Удары по России без возражений со стороны США. Какие соглашения были достигнуты между Трампом и Зеленским в Нью-Йорке?
Невдовзі завершиться візит Володимира Зеленського до США. У Нью-Йорку він зустрівся з Дональдом Трампом. Лунали заяви про перемир'я, про ракети для Patriot, тиск на Путіна тощо.
А ще були європейські зустрічі. Фон для них склався такий собі - у ці дні Рада ЄС ухвалювала рішення про зняття санкцій з двох путінських олігархів і Україні, попри всі зусилля, не вдалося зупинити цей процес (детальніше - у статті "Торгівля санкціями та заручниками").
Саміт "коаліції охочих" взагалі не вдалося провести, хоча цей намір і Україна, і партнери декларували публічно. Причина проста: канцлер Мерц на тлі жорсткої політичної поразки на місцевих виборах був змушений лишитися вдома. А який саміт без Німеччини?
Чи виявився успіх на американській трасі?
На перший погляд, немає підстав для оптимізму. Конкретні результати переговорів з американськими партнерами залишаються невідомими. Важливі питання продовжують бути без відповідей. Коли вступить в силу закон, ініційований Ліндсі Гремом? Чи має Трамп намір застосувати суворі санкції проти Путіна? Чи готові США надати Україні ліцензії на виробництво антибалістичних ракет-перехоплювачів? Ситуація залишається незрозумілою…
Проте, вражаюче, незважаючи на це, американська частина візиту Зеленського може бути визнана цілком успішною.
Деталі зустрічі з Трампом свідчать: потепління у відносинах України та США триває.
Зеленський змінив своє негативне сприйняття, яке було сформоване через заяви Дональда Трампа. Натомість, виникає виразно позитивний образ. Це може мати важливе значення для теперішнього президента США.
Страхи щодо того, що Трамп буде нападати на Україну та критикувати її за "удари по дизелю", виявилися безпідставними. Сполучені Штати не ставили перед Києвом вимогу робити односторонні поступки на користь Росії.
Зрештою, зміни на "мирному" переговорному фронті, зокрема включення до процесу керівника ЦРУ, не є негативними. Найважливіше – це мати реалістичні сподівання. Останній аспект з української сторони присутній.
Візит починається з розвідки
У понеділок, 21 вересня, Володимир Зеленський відправився в робоче відрядження на Генеральну асамблею ООН, і цей переліт, без сумніву, виявився незвичайним. За всіма критеріями.
Одного разу стало справжньою сенсацією, що президент України, який протягом кількох років регулярно користувався аеропортом у Жешуві, вирішив перейти на рейси з аеропорту Кишинева.
Цього разу президентський літак Зеленського вирушив до США з нової точки - аеропорту "Сучава" в Румунії. Проте, це не пов'язано з політичними мотивами; просто "Сучава" знаходиться найближче до державної резиденції у Гуті, де глава держави разом із дружиною провів останні кілька днів, зокрема, приймаючи участь у саміті "Карпатської вісімки".
Другим незвичайним моментом стала зустріч, яка трапилася на шляху.
В аеропорту "Шеннон" в Ірландії, де літак середньої дальності президента, який не призначений для трансатлантичних рейсів, часто робить зупинки для дозаправки, Зеленський провів зустріч із директором ЦРУ Джоном Реткліффом. Як стало відомо, обидва політики опинилися тут одночасно і вирішили скористатися моментом для бесіди.
Важко сприймати цю версію як простий збіг обставин.
Особливо на тлі того, що Реткліфф зараз стає одним з ключових учасників переговорного процесу з Росією щодо України.
Діалог між президентом України та керівником американської розвідки відбувся в обмеженому колі осіб, і це вся інформація, що стала відома. Ані представники США, ані українська сторона не надали журналістам деталей, навіть не розкривши теми обговорення.
Врешті-решт, ключовим аспектом, що надає цьому візиту унікальність і значущість, стали зустрічі Зеленського та Трампа в Нью-Йорку.
Білий дім не підтверджував їхню зустріч до останньої хвилини, проте, насправді, вона не лише відбулася, а й тривала значно довше, ніж зазвичай під час обговорень на сесії Генеральної Асамблеї — президенти спілкувалися майже протягом години.
Серед питань, що обговорюються, - ліцензії на виробництво системи Patriot, серйозні санкції проти Росії та, звичайно, прогрес у напрямку мирних переговорів. Ці теми також були доповнені іншими аспектами візиту.
На переговорах ключовими є не лише самі зустрічі, а й досягнуті угоди. Цей аспект виявляється більш складним.
По "російському дизелю" вже можна бити?
Ще перед візитом в Україні було занепокоєння, чи не зіткнеться Зеленський з новим раундом жорсткого тиску США на Київ. Підстави для таких припущень дав сам Дональд Трамп.
Протягом останніх кількох тижнів від американських чиновників, а згодом і від самого президента, почала звучати думка, що Україна нібито є причиною підвищення цін на паливо в США.
Ціна бензину та дизеля нині ставить історичні рекорди по всьому світу і є болючою темою для будь-якого політика від влади, що йде на вибори.
Американська Республіканська партія опинилася в складній ситуації на фоні наближення конгресових виборів, адже її позиції підривають серйозні виклики. Особливо ж партія вразлива щодо цін на паливо, оскільки зростання вартості нафти та нафтопродуктів стало наслідком дій адміністрації Трампа. На початку року Сполучені Штати розпочали військові дії в Ірані, з яких тепер не можуть вийти, і ці дії, в свою чергу, спричинили різке підвищення світових цін на нафту.
Шукаючи способи звільнитися від цього тягаря, адміністрація Білого дому намагалася покласти відповідальність за підвищення цін на Україні та особисто на президенті Зеленському. Дональд Трамп відкрито обвинувачував Україну в нестачі дизельного пального. Крім того, звучали твердження, що криза буде вирішена, як тільки Київ припинить атаки на російські енергетичні об'єкти.
Так, це абсолютно безглуздо і нелогічно. Проте в американській політиці часом абсурдні ідеї отримують велику підтримку, тому не дивно, що у Білому домі намагалися скористатися цією можливістю.
На щастя для України, ця ініціатива Трампа не увінчалася успіхом.
Перекладання провини на Україну "не зайшло" виборцю. До середини вересня схвалення дій президента США впало до найнижчого рівня за його кар'єру. Також проти стратегії "перекладання провини на Зеленського", як стверджують, виступила частина адміністрації.
Отже, перед початком візиту президента України до Білого дому знову відбулася зміна стратегії.
На зустрічі між Трампом і Зеленським це було очевидно.
Ніяких строгих умов. Ніяких обвинувачень. Коли журналісти звернулися до Трампа з питанням про "удари по російському дизелю", президент США не дав жодного натяку на можливі обмеження для Збройних сил України.
Хоча він пообіцяв обговорити це з українським учасником.
"Ця українська операція, спрямована на ураження нафтопереробних заводів, завдала суттєвого удару по російським позиціям. Вона також вплинула на ціну дизельного пального, яка помітно зросла. Але про це ми ще будемо дискутувати," - лаконічно прокоментував журналістам Дональд Трамп, ухилившись від подальших роз'яснень.
Невдовзі виявилося, про що саме йшлося в цій бесіді.
Хто відмовився від перемир'я
Вже після зустрічі Зеленський публічно підтвердив, що й на закритій частині подібних вимог від Трампа не було. "Сьогодні не звучало жодних прохань в односторонньому порядку, щоб Україна зупинила удари, - заявив він і додав: Ми говоримо про енергетичне перемир'я".
Отже, зараз Білий дім не ставить за мету змусити Україну припинити удари по російським нафтопереробним заводам, а прагне досягти тимчасового перемир'я між обома сторонами. У відповідь на зупинку атак на російські НПЗ, Кремль зобов'язується утримуватися від ударів по енергетичних об'єктах України.
Це повністю узгоджується з бажаннями та ідеями Києва. Більше того, саме цей варіант Київ планував запропонувати Трампу.
Зеленський представив конкретні пропозиції - хоча вони не є новими. "Ми відкриті до енергетичного мирного вирішення - не будемо наносити удари по їхнім об'єктам, таким як "дизель", нафтопереробні заводи тощо, якщо вони утримаються від атак на нашу енергетичну інфраструктуру, електропостачання, систему опалення та водопостачання", - детально виклав президент України свій план.
Трамп, за цією задумкою, має передати цю пропозицію Москві.
Інша справа, що реакція Кремля вже не є таємницею. Вони відкинули можливість укладення перемир'я.
Речник Путіна Пєсков заявив, що Росія не зацікавлена у будь-якому частковому перемир'ї у принципі.
Чи дозволяє це говорити про успіх перемовин України у США? Якщо виходити з результатів, то очевидно, що ні.
Проте, якщо розглядати зміни у ставленні до України в Вашингтоні, ці переговори безсумнівно стали позитивним моментом для нашої країни. Кремль відкрито визнав свою відповідальність за продовження взаємних обстрілів. Водночас, Україна уникла потенційної іміджевої пастки.
Ще один елемент переговорів - підкреслена готовність України до зустрічей на найвищому рівні. Зеленський окремо наголосив, що готовий до переговорів з Путіним, а допомога Трампа в їхній організації - "найважливіше, що можуть зробити США".
Твердження про те, що Україна бажає миру, тоді як Росія чинить опір, є важливим аспектом міжнародної дипломатії. Важливою частиною зусиль щодо примушення Путіна до переговорів в даний момент є відповідальність Сполучених Штатів. Це стає другою основною темою обговорення у США.
Від Ліндсі Грема до системи протиповітряної оборони.
Іншою ключовою інтригою візиту було те, чи оголосить Дональд Трамп про якісь рішення щодо так званих "пекельних санкцій" - тобто запуску інструменту, який дає президентові щойно підписаний "закон Ліндсі Грема".
В цілому, те, що президент підписав закон відразу після його затвердження, стало певною несподіванкою. Були припущення, що якщо Трамп вже вирішив підтримати цей закон, то він зробить це символічно під час зустрічі із Зеленським. Це створило б гарний імідж в очах "яструбів" серед виборців Республіканської партії.
Чому так не сталося - неясно. Можливо, причиною було те, що на момент підписання у Білому домі ще не планували проведення цієї зустрічі (тоді якраз був популярним наратив про "негідницю-Україну, яка б'є по дизелю").
Так чи інакше, питання санкцій зависло.
Попри те, що Зеленський підкреслив, що звертався до Трампа з проханням активізувати цей закон, Київ вважає, що саме цей підхід може спонукати Путіна до переговорів. "Американці мають можливості для тиску на Путіна. Цей закон відкриває президенту США шлях до впровадження потужних санкцій. Я висловлюю йому свою вдячність, і сьогодні вже говорив про це як публічно, так і приватно", — зазначив Володимир Зеленський.
Проте, від президента США не було жодних обнадійливих повідомлень стосовно санкційного тиску на Росію.
Трамп ігнорував усі питання медіа щодо цього.
Ще одна сфера, в якій Київ не зміг досягти очікуваних результатів, - це отримання ліцензій на Patriot.
Володимир Зеленський після зустрічі висловив певність, що "ставлення було позитивним". Він також розповів, що заступник глави ОПУ Павло Паліса у США відвідав виробника систем Patriot, компанію Ratheon, і там, мовляв, "готові" до передачі ліцензій.
Беручи до уваги, що у серпні Трамп висловлював сумніви щодо надання ліцензії Україні, ці зміни можна вважати позитивними сигналами.
Проте цей результат явно не є достатнім. Президент визнав, що до практичних рішень ще не дійшли.
Як трансформувалося ставлення Трампа
Підсумовуючи, візит дійсно не приніс тих результатів, які можна покласти на папір у вигляді угод. Однак він дав змогу подолати ті складнощі, які виникли у відносинах останнім часом.
І найголовніше.
На сьогоднішній день можна стверджувати, що взаємини зі Сполученими Штатами перейшли на відносно стабільний і позитивний шлях.
За публічною налаштованістю президента США зустріч у Нью-Йорку нагадувала попередні переговори в Анкарі, на полях саміту НАТО. Ті переговори прийнято вважати найбільш дружньою американсько-українською зустріччю лідерів за нової доби.
У Нью-Йорку, подібно до Анкари, Трамп явно демонстрував свою прихильність до українського гостя в присутності журналістів. Ніяких нападок чи негативних коментарів не пролунало. Ба більше, навіть під час короткого вступу перед стартом переговорів, господар Білого дому не упустив можливості висловити кілька компліментів на адресу українського представника.
Обговорюючи майбутню зустріч із китайським лідером Сі Цзіньпіном, котра, безсумнівно, є пріоритетною для США, Трамп несподівано провів паралель між впливом китайського президента та інтересом до президента України. "Коли приїжджає президент Сі, це справжня сенсація, найочікуваніша подія в Вашингтоні за тривалий час. Усі прагнуть бути присутніми. Ця зустріч отримала практично таку ж увагу, як і візит Зеленського", - зауважив Дональд Трамп з іронією.
Безумовно, доброзичливість не є остаточною запорукою успіху в сфері міжнародних відносин. Однак, враховуючи, що Трамп в значній мірі спирається на емоційний аспект, це все ж має певну вагу.
Отже, це не можна вважати дружніми стосунками. Президент США, без сумніву, ще не раз змінить свою риторику стосовно України. Проте ми успішно пережили новий спад, а результати цього візиту стали більш оптимістичними для Києва.
