Останній уклін Байдена
Минулої суботи, в рамках саміту АТЕС у Перу, відбулася зустріч між лідерами США та Китаю — Джо Байденом і Сі Цзіньпіном. Хоча за останні десять років вони неодноразово перетиналися, ця зустріч, ймовірно, стане останньою офіційною для Байдена, оскільки в січні він покине свою посаду і, ймовірно, не продовжить політичну кар'єру. Не випадково під час публічної частини заходу американський президент акцентував увагу на минулому, наголошуючи на важливості "довірчого і відкритого" спілкування між ними.
Запланована участь Байдена та Сі в саміті АТЕС, який об'єднує країни Азії та Америки у сфері торгівлі та економіки, включала також їхню особисту зустріч. Якби демократам вдалося зберегти владу, основним питанням у їхній розмові стало б узгодження зовнішньополітичного курсу нової адміністрації. Байден міг би передати Камалі Гарріс керівництво на одному з найскладніших фронтів зовнішньої політики. Однак перемога Дональда Трампа на виборах зробила багато з цих питань менш актуальними. Політика нового президента щодо Китаю буде суттєво відрізнятися від підходу його попередника, але навіть Трамп та його найближче оточення наразі не мають уявлення, якою саме буде ця політика після його інавгурації.
Очікувано, результативним саміт не став. Власне, сторони дійшли згоди лише в одному питанні -- про те, що ядерна зброя має залишатися під контролем людей і в жодному разі не можна передавати її під управління штучного інтелекту. Решту пунктів, які потрапили до підсумкових звітів обох сторін (контроль над обігом речовин, які використовують для виробництва наркотиків, "гаряча лінія" між військовими відомствами двох країн), було погоджено ще рік тому, під час минулого саміту. На цьому тлі чи не найбільш значущим досягненням виглядає визнання того, що США й Китай є "головними державами у світі", -- саме за адміністрації Байдена таке визначення стало загальноприйнятим у офіційному діалозі, й у Перу обидва лідери знову підкреслили свою особливу роль і особливу відповідальність у вирішенні центральних проблем міжнародної політики.
Проте цю зустріч не можна вважати просто формальним заходом: обидва лідери мали важливі повідомлення, хоча більшість з них адресувалися не один одному, а Трампу. Те, що саме новий президент США став основною метою їхнього спілкування, ще раз підтверджується суттєвими відмінностями в акцентах, які представили американська та китайська сторони у своїх підсумках зустрічі.
У документі, що походить з США, акцентовано увагу на висловлюваннях Байдена щодо необхідності послідовної політики щодо Китаю, яка є критично важливою для підтримання впливу Сполучених Штатів у світі, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні. Головним аспектом є підтримка союзницьких відносин та партнерств у цьому регіоні. Варто зазначити, що попередня адміністрація Трампа розпочала свою діяльність з відмови від Транс-Тихоокеанського партнерства, яке було створене за участі демократичних урядів під керівництвом Барака Обами, а також висловлювала загрози перегляду умов союзів із Японією, Південною Кореєю та Австралією.
Сьогодні ставки значно підвищилися. У 2022 році адміністрація Байдена ініціювала Індо-Тихоокеанське економічне партнерство, яке має на меті зберегти стратегічну роль США в регіональній торгівлі. Співпраця в сфері безпеки між Японією, Індією та Австралією також стала більш активною. Було укладено тристоронній військово-політичний договір з Австралією та Великою Британією. Ці ініціативи складають основу для американського впливу в регіоні і служать засобом стримування Китаю. Якщо Трамп вирішить відмовитися від цих угод, це призведе до ослаблення американських позицій в Індо-Тихоокеанському регіоні та у світі, що, безумовно, вигідно Китаю.
Китайська сторона акцентувала увагу на заявах Сі щодо небезпеки будь-яких дій, які можуть порушити існуючий стан відносин між двома країнами. До таких дій, безперечно, належить підтримка незалежності Тайваню (не кажучи вже про офіційне визнання цього статусу), протекціоністські заходи в сфері торгівлі, обмеження доступу до технологій, а також тиск на інші держави з метою зменшення їхньої співпраці з Китаєм. Варто зазначити, що адміністрація Байдена також вжила подібних заходів, і досить активно. Однак китайський лідер висловлює побоювання щодо різкого зростання американських санкцій: Трамп під час своєї передвиборчої кампанії заявляв про намір ввести 60% мита на всі китайські товари, на які ще не були встановлені вищі тарифи, що стосується обсягу торгівлі близько пів трильйона доларів.
Сі попередив Трампа про можливі наслідки "втручання у двосторонні зв'язки Китаю з сусідніми державами", зокрема стосовно територіальних суперечок у Південно-Китайському морі, а також про ризики загострення ситуації на Корейському півострові. Насправді, китайська сторона використала цю зустріч для того, щоб окреслити свої "червоні лінії" у відносинах зі Сполученими Штатами, сподіваючись, що Трамп і його команда врахують ці аспекти при формуванні політики щодо Китаю.
Попри зовні миролюбний тон сторін і багаторазові згадки про те, як важливо зберігати стабільність, зустріч більше підкреслювала конфлікт у відносинах, аніж переконувала в можливості їх нормалізувати. Про масштаб суперечностей якнайвиразніше свідчила несумісність позицій США й Китаю стосовно України.
На зустрічі обговорювалися питання, пов'язані з російсько-українською війною, що визнають обидві сторони. Безсумнівно, досягти консенсусу в цьому питанні не вдалося. Причини цього виходять за межі лише повторення звичних формулювань у підсумкових документах, таких як "неприпустимість підтримки Росії" з боку США та "нейтралітет і посередництво" з боку Китаю.
На зустрічі обидві сторони висловили своє бажання запобігти подальшій ескалації конфлікту. Проте, всього через добу після саміту вони вжили заходів, які, на жаль, лише сприяли загостренню ситуації, хоча при цьому утримувалися від гучних політичних висловлювань.
Невдовзі після зустрічі Байдена та Сі в американській і (трохи пізніше) світовій пресі поширилася новина про те, що американська адміністрація зняла обмеження на використання далекобійної зброї по цілях на російській території. Хоча офіційного підтвердження Вашингтона немає, спростування теж не надійшло, й тому цю новину можна вважати достовірною.
Китай, зі свого боку, не засудив недільної масштабної російської повітряної атаки, під час якої постраждали цивільні особи й об'єкти цивільної інфраструктури. Крім того, відразу після саміту в китайському інформаційному просторі почала поширюватися новина про навчання російських військових кораблів у Південно-Китайському морі, які відбулися за підтримки Піднебесної.
Врешті-решт, Євросоюз зробив заяву стосовно "достовірних відомостей про постачання Китаєм озброєнь для російської армії" -- йдеться про складання російських бойових дронів у Китаї за участю китайських компаній. Обіцяні вищими чиновниками ЄС антикитайські санкції у відповідь на це постачання можуть зробити наслідки війни в Україні справді відчутними для Китаю й остаточно поховати його плани на статус нейтральної держави та роль посередника в мирних переговорах.
Остання зустріч Байдена та Сі з усією очевидністю показала, що конфлікт між двома державами пов'язаний із їхніми ключовими інтересами та принциповою позицією щодо світоустрою. Американська й китайська моделі міжнародного порядку не просто відрізняються -- вони несумісні. Тому й конфлікт між ними -- це не примха Трампа, а логічний розвиток суперечностей. Але від Трампа очікують рішучих (і радикальних) кроків у цьому протистоянні.
