НАТО: Туреччина прагне зміцнити свою позицію в Альянсі.
На саміті НАТО Анкара має намір відіграти набагато важливішу роль, ніж просто роль сторони,яка приймає. Вона демонструє військову міць і підкреслює свою стратегічну важливість для Альянсу.
У столиці Туреччини, Анкарі, активно триває підготовка до важливої події. У районі нового величезного комплексу Ay Yıldız, вже охрещеного "турецьким Пентагоном", запроваджено найвищий рівень безпеки: заборонено проїзд важких вантажівок та будівельної техніки, а також проведення демонстрацій і мітингів. З 7 по 10 липня тут відбудеться саміт НАТО.
Влада вирішила позбутися всього, що, на їхню думку, псує естетику столиці Туреччини. З вулиць прибирають бездомних собак, жебраків виганяють, а вздовж маршрутів, якими проїжджають лідери держав та урядів країн НАТО, встановлюють спеціальні панелі, що закривають огляд на незаможні райони. Особи, серед яких вчені, адвокати, політики, екологічні активісти, вчителі та пенсіонери, яких затримали напередодні саміту за звинуваченнями в "тероризмі", залишаться під вартою до завершення заходу.
Для турецького уряду саміт НАТО має величезне значення. Анкара має намір використати цю платформу, щоб підкреслити свою стратегічну роль у рамках Альянсу. У світі, де ситуація стає дедалі нестабільнішою, Туреччина вже давно розглядає себе не просто як охоронця південно-східного флангу НАТО, а й як країну, яка має намір активно брати участь у вирішенні ключових питань безпеки.
Керівництво Альянсу також надає великого значення цій державі. У своєму інтерв'ю для турецького державного телеканалу генеральний секретар НАТО Марк Рютте підкреслив, що країна має потужну та висококваліфіковану армію, а також активно розвивається в сфері оборонної промисловості.
Анкара прагне стати центром впливу в НАТО
З моменту свого приєднання до НАТО в 1952 році Туреччина стала ключовою складовою оборонної структури Альянсу. Останнім часом країна прагне утвердитися в ролі посередника в міжнародних конфліктах, зокрема у війні між Росією та Україною, а також у ситуації навколо Ірану. Анкара бажає продемонструвати свою значущість як гравця на світовій арені, чия роль виходить далеко за рамки простого географічного розташування.
До цього додається невизначеність щодо майбутньої ролі США. Дебати, що періодично виникають щодо американських гарантій безпеки для Європи, розпалюють у багатьох країнах НАТО дискусію про більшу самостійність. Анкара також вбачає в цьому шанс зміцнити свій політичний вплив у рамках Альянсу.
У Туреччині пильно спостерігають за зростаючою напругою у відносинах між Сполученими Штатами та їх європейськими партнерами, а також за обговореннями щодо збільшення оборонної автономії Європи. Якщо Європа вирішить розвинути власну ідентичність у галузі безпеки та оборони, вона повинна не суперничати з НАТО, а, навпаки, доповнювати його функції.
Водночас висловлюються побоювання щодо недопустимості виключення з Альянсу ключових партнерів, які не є членами Європейського Союзу. Для того, щоб така концепція могла функціонувати, необхідно залучити також країни, що не входять до складу ЄС. Серед них варто згадати Туреччину, Великобританію та Норвегію.
Яке значення має Туреччина для НАТО?
Вступ Туреччини до НАТО відбувся в епоху холодної війни. Це партнерство виявилося стратегічно вигідним для обох сторін: Альянс отримав значущого союзника, а Анкара забезпечила собі гарантії безпеки від НАТО.
Туреччина й досі займає унікальне геополітичне положення. Її територія розташована на перетині Європи, Азії та Близького Сходу, що робить країну сусідкою багатьох кризових зон. Як зазначив колишній заступник генерального секретаря НАТО Хюсейн Діріоз, саме це обумовлює важливість Туреччини для альянсу, адже її роль є суттєвою не лише в військовому контексті, а й у питаннях енергетичної політики, економічного співробітництва та забезпечення безпеки.
Окрім цього, ця країна займає унікальне стратегічне місце як прибережна держава, оскільки відповідно до Монтрейської конвенції контролює протоки, що з'єднують Егейське та Чорне моря. Це надає їй значну силу для підтримки військової стабільності в регіоні.
Читайте також: З чим Німеччина їде на саміт НАТО
Оборонна промисловість має стати візитівкою країни
Анкара планує до 2030 року підвищити витрати на оборону до п'яти відсотків свого валового внутрішнього продукту. На сьогоднішній день Туреччина має другу за величиною армію в НАТО після США. Як свідчать дані Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), у минулому році оборонні витрати Туреччини зросли на 7,2 відсотка, досягнувши понад 30 мільярдів доларів США. У глобальному рейтингу ця країна займає 18-те місце за оборонними витратами.
Анкара активно зосереджується на розвитку свого оборонного виробництва. Експерти вказують на те, що в майбутньому НАТО буде спиратися не тільки на чисельність військових формувань, але й на промислові можливості, інновації у технологіях та стійкі ланцюги постачання. Керівництво Альянсу також акцентує на цьому: за словами Рютте, Туреччина, з її приблизно 3000 компаніями в оборонній галузі, є ключовим гравцем.
Вперше форум оборонної промисловості, який досі проводився як паралельний захід, стане офіційною частиною програми саміту НАТО. Очікується, що між партнерами по Альянсу буде укладено кілька угод.
Анкара підтримує активну співпрацю НАТО з країнами, що розташовані на південь від її кордонів.
Турецький уряд виступає за те, щоб виклики в Південній та Східній Європі, у Чорноморському регіоні та на Близькому Сході більшою мірою враховувалися у стратегічних розрахунках Альянсу. Анкара закликає до відродження Стамбульської ініціативи співпраці (ICI), заснованої у 2004 році. Ця програма покликана зміцнити співпрацю в галузі безпеки з країнами Близького Сходу. Її учасниками є Катар, Бахрейн, Кувейт та Об'єднані Арабські Емірати. Анкара надає цій ініціативі великого значення і виступає за тіснішу співпрацю НАТО зі своїми південними сусідами.
Таким чином, для Анкари саміт НАТО є не лише важливим дипломатичним заходом, а й можливістю підкреслити свою стратегічну роль. Турецьке керівництво розглядає цю подію як шанс продемонструвати свою військову значущість, а також позицію посередника у кризових ситуаціях і незамінного партнера в одній з найважливіших сфер діяльності НАТО.
