Світ без норм: останній угода щодо ядерної зброї завершилася — що чекати далі?
Вперше за понад 50 років на глобальному рівні скасовані обов'язкові обмеження на розширення найбільших ядерних арсеналів. 5 лютого 2026 року закінчився термін дії договору СНВ-3, який залишався останнім міжнародним інструментом контролю за стратегічною ядерною зброєю між США та Росією.
Цю інформацію висвітлює стаття на сайті The Conversation.
Ця угода обмежувала кількість розгорнутих стратегічних ядерних боєголовок до 1550 у кожної зі сторін, а також встановлювала ліміти на ракети й бомбардувальники, передбачала інспекції, обмін даними та заборону перешкоджати супутниковому моніторингу. Водночас вона не регулювала резервні арсенали.
Тепер світ входить у новий період без формальних правил, і це відбувається на тлі різкого посилення глобальної конкуренції між США, Китаєм і Росією.
Аналітики попереджають, що відсутність обмежень може призвести до непередбачуваної тристоронньої гонки озброєнь. Особливо з огляду на те, що Китай активно нарощує свій ядерний потенціал, а нові технології -- високоточна зброя, кібероперації та штучний інтелект -- ускладнюють баланс стримування.
На їхню думку, це може підвищити ризик ядерного конфлікту до рівня, якого світ не бачив десятиліттями.
Міжнародні угоди про контроль над озброєннями давали ключові переваги:
Після Карибської кризи 1962 року Сполучені Штати та Радянський Союз розпочали процес формування системи контролю за ядерною зброєю, з метою запобігання глобальним катастрофам. В результаті цих зусиль було ліквідовано більш ніж 80% ядерних запасів у світі.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп вирішив не підтримувати російську ініціативу щодо тимчасового продовження існуючих обмежень. Натомість він висловив намір укласти нову угоду більшого масштабу. Ця угода могла б охоплювати не лише США і Росію, але й Китай, а також включати питання тактичної ядерної зброї.
Проте, наразі діалоги ще не стартували. У Вашингтоні посилюється політичний тиск на розширення американського військового арсеналу, аби протистояти відразу кільком ядерним державам — Росії, Китаю та Північній Кореї.
США мають сотні боєголовок у резерві та розробляють нові системи, зокрема морські крилаті ракети з ядерним оснащенням. У разі нарощування потенціалу, Москва і Пекін можуть відповісти тим самим.
Незважаючи на напружені обставини, всі три країни зацікавлені в уникненні некерованої гонки, яка могла б виснажити їхні економіки та не забезпечити безпечніше глобальне середовище.
Сполучені Штати стикаються з викликами в процесі модернізації, які викликані затримками та значними витратами. Росія, в свою чергу, використовує свої ресурси для ведення війни проти України і намагається відновити свої традиційні збройні сили. Китай також може спровокувати серйозне загострення конфлікту.
У той же час, укладення нових угод ускладниться через політичні розбіжності, зміни в технологічній сфері та необхідність залучення більшої кількості країн до процесу.
Існує ймовірність, що учасники переговорів зможуть досягти згоди щодо принаймні тимчасового "стратегічного затишшя" — призупинення збільшення озброєнь під час обговорень.
Проте наразі ці дії не вжиті, і світ стоїть на межі нової ери ядерної невизначеності.
Нагадаємо, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та президент Франції Еммануель Макрон розпочали конфіденційні переговори щодо ядерного стримування Європи.
Нещодавно США оприлюднили нову інформацію стосовно підозрілого вибуху на китайському військовому полігоні Лоп-Нор. У Вашингтоні вважають, що цей інцидент може бути пов'язаний з проведенням ядерного тесту.
Крім того, за даними західних джерел, Росія нібито перекидає ядерні можливості ближче до кордонів Євросоюзу через Білорусь. Лідер білоруської опозиції закликала Захід приділити більше уваги ситуації в країні.
Також дізнайтеся, які країни мають найбільші арсенали, хто нарощує боєголовки та як змінюється світова ядерна карта.
