Росія перетворює анексований Крим на безводну пустелю: в ГУР виявили, як противник виснажує природні ресурси регіону.

Окупантська політика Росії викликає серйозне виснаження водних ресурсів у Криму. Незважаючи на те, що запаси у водосховищах зросли через опади, водна криза на півострові стає все більш гострою.

Окупаційна адміністрація, намагаючись вирішити проблему нестачі води, збільшує видобуток підземних вод. Це, в свою чергу, призводить до посилення засолення та створює умови для деградації земель. Цю інформацію надали в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

Запаси води в Криму зменшуються швидше, ніж їх вдається відновити.

На початку жовтня 2026 року середній рівень заповненості водосховищ півострова становив 45%. Завдяки дощам і таненню снігового покриву обсяги води в природних водосховищах досягли 148,4 мільйона кубометрів. Це більше ніж удвічі перевищує показники цього ж часу в минулому році.

Проте з початком сухого сезону запаси води почали зменшуватися. Щоденно до водосховищ надходить приблизно 138 тисяч кубометрів води, в той час як витрати складають 455 тисяч кубометрів. Це означає, що вода витрачається більш ніж у три рази швидше, ніж її заповнення.

Ситуація з наливними водосховищами є ще більш складною, оскільки їх наповнення залежить від зовнішніх джерел. У вересні запаси води зменшилися приблизно на 10%, знизившись з 35 до 31,6 мільйонів кубометрів.

Щодня з цих водойм забирають приблизно 72 тисячі кубометрів води, тоді як притік залишається майже нульовим через низький рівень води в джерелах та сезонне зменшення водності.

Яскравим прикладом служить Міжгірне водосховище, яке заповнене лише на 0,2% від свого проектного обсягу. Таким чином, воно фактично втратило статус ефективного джерела водопостачання.

Окрім того, навіть існуючі запаси не завжди можна ефективно експлуатувати. Низький рівень води ускладнює її відбір, а замулення та погіршення якості донних шарів ще більше зменшують можливості використання цього ресурсу.

Отже, збільшення запасів води внаслідок опадів не вирішує існуючі проблеми. Водопостачальна система Криму стає все більш вразливою до непередбачуваних природних умов та виснаження резервних джерел.

Північнокримський канал втратив своє ключове джерело водопостачання.

Після того, як у червні 2023 року російські окупанти зруйнували греблю Каховської ГЕС, Каховське водосховище перестало існувати, а Північнокримський канал залишився без свого основного джерела водопостачання.

Забруднення водозабірних систем, недостатній тиск та ушкодження інфраструктури суттєво знизили ефективність його використання.

Основна частина каналу та північна гілка, що веде до Джанкоя, залишаються без водопостачання. Окупаційні сили використовують східну гілку для перекачування води з артезіанських свердловин в напрямку Феодосії та Керчі.

Проте така система є малоефективною. Канал був спроектований для переміщення значних обсягів води з Дніпра, але при перенаправленні менших обсягів підземних вод втрачається до 40-45% ресурсу через випаровування та фільтрацію.

Внаслідок цього значна кількість дефіцитної води не потрапляє до кінцевих споживачів. Для того щоб заповнити ці втрати, окупаційна влада вимушена підвищувати обсяги водозабору, що призводить до додаткового навантаження на підземні ресурси.

Надмірний видобуток підземних вод посилює екологічні ризики

За даними ГУР, спроби Росії подолати водний дефіцит шляхом нарощування видобутку підземних вод виснажують водоносні горизонти. Це посилює засолення та створює передумови для опустелювання кримських земель.

Таким чином, незважаючи на тимчасове підвищення рівня води у водосховищах через опади, водні ресурси півострова все ще зазнають виснаження. Підвищення обсягів водозабору для покриття втрат у водопостачальній системі лише погіршує ситуацію, створюючи додатковий тягар на підземні запаси води.

Як повідомляв OBOZ.UA, в тимчасово окупованому Криму місцева "влада" розводить руками - електропостачання відсутнє взагалі, навіть "неможливо дотримуватися графіків відключень через дефіцит електроенергії". Енергетики окупованого півострова стверджують, що електроенергію насамперед подають на соціальні об'єкти.