Створення ризикованого прецеденту: Костенко пояснює, чому передачу Донбасу недоцільно.
Віддаючи українські землі Росії в обмін на обіцянки миру, ми ризикуємо створити небезпечний прецедент, який може спонукати інші країни висувати схожі ультиматуми. Таку думку висловив у розмові з LIGA.net секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, депутат Роман Костенко.
Він підкреслив: одна з ознак державності, за яку воює Україна, - це наявність території. Землі Донбасу стратегічно нічим не відрізняються від, приміром, Київської, Львівської чи Вінницької областей.
It seems that your message might have been cut off. Could you please provide the text you would like me to make unique?
Костенко наголосив, що Російська Федерація історично стала найбільшою державою у світі тому, що не дотримувалася домовленостей з іншими країнами й поверталася як загарбник, захоплювала нові території: It seems that your message might have been cut off. Could you please provide the text you would like me to make unique?ТТрампом
За словами політика, за весь минулий 2025 рік росіянам вдалося захопити територію, яка в проєкції на площу Донеччини є 16% від усієї цієї області. Вони також заявляють про повне захоплення Луганської області, але там у трьох селах досі стоять бійці Третього армійського корпусу.
It seems that your message might have been cut off. Could you please provide the text you would like me to make unique?
Чому це має значення. Під час переговорів про війну в Україні Росія невпинно наполягає на необхідності встановлення контролю над Донбасом, зокрема над Донецькою та Луганською областями, в якості одного з основних умов потенційних угод.
Ця позиція проявлялася як у дипломатичних переговорах, так і в публічних виступах російського керівництва після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році. Чому вихід з Донбасу може стати причиною третього вторгнення Росії — дізнайтеся у дайджесті на LIGA.net. Також більш детально про стратегічні помилки Москви з самого початку вторгнення в 2022 році читайте в аналізі Майкла Кофмана на сторінках Foreign Affairs.
