Республіканське падіння під проводом Дональда Трампа
Прихильники вирушають на захід з участю президента Трампа в "Вілліджес", штат Флорида, 1 травня 2026 року.
Перед виборами опитування громадської думки показали високий рівень розчарування в роботі Дональда Трампа. На початку листопада 59% опитаних негативно оцінили його президентську діяльність. В основному, незадоволення президента США викликане його економічними рішеннями та питаннями, що стосуються вартості життя. Зокрема, 73% зареєстрованих виборців не задоволені його підходом до проблеми з високими цінами на пальне; 69% — ситуацією з витратами на життя, а 64% — загальним станом економіки. Крім того, близько 65% респондентів висловили незадоволення діями Трампа у контексті конфлікту з Іраном.
Хоча під час другого терміну президентства Трампа інфляція зростала помірно, у 2026 році ціни почали стрімко підніматися через блокаду Ормузької протоки. Напередодні військової операції США та Ізраїлю проти Ірану, вартість галона бензину в Америці коливалася між 2,8 та 3,0 доларами, але на початку листопада вже сягнула приблизно 4,2 долара. Дизель також значно подорожчав: якщо рік тому його ціна становила близько 3,8 долара, то тепер вона досягла майже 6,3 долара. Таке суттєве зростання цін на паливо не могло не викликати занепокоєння у виборців, які покладали провину за інфляцію на участь США в іранських конфліктах. Демократи, помітивши цю тенденцію, акцентували увагу на проблемі зростання вартості життя, зробивши її ключовим елементом своєї передвиборчої кампанії.
Не можна стверджувати, що діяльність другої адміністрації Дональда Трампа є виключно невдалою. Однак, незважаючи на відносно позитивну економічну ситуацію (у третьому кварталі 2026 року ВВП зріс на 3,4%), зниження рівня злочинності (кількість вбивств досягла найнижчого рівня за останні 100 років) та контроль над міграційними потоками, республіканцям не вдалося зменшити негативний імідж, що виник внаслідок помилкових рішень та провокаційної поведінки їхнього лідера.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп дає коментарі журналістам перед своєю передвиборчою поїздкою до Флориди, Вашингтон, 30 жовтня 2026 року.
Президент США може звісно стверджувати, що республіканці програли, бо його прізвища не було в бюлетені. Але це зовсім не відповідає дійсності. Навпаки, саме асоціація кандидатів від республіканців з Дональдом Трампом нерідко робила їм ведмежу послугу.
Наприклад, Трамп відіграв ключову роль у невдачі своєї партії в Техасі. Він, всупереч бажанню місцевих еліт і думці жителів, підтримав кандидатуру суперечливого колишнього прокурора штату Кена Пакстона на пост сенатора замість Джона Корніна. У Техасі демократи також здобули посади губернатора, віце-губернатора, генерального прокурора та отримали контроль над місцевою палатою представників. Втрата цього важливого штату, який дає 40 виборчих голосів на президентських виборах, може мати руйнівні наслідки для майбутнього Республіканської партії. Про це вже висловився губернатор Флориди Рон Десантіс, зазначивши, що "якщо Республіканська партія не зможе покладатися на Техас, вона не залишиться життєздатною силою на національному рівні".
Крім того, Дональд Трамп, а також частково віцепрезидент Джей Ді Венс, суттєво сприяли поразці республіканців у ряді ключових штатів, таких як Огайо, Пенсільванія, Джорджія, Аризона та Невада. Висуваючи кандидатів, які демонстрували надмірну лояльність до нього, незважаючи на їхні особисті якості та минуле, президент фактично полегшив демократам здобуття додаткових місць у Конгресі.
Віцепрезидент Джей Ді Венс
Завдяки проросійським поглядам Трампа, багато людей сприймають успіх демократів як можливість для значних змін у зовнішній політиці Сполучених Штатів. Проте, не слід піддаватися ейфорії після перемоги Демократичної партії.
По-перше, Трамп і його найближче оточення й надалі впливатимуть на ухвалення рішень. Зокрема у частині зовнішньої політики. Президент залишається головнокомандувачем збройних сил, керує дипломатією та виконавчою гілкою влади. Глава держави також може активно користуватися правом вето, про що він вже заявляв. Тож наступні два роки здатні перетворитися у драматичний серіал безкінечного політичного протистояння Трампа і демократичної більшості. Дуже високою є ймовірність запуску процедури нового імпічменту президента. Але для того, щоб вона завершилася, необхідна згода двох третин складу Сенату. Без республіканців реалізувати подібний сценарій неможливо.
По-друге, не варто перебільшувати проукраїнськість демократів і їх готовність жорстко протистояти російському імперіалізму. До Конгресу потрапили різні представники цієї політичної сили: від поміркованих центристів до явних ліворадикалів. Далеко не всі з них є принциповими прихильниками України і сприймають Росію як стратегічну загрозу для Заходу.
Знак Республіканської партії під час події, що проходила в Далласі, штат Техас, 3 листопада 2026 року, організованій кандидатом у Сенат США від республіканців і генеральним прокурором штату Техас Кеном Пакстоном.
Проте існує потенційно позитивний вплив для України від результатів виборів, що відбудуться 3 листопада. Демократична партія може сприяти остаточному знищенню угод між Трампом і Путіним, а також перешкодити реалізації спільних російсько-американських проектів у енергетичній сфері. Вони можуть ініціювати розслідування щодо корупції в колі президента, включаючи роль таких осіб, як Стів Віткофф і Джаред Кушнер, у їхніх спробах налагодити зв’язки з Кремлем. Також вони можуть проголосувати за виділення фінансової підтримки Україні, а в разі вето — знайти підтримку серед деяких республіканців у Палаті представників і Сенаті для його подолання. Додатково, демократи можуть ініціювати розслідування дій посадовців адміністрації Білого дому й Пентагону, які призвели до зупинки військової допомоги та обміну розвідданими. Вони матимуть змогу вплинути на наміри Трампа послабити санкції проти Росії, а також примусити його до введення нових обмежень. Нещодавно також стало відомо, що демократи планують дослідити роль Ілона Маска у затримці роботи Starlink для України, що є ще однією позитивною новиною.
Проте для України важлива не перемога демократів, а збереження двопартійної підтримки. На жаль, за підсумками виборів до Конгресу, ми втратили кількох впливових проукраїнськи налаштованих республіканців. До Палати представників не пройшов співголова двопартійної групи підтримки України Браян Фіцпатрік, який балотувався у Пенсільванії, і член комітету у закордонних справах Палати представників Майк Лоулер, котрий представляв Нью-Йорк. Конгресмени Дон Бейкон від Небраски і Майк Маккол з Техасу, котрі активно засуджували російську агресію, вирішили взагалі не брати участі у виборах.
Сенатор-республіканець Том Тілліс з Північної Кароліни, який раніше мав розбіжності з Трампом, зайняв подібну позицію. Тим часом 84-річний лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконел оголосив про своє рішення не брати участь у виборах повторно. Крім того, Сьюзан Коллінз, що представляла штат Мен, втратила своє місце у Сенаті, програвши кандидату від Демократичної партії Трою Джексону.
Сенаторка Сьюзан Коллінз, республіканка від штату Мен
Цей перелік далеко не охоплює всіх випадків. Втрати проукраїнського крила Республіканської партії, що підтримувало політику Рейгана, почалися ще під час праймеріз, коли їхні кандидати зазнали поразок від представників руху MAGA. Серед таких випадків можна згадати сенатора Джона Корніна з Техасу та члена Палати представників Дена Креншоу, також з цього штату. До жертв трампістів потрапив і сенатор від Луїзіани Білл Кесседі, який вважав підтримку України важливою для стратегічних інтересів Сполучених Штатів.
Ситуація виглядає парадоксально. На цих виборах республіканці найбільше постраждали від політики Трампа. Проте, через його неприйняття критики та жорсткі вимоги до кандидатів, які базуються на особистій лояльності, до Конгресу майже не змогли потрапити ті, хто раніше наважувався висловлювати незгоду з рішеннями президента США. Трамп фактично витіснив групу республіканців, яка належала до епохи Рейгана, із Сенату та Палати представників. Але задоволення його особистих амбіцій обійшлося "слонам" дуже дорого.
Якщо республіканські еліти вирішать, що президент остаточно втратив зв'язок з реальністю і тягне їх на дно, вони можуть розпочати процес пошуку нового лідера. Тоді Трамп поступово перетвориться у "кульгаву качку", а республіканці отримають нагоду очиститися від надмірного впливу MAGA. Внутрішньополітична дискусія всередині Республіканської партії щодо її майбутнього має бути не менш захопливою, ніж новий серіал протистояння між Білим домом і демократичним Конгресом.
