Теракти як складова стратегії: гібридний конфлікт Росії в Україні

Це підтверджують й останні події. Зокрема, розстріл у Києві 18 квітня 2026 року, котрий СБУ кваліфікувала як терористичний акт, забрав життя сімох мирних і створив атмосферу страху у столиці. За даними слідства, 58-річний нападник Дмитро Васильченков мав зв'язки з Росією(народився у Москві, мешкав у РФ в 2015-2017, а батько його взагалі викладав у Рязанському училищі ВДВ).

Чи мав голосіївський стрілець російських кураторів (скоріше так, чим ні), розбереться слідство. Тим часом суботній напад у Києві демонструє типову логіку гібридної війни: дестабілізація тилу й створення відчуття небезпеки далеко від фронту. А удар по довірі до інституцій, що викликає критику дій поліції після інциденту, лише підсилює внутрішню напругу. І, нарешті, інформаційний ефект: такі події активно використовуються у ворожій пропаганді для демонстрації "слабкості держави" Україна.

Безумовно, такі напади не впливають на позиції на фронті, проте вони завдають удару по психологічній витривалості населення. Це все частина гібридної війни, як зауважує в своєму недавньому інтерв'ю для Newsader журналіст і психолог Лариса Волошина, посилаючись на концепцію, розроблену головою Генерального штабу Росії Валерієм Герасимовим.

Вона також нагадує, що класична війна має чотири компоненти: конвенційний, інформаційний, економічний, дипломатичний. І зрозуміло, що у будь-якій війні основним є поле бою. Втім "геніальна ідея" Герасимова полягала у тому, що нецікаво, що там на полі бою відбувається.

"Усміхаємося та вітаємо, адже враження важливіші за гроші. Найголовніше – це інформаційна та дипломатична боротьба. Ми розпочинаємо кампанію пропаганди, створюємо потрібні образи, і чомусь всі в це вірять. А потім, за допомогою нашої дипломатії, ми будемо тиснути і змусимо їх діяти так, як нам потрібно," – так охарактеризувала вона російську стратегію.

Експерти наголошують, що Росія системно використовує такі інструменти, додаючи до цього й тероризм, як засіб останньої надії. Й ще до відкритого вторгнення 2014 року Кремль застосовував кібератаки, пропаганду та диверсії, а військова фаза стала лише завершенням підготовленого сценарію.

Сьогодні ця стратегія розширюється: поряд із військовими діями Москва вивчає можливості для замороження конфлікту та переходу до більш широких форм гібридної агресії, що включає інформаційний та диверсійний тиск на європейські країни.

Ключовим моментом є те, що такі атаки можуть обходитися організатору недорого, але водночас викликати потужний суспільний відгук. Саме з цієї причини вони часто використовуються як засіб у гібридних конфліктах.

Ця стратегія дає Росії кілька переваг.

По-перше, це асиметричність, коли не потрібно вигравати на полі бою, а достатньо лише створювати хаос.Ще одна її ознака - це заперечуваність(сакраментальне "їх там немає"), коли складно довести прямий зв'язок із диверсіями чи терактами.

Не можна ігнорувати й безпосередній дестабілізуючий вплив на демократію: відкриті суспільства є більш чутливими до інформаційних маніпуляцій з боку ворога.

Одним з ключових аспектів гібридної стратегії Кремля є маніпулювання політичними процесами на Заході. Росія прагне експлуатувати внутрішні розбіжності між США та європейськими країнами, щоб ослабити їхню підтримку Україні.

У цьому контексті фігурує й фактор президента США Дональда Трампа як політика, навколо котрого точиться гостра внутрішня боротьба у США. Кремль руками його адміністрації прагне просунути ідею "мирної угоди"без перемоги України, що фактично означає спробу відірвати Донбас без бою, розхитати санкційну політику, використовуючи глобальні кризи (зокрема напруження довкола Ірану, котре відволікає увагу США).

Також намагається сформувати враження про "втомленість Заходу від України" шляхом активних інформаційних кампаній.

Слід підкреслити, що Україна не без причини активно закликає Сполучені Штати до відновлення санкцій на російську нафту (маючи на увазі ту ж "блокаду Шредингера" Ормузу), щоб зменшити фінансові ресурси, які використовуються Росією для ведення війни.

Протидія гібридній війні потребує комплексного підходу, кажуть фахівці. Це, насамперед, безпекова стійкість, що включає посилення роботи спецслужб і контррозвідки, контроль за обігом зброї та реагуванням поліції, а також розвиток систем цивільного захисту.

"В Індії, Китаї мене вразило, що коли ти заходиш в метро, іде перевірка. Проходиш через рамку, бо ці країни бояться терористичних нападів. І спочатку я думав: "Боже мій, ну там же мільйони людей, як ви можете організувати таку перевірку?" Якось організовують. Принаймні якихось заторів таких великих не бачив. Хоча в годину пік, очевидно, що це дуже ускладнює рух, але попереду ставлять насамперед безпеку. Не знаю, якби у нас ввели таку систему, чи люди були б задоволені, чи ні. Та ми живемо в час війни, й гадаю, практично кожен третій має якусь форму ПТСР, навіть ті, хто не воюють. А зброя розповзається під час війни, це теж неминуче", - пише з цього приводу у соцмережі професор кафедри політології НаУКМА Олексій Гарань.

Тож, за словами Гараня, має бути більше заходів безпеки, якихось обмежень, контролю тощо. Й відповідної підготовки суспільства загалом і кожного окремо.

"Навчитися, як реагувати в разі стрілянини, де ховатися, як захистити дітей, зберігати спокій та надавати першу медичну допомогу – це надзвичайно важливо. Ми багато говоримо про різні курси та тренування, але, на жаль, більшість людей не мають уявлення про надання первинної медичної допомоги. І це знання необхідні не лише в контексті таких інцидентів, як стрілянина. Вони стають актуальними під час раптових атак з боку російських військ. Також існують ситуації, коли психічно нестабільна особа може загрожувати з ножем — і від цього ніхто з нас не застрахований. Такі випадки важко передбачити."

Експерти підкреслюють значення інформаційної оборони, зокрема в контексті протидії дезінформації, підтримки незалежних медіа та забезпечення оперативної і прозорої комунікації з боку держави. Це може свідчити про необхідність посилення військової цензури, подібної до тієї, що застосовується, наприклад, в Ізраїлі.

Проте економічний тиск на супротивника (збереження та посилення санкцій проти Росії, а також зменшення енергетичної залежності Європи) також має важливе значення у цій боротьбі.

Крім того, політична єдність Західних країн є ключовим фактором стійкості у гібридній війні проти Росії: важливою є координація дій між США та Європейським Союзом, а також уникнення ситуацій "заморожених конфліктів" під впливом Кремля. У цьому процесі важливу роль відіграватиме не лише стратегія тривалої інтеграції України до європейських та євроатлантичних інститутів, але й розвиток власних оборонних потужностей як в Україні, так і в Європі.

Отже, основна війна Росії проти України полягає не лише у військових діях на фронті, а й у всебічній гібридній стратегії, де терористичні акти, інформаційні маніпуляції та політичний вплив мають таку ж вагу, як і бронетехніка та ракетні системи.

Трагічні події, що сталися у Києві, лише підкреслили, що противник прагне атакувати наше почуття безпеки. На таку агресію можна відповісти лише комплексним підходом: створенням потужних інституцій, зміцненням єдності з партнерами та стратегічною стійкістю. Саме ці фактори можуть зламати механізми гібридної війни, яку веде Кремль.