Світ перебуває на межі конфлікту. Чи готові європейці діяти і взятися за зброю у разі безпосередньої агресії?

Росія поступово збільшує рівень напруги, що підвищує ймовірність ескалації конфлікту в Європейському регіоні. Інформація, отримана розвідувальними службами європейських країн, вказує на те, що Москва має намір здійснити гібридні атаки на держави, які надають підтримку Україні.

І перші кроки у цьому напрямку вже є, адже росіяни регулярно випробовують на міцність Європу, влаштовуючи різні провокації. Наприклад, 30 липня ракета Х-101 впала у Люблінському воєводстві на території Польщі. А в ніч на 15 вересня у Литві винищувачі НАТО вперше збили дрон, який летів із Білорусі і міг нести вибухівку. В той час щось дивне відбувається і поблизу Естонії - Росія 21 вересня запровадила десятиденну комендантську годину та суворі обмеження у двох прикордонних районах.

На тлі можливого загострення, 25 серпня до Москви завітав директор ЦРУ Джон Реткліфф. Як повідомляє Politico з посиланням на свої джерела, керівник американської розвідки попередив Росію про небажані наслідки нападів на країни НАТО, підкресливши серйозність ситуації для агресора.

Останній раз очільник ЦРУ побував у Москві напередодні початку масштабної агресії Росії проти України, коли він намагався переконати російське керівництво утриматися від нападів.

В межах формату "УП.Коротко" ми здійснили огляд останніх соціологічних опитувань у Польщі, Німеччині, Франції, Естонії та інших країнах, що стосуються готовності громадян до війни. Які настрої панують серед населення та чи готові вони взятися за зброю у разі безпосередньої загрози для своєї країни - дізнайтеся в нашому матеріалі.

Що відбувається в Європі?

У Європі активно розробляються різноманітні стратегії, що виходять за межі виключно військових аспектів. Країни зміцнюють системи протиповітряної оборони, забезпечують захист важливих об'єктів інфраструктури, готують служби цивільного захисту та нарощують військову присутність у різних регіонах.

17 червня 2026 року в НАТО оголосили про зміцнення східного флангу Альянсу, зокрема:

* посилюють військову присутність Альянсу НАТО;

* завдяки інтегрованій системі протиповітряної оборони охороняють повітряний простір країн Альянсу;

* поліпшують охорону важливої підводної інфраструктури;

* збільшують захист держав у галузях кіберпростору і космосу.

Розвідувальні служби трьох інших країн НАТО – Чехії, Латвії та Швеції – також висловили побоювання щодо можливого посилення провокацій з боку Росії. Вони вважають, що напади на держави Альянсу або ж військові дії під виглядом інших країн можуть відбутися вже в найближчі місяці, а не через кілька років.

Відтак НАТО вперше оприлюднило нові вимоги до цивільної готовності. Держави мають забезпечити роботу енергетики, водопостачання, охорони здоров'я, транспорту та зв'язку у такий спосіб, щоб атаки не змогли зруйнувати галузь. Також Альянс вимагає пропрацьовані плани швидкого ремонту пошкодженої інфраструктури.

"Я усвідомлюю, що завжди знайдуться ті, хто скаже: якби лише ви сіли за стіл переговорів із Путіним і реалізували те чи інше... Це питання, яке має тривале коріння. Це виклик. Не можемо дозволити собі наївність", - зазначив генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

Одночасно в Альянсі підкреслюють, що не вважають агресію неминучою і мають намір вжити заходів для її запобігання.

Паралельно з цим, Європейський Союз розробляє нову стратегічну концепцію безпеки, яка буде доповнювати статтю 4 Північноатлантичного альянсу. Ця концепція передбачає, що країна-член Альянсу має право ініціювати консультації з іншими союзниками у разі виникнення загрози її безпеці.

"Я вважаю, що настав час для власної "статті 4" Європи - або Протоколу безпеки в надзвичайних ситуаціях. У разі його активації однією державою-членом, усі інші збиралися б, щоб координувати європейську відповідь. Щоб стримати подальшу ескалацію та мінімізувати наслідки", - сказала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Європейські держави активізують свої заходи безпеки, зміцнюючи оборону в чутливих галузях на випадок потенційної агресії.

Французька республіка. На тлі зростаючої загрози президент Еммануель Макрон дав вказівку уряду розробити стратегію захисту критично важливих інфраструктурних об'єктів від можливих російських нападів, зокрема, мова йде про важливі елементи оборонної промисловості.

* Германія. Влада наказала обстежити та підготувати лікарні до ймовірних викликів - з'ясовують, чи медична інфраструктура зможе працювати в умовах, якщо доведеться оборонятися.

Латвія. Президент Едгарс Рінкевичс знову підкреслює важливість питань протиповітряної оборони для всієї Європи. Наприкінці червня уряд повідомив про намір зміцнити східний кордон Латвії, додавши нові елементи системи ППО.

* Литва. Влада посилює захист нової підстанції "Гізай", що розташована поблизу Калінінградської області Росії. Там зведуть спеціальні конструкції, щоб вберегти трансформатори від ударів безпілотниками.

Чи готові європейці до збройного конфлікту?

Підготовка Європи до потенційної загрози активно триває, але що про це думає населення країн? Ми переглянули європейські соцопитування як за 2026 рік, так і за минулі роки, аби зрозуміти, чи готові громадяни ставати на захист своєї держави у разі прямого нападу.

Згідно з результатами опитування Gallup International, яке охопило 45 країн, спостерігається негативна динаміка. У 2014 році 61% респондентів висловлювали готовність боротися за свою країну, проте вже у 2024 році цей показник знизився до 52%.

Олексій Мельник, співдиректор програми міжнародної безпеки Центру Разумкова, у своєму коментарі для УП зазначив, що соціологічні дослідження є важливим інструментом, але їхня цінність зростає, коли результати аналізуються в динаміці. Це означає, що повторне проведення дослідження через певний проміжок часу дозволяє виявити зміни. У випадку з Gallup International, видно чітку тенденцію, яка простежується за останні 10 років, і, як підкреслив соціолог, їй можна сміливо довіряти.

Незважаючи на зменшення числа осіб, готових до війни, страх Європи перед конфліктами продовжує зростати. Мельник підкреслив, що ці обставини не мають між собою прямого зв'язку.

Мельник висловився про важливий аспект: "Існує певний фактор - це відчуття війни. Його можна охарактеризувати як страх або ж усвідомлення реальності. Проте, немає безпосереднього зв'язку між підвищенням загрози та високою ймовірністю війни і готовністю громадян захищати свою батьківщину".

Звичайно, позитивна реакція під час опитування не гарантує, що особа справді візьме до рук зброю, коли настане така ситуація. Дії можуть суттєво відрізнятися, підкреслили в Центрі Разумкова.

Висловлення Мельника: "Коли ми обговорюємо не лише військову службу в умовах миру, а й вступ до оборонних сил під час війни, це не лише реальна небезпека загинути, отримати серйозні травми або потрапити в полон. Існують також численні побутові моменти, які можуть бути незрозумілі та невідомі людині, яка не має досвіду військової служби".

Соціологічне дослідження демонструє рівень вербальної готовності індивіда, яка, однак, не має жодних зобов'язуючих наслідків. Важливим аспектом є також вікові групи. Часто свою готовність до участі у військових діях висловлюють особи, які вже фактично не підпадають під мобілізацію.

За словами Мельника, навіть географічна відстань до Росії не так сильно впливає на готовність людей до війни. На його думку, важливою є оборонна політика конкретної держави.

Пряма мова Мельника: "Візьмемо, наприклад, Фінляндію. Якщо більшість чоловіків та жінок, які відповідали на це запитання, дійсно володіють хоча б елементарними військовими навичками, тоді показник готовності населення до війни - УП - буде значно ближчим до реальності, якщо їм знадобиться втілити свої заяви в практичні дії".

Германія

У квітні-травні 2026 року Центр військової історії та соціальних наук Бундесверу

У Німеччині було проведено опитування, в якому взяли участь більше 2200 осіб, щоб дізнатися про їхню готовність захищати країну в умовах безпосередньої загрози. Відповіді показали, що приблизно 55% громадян виступають за використання військової сили у випадку агресії.

* Захищати Німеччину зі зброєю в руках готові 53% чоловіків і 15% жінок.

* У віковій групі 20-40 років у разі загрози долучаться до війська 50% чоловіків і 16% жінок.

Багато німців зазначали, що готові допомагати країні в інших сферах:

* 49% - у цивільному захисті;

* 44% - у сфері порятунку або медичних послуг;

* 28% - самостійно оберуть професію в галузі оборони.

Для порівняння настроїв, варто зазначити, що в серпні 2025 року ситуація виглядала зовсім інакше. Згідно з дослідженням, проведеним для телерадіокомпанії RND, лише 16% німців висловили готовність без сумнівів взяти до рук зброю в разі нападу на Німеччину. В той же час 22% респондентів зазначили, що "можливо" підуть на це.

В середині вересня Германія не змогла набрати добровольців для німецького контингенту, який буде присутній в Литві. Мельник звернув увагу, що йдеться не про цивільних, а про кадрових військових.

Пряма цитата Мельника: "Отже, можна звернути увагу на досить позитивні відповіді населення в цілому, але ми також маємо конкретний приклад готовності німців виконувати свої зобов'язання, які є не лише формальними. Тому варто бути обережними у своїх висновках".

Французька республіка

Французька соціологічна фірма ELABE провела аналогічне дослідження в той же час - навесні 2026 року. Виявлені результати свідчать про те, що серед населення Франції значно зменшилася кількість осіб, готових вступити до збройних сил у випадку прямого вторгнення.

* Захищати Францію у лавах війська готові 17% опитаних, понад 50% - "точно ні", а ще 28% - "швидше за все, ні".

У віковій групі 18 - 24 роки 29% респондентів готові приєднатися до збройних сил у разі необхідності. У той же час, серед осіб віком 25 - 34 роки цей показник дещо нижчий і становить 24%.

Одночасно 61% французів виявляють готовність брати участь у цивільних завданнях, таких як рятувальні операції, логістичні підтримки та допомога населенню.

Два роки тому, в квітні 2024 року, дані дослідження компанії Ipsos виявили, що 57% респондентів висловили готовність взяти зброю для оборони Франції в умовах війни.

Мельник вважає результати опитування у Франції тривожним знаком. Зокрема, мова йде про те, що, можливо, половина населення не має наміру брати участь у війні. Щоб з'ясувати причини такої категоричної позиції французів, необхідно провести більш глибокі дослідження за віковими категоріями.

В більшості європейських держав існує одна спільна риса – вони вже давно втратили уявлення про поняття загального національного військового обов'язку. Цей аспект може пояснити, чому французи мають низький рівень готовності до війни.

Мельник висловився: "Сполучені Штати створили професійну армію у 1970-х роках, тоді як Велика Британія зробила це вже в середині 60-х. Після закінчення Холодної війни спостерігалася загальна тенденція до формування компактних професійних збройних сил."

Якщо не брати до уваги Фінляндію, Швецію та країни Балтії, то в інших країнах армія була сама по собі, а суспільство - саме по собі. Люди, які не мали жодного стосунку до армії, знали лише, що є Французький іноземний легіон, його кудись посилають і платять за це гроші".

Польща – країна в Центральній Європі, відома своєю багатою історією, культурною спадщиною та мальовничими ландшафтами.

Дослідницький інститут IBRiS проводив опитування серед поляків у серпні 2026 року. Основні результати такі:

* долучаться до війська після обов'язкового призову - 30,8%;

* підуть захищати країну добровільно - 19,9%;

* спробують виїхати - 19,7%;

* 12% людей не погодяться на службу, навіть якщо їх призвуть примусово.

* залишилися невизначеними - 17,6%.

Це дослідження було здійснене після того, як 30 липня 2026 року російська ракета Х-101 приземлилася та вибухнула в полі на польській території.

Перед цими подіями було проведено ще одне дослідження IBRiS, яке показало, що 27% респондентів висловили готовність до участі у війні, у той час як 23,2% мали намір покинути країну в разі агресії.

Якщо аналізувати настрій серед поляків, можна помітити, що з часом зростає кількість тих, хто бажає взяти участь у військових діях. Наприклад, у квітні 2025 року лише 10,7% респондентів висловили готовність стати добровольцями в армії.

Мельник зазначив, що готовність поляків до конфлікту має свої особливості, оскільки вони мають більш глибоке розуміння нюансів російсько-української війни порівняно з країнами, для яких ця проблема є, принаймні, віддаленою у географічному сенсі.

Прямі слова Мельника: "Той відсоток, який заявляє про готовність до війни, є на сьогоднішній день для Польщі цілком реалістичним. Якщо певна кількість поляків справді втілить свої словесні обіцянки в життя, це стане для Польщі більш ніж достатнім".

Сплеск готовності до війни після удару ракетою не означає, що ця тенденція збережеться надалі.

Пряма мова Мельника: "Є 20% тих, що готові виїхати. Тим більше, що Польща – країна в Центральній Європі, відома своєю багатою історією, культурною спадщиною та мальовничими ландшафтами. є членом Євросоюзу, у них безвізовий режим з Великою Британією, із США. Ці поляки цілком впевнені в тому, що хтось за них це зробить (воюватиме - УП), а вони можуть десь пересидіти, перечекати".

Естонія

На фоні інших країн яскраво вирізняється Естонія. 62% опитаних компанією Kantar Emor готові особисто ставати в оборону країни. Серед них:

* 69% - це етнічні естонці;

* 48% - це представники інших національностей.

Загалом 81% респондентів, які взяли участь у дослідженні, висловили підтримку збройному опору Естонії у випадку агресії. Подібні результати були зафіксовані і в опитуванні, проведеному в 2024 році естонським дослідницьким центром Eesti Uuringukeskus OÜ.

Мельник з Центру Разумкова наголосив, що етнічний фактор не можна ігнорувати. Однак він не вважає, що у цьому випадку є прямий зв'язок із високою готовністю населення до захисту країни. Наприклад, багато етнічних українців воюють, але й значна частина - ухилянти або втікачі.

Пряма мова Мельник: "Це очевидно відрізняється у кожній державі. Якщо ми подивимося на балтійські країни, то Естонія більш-менш однорідна, якщо порівнювати з Латвією.

В Латвії вже сформувалося покоління, яке виросло на її території, але все ще не прагне отримати громадянство. Це можуть бути родичі або нащадки колишніх радянських військових та представників спецслужб. Вони навіть не виявляють базової поваги до країни, в якій живуть.

У будь-якому випадку, важливо звертати увагу на етнічний аспект. Це особливо актуально в контексті можливого конфлікту з Росією, зокрема коли мова йде про країни Балтії.

Як добре підготовлені жителі інших країн?

У період з вересня по жовтень 2025 року було організовано глобальне опитування серед країн НАТО, в якому взяли участь понад 31 тисяча респондентів. Основне питання звучало наступним чином: "Якщо розпочнеться війна, чи готові ви захищати свою батьківщину?".

Ось і підсумок.

У кожної з цих країн є особисті причини тих чи інших показників. Майже останньою у списку є Словаччина. Мельник вважає, що ситуацію можна пояснити фактом, що історично армія цієї країни не була популярною ніколи.

Пряма мова Мельника: "Словаччина спеціалізувалася в основному на небойових завданнях. Це також, мабуть, не просто так - вони робили ставку не на бойові частини, а на логістику та обслуговування".

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Мельник переконаний, що для того, щоб громадяни Європи були готові відстоювати свої країни, потрібно, щоб сталося "щось" суттєве. Люди мають зрозуміти, що "ми стикаємося з труднощами".

"Коли відбувається трагедія (пряме насильство, агресивні дії - УП), ті, хто ще вчора не розглядав можливість взяти в руки зброю, сьогодні змушені це зробити. Адже ось його дім, і якщо він не встане на захист від бандитів, які наближаються, то вже завтра може втратити все: і дім, і родину, і свою Батьківщину", - зазначив Мельник.

На остаточне рішення також впливають суспільно-політичні перетворення. Коли влада починає активну комунікацію, все змінюється: епоха спокою завершилася, і тепер найважливішим завданням для нас стає забезпечення власної безпеки та виживання. Наразі ж, у контексті дослідження, питання, яке ставиться європейцям, залишається лише питанням.