Сигнал з глибини космосу: як інопланетний вірус трансформував людство на гармонійний вулик щастя.
42-річна авторка фентезі Керол Стурка -- людина хронічно нещаслива, і саме це стає її суперсилою в новому світі. Одного ранку людство прокидається об'єднаним у колективну свідомість: усі задоволені, пов'язані й прагнуть лише одного -- щоб Керол теж стала щасливою частиною цілого. Проте вона -- одна з тринадцятьох, хто має імунітет. ZN.UA розповідає, як новий хіт Вінса Ґілліґана перетворює біологію мурашника на напружений екзистенційний трилер.
Pluribus (стилізовано як PLUR1BUS, "Єдина") -- новий серіал від творця "Пуститися берега" і "Краще подзвоніть Солу" Вінса Ґілліґана. Серіал вийшов на Apple TV+ і вже перевертає жанрові очікування з ніг на голову. Це постапокаліпсис без руїн, зомбі-історія без крові, антиутопія, де всі щасливі.
Серіал здобув 98% позитивних оцінок на Rotten Tomatoes і став найбільш переглянутим проектом в історії Apple TV+, перевершивши такі хіти, як "Розрив" і "Тед Лассо". Критики в один голос визнають Pluribus найінноваційнішим науково-фантастичним твором останнього десятиліття.
Назва натякає на девіз, що присутній на гербі США — E pluribus unum ("З багатьох — одне"). Проте те, що для засновників нації було лише символом політичного єднання, у світі Ґілліґана стає абсолютно реальним: інопланетний вірус, що передається через радіохвилі з відстані 600 світлових років, трансформує людство в "приєднаних" — колективну свідомість, в якій кожен має миттєвий доступ до думок, спогадів і знань інших людей.
Серіал досліджує основний політичний міф Сполучених Штатів — концепцію єдності в різноманітті — і ставить під сумнів її справжність. Чи дійсно ми прагнемо до справжньої єдності, якщо це передбачає, що всі ми станемо однаковими? "Найнещасніша людина на планеті повинна врятувати світ від щастя" — ось основна ідея. У цій парадоксальній формулі криється глибока філософська провокація.
За 42 дні до моменту "приєднання" астрономи з комплексу Ґолдстоун у Каліфорнії виявили незвичайний сигнал: чотиритональний імпульс, що повторювався кожні 78 секунд з відстані 600 світлових років. Коли дослідники розпочали декодування цього сигналу, з'ясувалося, що це — закодована послідовність РНК, яку можна відтворити в лабораторних умовах.
Вчені створили новий вірус і почали його випробування на щурах. Один з гризунів укусив одного з дослідників, що призвело до неконтрольованого розповсюдження. Вірус передається через слину та тісний контакт, швидко охоплюючи нові жертви. За кілька днів він проникає в нервову систему інфікованої особи, не вбиваючи її, а модифікуючи її функції. Інфіковані короткочасно втрачають свідомість, а прокинувшись, стають частиною величезної мережі, з’єднуючи їх з мільярдами інших свідомостей. Вони відчувають щастя, позбавлені страхів і конфліктів.
Чи можливо реалізувати подібну концепцію в дійсності? Ідея передачі генетичних даних через радіохвилі не є новою. Ще у 2010 році команда на чолі з Крейґом Вентером створила першу синтетичну клітину, "завантаживши" штучний геном у бактерії. Теоретично, інопланетна цивілізація могла б передавати генетичний код замість фізичних зразків, що є набагато ефективнішим, ніж міжзоряні подорожі. Проте виникає питання: чи готові ми до його відтворення? У серіалі вчені не встигли обговорити це питання.
Щоби зрозуміти, наскільки тривожною є модель "приєднання", варто звернутися до реальної біології. Концепція "колективного розуму" (hive mind) -- не вигадка фантастів. Це науковий термін, що описує емерджентну поведінку соціальних комах -- тобто складні властивості системи, які виникають із простих взаємодій окремих елементів і не можуть бути передбачені з аналізу цих елементів окремо.
У 1911 році американський ентомолог Вільям Мортон Вілер в своїй статті "Мурашина колонія як організм" представив концепцію, що нині відома як "ройовий інтелект". Окремі мурахи не можуть існувати самостійно і їхня свідомість не відповідає людському розумінню. Проте колонія, що складається з мільйонів індивідів, виявляє складну і адаптивну поведінку.
Схожий механізм використовується медоносними бджолами. Їхній відомий "танець-вісімка" (waggle dance) слугує для обміну інформацією про розташування нектару: тривалість і напрямок танцю кодують дистанцію та кут відносно сонячного світла. Це дозволяє колонії спільно приймати рішення щодо напрямку, в якому слід відправити збирачів. Як зазначають дослідники Томас Сілі та Стівен Пратт, "колонія бджіл має колективну свідомість, якої не має жодна інша окрема бджола".
Серіал Pluribus свідомо обходить термін "інфекція", використовуючи натомість евфемізм "приєднання". Проте в біології існує безліч випадків, коли організм втрачає контроль над своєю поведінкою.
Одним з найвідоміших прикладів є гриб Ophiocordyceps unilateralis, який став натхненням для творців серіалу "Останні з нас". Цей паразит атакує мурах-деревоточців у тропічних лісах: його спори проникають через кутикулу комахи і поширюються всередині, знищуючи внутрішні органи. Гриб отримує контроль над нервовою системою мурахи, примушуючи її залишити колонію, піднятися на висоту 25 сантиметрів — оптимальну для розповсюдження спор — і затиснути щелепами листок. У цій позі комаха застигає, а з її голови виростає плодовий орган гриба, який розсіює спори на нові жертви. Гриб не потребує доступу до мозку: він виділяє біоактивні сполуки, які безпосередньо впливають на м'язи.
Ще один паразит, що здатний змінювати поведінку свого господаря, — це одноклітинний організм Toxoplasma gondii. Для свого розмноження він потребує котів, тому, проникаючи в організм мишей, змінює їхні звички: гризуни втрачають страх перед запахом котячої сечі і навіть починають прагнути до зустрічі з хижаками. Як наслідок, миша стає легкою здобиччю для кота, що дозволяє паразиту завершити свій життєвий цикл. Toxoplasma може також заражати людей — за даними досліджень, приблизно третина населення планети є її носіями, хоча ці показники варіюються в залежності від регіону. Декілька наукових робіт пов'язують токсоплазмоз із підвищеною схильністю до ризикової поведінки та імпульсивності, однак ці зв'язки залишаються предметом активних дискусій у науковій спільноті.
Зрештою, вірус сказу (RABV) -- один із небагатьох, які напряму змінюють поведінку ссавців, спричиняючи агресію та схильність кусати. Це еволюційна адаптація: сказ передається, зокрема, через слину, тому "змушує" хазяїна нападати на інших. Паралель із приєднанням у серіалі очевидна: вірус у Pluribus також передається через слину й тісний контакт -- але замість агресії приносить блаженство.
У 1972 році Ірвінг Дженіс ввів поняття "групове мислення" (англ. groupthink) під час аналізу невдалих політичних рішень, зокрема операції в Затоці Свиней. Цей феномен характеризується ситуацією, коли прагнення до єдності в групі придушує критичне мислення, ведучи до прийняття ірраціональних рішень. Учасники колективу починають ігнорувати власні сумніви, аби зберегти консенсус, в результаті чого ухвалюють рішення, які жоден із них окремо не підтримав би.
Групове мислення можна порівняти з поведінкою "приєднаних" у телевізійному шоу: ілюзія незламності — колектив вірить у свою безпомилковість; колективна раціоналізація — нехтування попереджувальними сигналами; самоцензура — учасники придушують власні сумніви; ілюзія одностайності — мовчання сприймається як згода. Основна відмінність полягає в тому, що "приєднані" не лише погоджуються з думками один одного, а фактично мислять спільно.
Класичний експеримент, проведений Соломоном Ашом у 1951 році, яскраво ілюструє вплив конформізму в умовах лабораторії: 75% учасників хоча б раз піддавалися тиску більшості, яка одностайно вказувала на коротшу лінію як на довшу, незважаючи на явну неправду. Це сталося навіть тоді, коли єдиною ціною за непогодження була соціальна незручність, а не обіцянка вічного щастя, як у випадку з Pluribus.
Одна з найсміливіших речей, які робить Pluribus, -- відмова від героїзації протагоністки. Ріа Сігорн грає Керол -- людину справді нестерпну: цинічну, саркастичну, не спроможну на близькість. До приєднання вона ховала свою сексуальність від світу, переписавши лесбійську героїню своїх романів як чоловіка заради комерційного успіху. Єдина людина, яка її розуміла, -- партнерка Гелен -- загинула під час інфікування.
І ось парадокс: "приєднані" знають все про Керол. Вони терплячі, готові допомогти і надто ввічливі. Але ця щедрість не безкоштовна: вони прагнуть, щоб Керол добровільно приєдналася до них, віддавши свою свідомість колективу. Однак Керол має можливість обирати — вона може відмовитися від асиміляції (тобто від щастя, яке вимагає відмови від себе).
"Хто наділив тебе правом вирішувати за всіх? Вони ж живуть у щасті. Справжньому щасті. А ти? Чи відчувала ти хоч раз у своєму житті справжню радість?" – запитує Коумба, один з тринадцяти імунних, який вирішив насолоджуватися новим світом, а не боротися з ним.
Серіал не пропонує простих рішень. Він заганяє глядача в стан дискомфорту, змушуючи замислитися: чи дійсно варто страждати за індивідуальність? Чи є автентичність, яку ми так шануємо, всього лише продуктом культури? Чи справді свобода волі — це те, за що варто змагатися, якщо вона приносить лише муки?
Вінс Ґілліґан неодноразово висловлював свої занепокоєння щодо штучного інтелекту в інтерв'ю. У фінальних титрах кожного епізоду можна побачити напис: "Цей серіал створений людьми". Хоча автор запевняє, що не мав на увазі ШІ під час написання сценарію, зв'язки між цими темами помітні. "Приєднані" мають негайний доступ до всіх знань людства — подібно до великих мовних моделей, таких як ChatGPT, або пошукових систем. Вони колективно оптимізують прийняття рішень, як це роблять алгоритми машинного навчання.
"Контент, згенерований ШІ, -- це як корова, що жує жуйку. Нескінченно пережований цикл нісенітниці. Дякую, Кремнієва долино! Ви знову поламали світ", -- сказав Ґілліґан у інтерв'ю Variety.
У той же час, соціальні мережі вже виконують роль своєрідного колективного інтелекту, хоча і значно менш розвиненого, ніж у Pluribus. Алгоритми формують так звані інформаційні бульбашки, у яких користувачі переважно спостерігають контент, що підтверджує їхні переконання. Дослідження вказують на тенденцію об'єднуватися з людьми, які поділяють схожі думки. Не варто забувати й про психоактивні речовини: псилоцибін, мескалін та інші психоделіки часто характеризуються як засоби, що сприяють "розчиненню его" – стану, коли кордони між "я" і навколишнім світом стають розмитими.
Pluribus -- рідкісний випадок серіалу, що ставить запитання без відповідей. Він не каже, що індивідуальність -- безумовне благо. Він не каже, що колективізм -- безумовне зло. Він показує світ, де війни закінчилися, дискримінація зникла, самотність стала неможливою -- і питає: "А що ви втратили б, якби приєдналися?".
