американській дипломатії вести переговори з російською стороною? Звичайно, довіра з самого початку буде відсутня. Проте, її має бути достатньо для того, щоб росіяни не відчували, що їх вводять в оману, і щоб подібних настроїв не виникало серед європейців та українців," - зазначає в інтерв'ю нашому медіа Філіп Ван Парейс, відомий бельгійський політичний економіст та соціолог.
Якщо Європа не зможе швидко приборкати свої внутрішні суперечності та вийти на переговори з єдиним, переконливим фронтом, саміт у Шеньчжені може стати основою для нового світового порядку, в якому долю України, а отже, і майбутнє європейської безпеки визначатимуть інші країни. Найважливіше завдання для Києва сьогодні - довести західним партнерам, що принцип "нічого про Україну без України" стосується також і самої Європи. Дієва стратегія - єдиний спосіб уникнути ролі простих спостерігачів у глобальних змінах.
