Список стародавніх українських імен, які користувалися популярністю на наших територіях до періоду русифікації: жодних Богданів чи Світлан.

Унаслідок тривалого тиску та цілеспрямованої русифікації чимало автентичних імен було витіснено або забуто, а на їхнє місце прийшли чужі за походженням і традицією.
Однією з забутих перлин українського іменного фонду є ім'я Божидар (або Божедар), що в перекладі означає "дар Божий". Це справжнє, органічне для української традиції ім'я поступово зникло з ужитку, поступившись місцем популярнішим, але менш автентичним формам, зокрема імені Богдан. Хоча обидва імена мають схоже значення, саме Божидар глибше вкорінене в національній культурній пам'яті, проте зазнало витіснення під впливом зовнішніх чинників.
Ім'я Вогнеслав -- символ дохристиянського світогляду наших пращурів, що втілює образ вшанування стихії вогню -- також опинилося на межі зникнення. Його усунення з живої мови стало наслідком християнізації, а згодом і русифікаційних процесів, які спричинили занепад цілого пласту праукраїнських імен. У той час, як в інших слов'янських культурах воно подекуди збереглося, в Україні майже зникло.
Ще одне ім'я, яке поступово зникло з української мови, — Златан, що має значення "золотий". Раніше це ім'я звучало природно і гармонійно в українському контексті, але в період сильного впливу Російської імперії та СРСР воно було витіснене іншими іменами, такими як Зиновій і Захар. Ці імена свідомо впроваджувалися як частина політики культурного зглажування.
Ім'я Любомир, хоча і не зникло зовсім, протягом тривалого періоду залишалося в тіні через популяризацію російських імен, таких як Лаврентій та Леонід. Вибране з офіційного вжитку та повсякденного життя, воно втратило свою колишню популярність. Проте в наш час можна спостерігати поступове відновлення цього імені, особливо в західних регіонах України, де традиції національної ідентичності зберігаються більш стійко.
Ратибор — це ім'я, яке втілює образ захисника і має значення "той, хто бореться за істину". Воно належить до глибоких культурних традицій, пов'язаних із військовою славою наших предків. Однак церковні стандарти та політика русифікації призвели до майже повного зникнення цього імені, яке було витіснене більш прийнятними в імперському контексті варіантами, такими як Роман чи Ростислав. Хоча ці імена мають схоже звучання, вони позбавлені тієї ж етимологічної ваги та історичного значення.
Жіночі імена також зазнали впливу тривалого процесу витіснення та заміщення. Наприклад, ім'я Весна, яке є поетичним і тісно пов'язане з природними циклами відновлення, практично вийшло з вжитку. Його місце зайняли більш формалізовані імена, такі як Віра чи Валентина, які активно впроваджувалися в часи імперії та радянської епохи.
Ім'я Зореслава, що перекладається як "та, що прославляє зорю", не змогло витримати вплив популярних російських варіантів, таких як Софія та Світлана. Сьогодні це ім'я зустрічається лише рідко, в основному в сім'ях, які свідомо підтримують українську культурну спадщину та символіку.
Ім'я Лада також має значну історичну цінність, оскільки асоціюється з древньою богинею, що символізує любов, гармонію та жіночу красу. Однак через християнське заборонення язичницьких символів і подальший процес русифікації це ім'я поступово зникло з повсякденного вжитку. Його місце зайняли імена, що походять із церковного календаря, такі як Лариса.
Мілослава, що означає "та, що приносить славу", також потрапила до числа забутих імен. Натомість на перший план вийшли більш популярні варіанти, такі як Марія та Наталія, які відповідали вимогам офіційної церковної традиції. Проте в сучасній Україні ім'я Мілослава поступово повертає своє місце в культурному середовищі — його все частіше обирають родини, які прагнуть відновити національну ідентичність.
Ім'я Оріяна є ще більш рідкісним і цікавим, адже його корені походять від слів "зоря" або "світання", що символізують ранішню чистоту. Це одне з найменш вивчених та практично забутих імен українського походження, яке рідко зустрічається навіть в етнографічних матеріалах. Саме через цю рідкість воно має особливу цінність для тих, хто прагне повернутися до своїх коренів.