Сергей Грабовский: Заранее ли Мединский позаботился о пистолете с единственным патроном? -- Блоги
"Там, где был поднят российский флаг, он не должен опускаться," - заявил специальный представитель "кремлевских чекистов", экс-украинец Владимир Мединский, комментируя результаты очередного раунда трехсторонних переговоров по завершению конфликта между Россией и Украиной. Таким образом, профессиональный историк и политолог из России снова продемонстрировал свое знакомство с историей Российской империи, сославшись на императора Николая I. Он добавил в духе имперских традиций: "Россия будет удовлетворена итогами переговоров только после достижения победы и подписания мира на своих условиях."
Вот оригинальный текст:
Останню тезу поки що, як кажуть, залишимо осторонь. Зосередимося на актуальній цитаті. Згадаємо: під час повномасштабного конфлікту російський прапор з'являвся в найрізноманітніших місцях! Київщина, Сумщина, Чернігівщина, Харківщина, Миколаївщина... Навіть у Києві та Харкові він іноді з'являвся, коли туди проривалися диверсійно-розвідувальні групи. Більше того: одна з таких груп здійснила напад на блокпост у Вінниці! То чи означає це, що ці території тепер – частина Росії? І хто сказав, що висловлювання Медінського стосуються тільки України? У Грузії, зокрема в 2008 році, його символіка також була присутня. У Таджикистані функціонували російські військові бази, а в Вірменії – вони й досі є... А як щодо Придністров'я? І колишньої Югославії, де російські "миротворці" під своїм прапором також діяли, граючи роль фактичних союзників сербських терористів?
Утім, найшвидше, йдеться не лише про держави, де росіяни "тримали прапор" після розпаду СССР. Із 2021 року РФ на найвищих рівнях - в тому числі й на останніх переговорах - вимагає різкого скорочення сил і ресурсів НАТО у Центрально-Східній Європі, тобто на теренах колишніх совєтських сателітів і колоній (як-от країни Балтії). Притомні західні аналітики (а таких чимало) вважають: ідеться про перший етап намагань відродити політичний контроль Москви над цими державами плюс фактично роззброїти нових членів Альянсу - Швецію та Фінляндію.
Обговорювати Закавказзя, Казахстан та Центральну Азію (раніше відому як Середня Азія) немає сенсу — там відбуваються важливі зміни, але Китай і Туреччина виступають перешкодою. Цікаво, що ні один з представників Медінського не наважиться піднімати тему "повернення" Синьцзяну, Маньчжурії, Порт-Артуру чи Північної Кореї, навіть у своїх думках, адже бояться "дядечка Сі" набагато більше, ніж свого безпосереднього керівника.
А де ще в Європі стирчали російські прапори? Фінляндія, країни Балтії, Польща (кількаразово), Берлін і Париж, Болгарія, Едірне (Туреччина), Валахія та Молдова (румунська), ціла купа питомо грецьких островів у Середземномор'ї... І це лише власне російські прапори, а не совєтські. На Закавказзі - на горі Арарат і територіях, що належать нині Туреччині, на південному, наразі іранському, березі Каспію. А якщо брати до уваги й совєтські - то це вся північна половина Ірану й Афганістан. Ось так.
І ось, настав час. На портреті американського президента, який Трамп отримав від Путіна через Віткоффа півтора роки тому, прапор США містить лише 47 зірок. Зрозуміло, що Трампу цей портрет припав до душі, адже він сприйняв його як символ своєї "честі" - нібито як 47-й президент США він став причиною зміни державного символу "великої Америки". Проте, причина виявляється куди більш тривіальною. Цей самозакоханий персонаж з Білого дому фактично отримав "чорну мітку" - натяк на те, що Америка невдовзі може втратити три штати: Аляску, Гавайї та Каліфорнію, де в ХІХ столітті існували колонії Російської імперії, і де піднімалися російські прапори. Така перспектива цілком реальна, якщо Трамп продовжить свою політику, яка може призвести до загострення всіх внутрішніх конфліктів, а можливо, навіть до громадянської війни...
Принаймні, в Москві Сполучені Штати сприймаються як значно менш впливові, ніж Китай, і це проявляється у багатьох аспектах. Китайська Народна Республіка також усвідомлює цю недолікованість, активно нарощуючи свої військові потужності для "мирного об'єднання" з Тайванем.
Загалом, як історик, Медінський мав би пам'ятати, які наслідки мала "прапорна політика" Ніколая І. Це призвело до катастрофи під час Кримської війни, втрати певних територій і навіть до самогубства. Подібні наслідки спіткали й однодумців Гітлера та Геббельса, які слідували настанові "війни до переможного кінця". В результаті – також самогубство. Чи, можливо, Медінський уже приготував для себе пістолет з одним патроном?
