Потрібно докладати зусиль, аби на наступній Олімпіаді не було представників Росії та Білорусі: розмова з Гутцайтом.

У бесіді з Sport RBC.UA він підсумував результати своєї роботи, поділився інформацією про фінансування Національного олімпійського комітету, державні премії для олімпійських спортсменів, а також обговорив виклики, що стоять перед дитячим і зимовим спортом, та окреслив цілі на найближчі чотири роки.

МОК, санкції та міжнародна діяльність

- Вадиме Марковичу, напевно, зараз на посаді президента НОК України ви переживаєте найбільший виклик - МОК не так давно переглянув свої рекомендації щодо допуску росіян та білорусів до світових змагань. Це рішення потягнуло за собою десь повне, десь часткове скасування санкцій щодо представників країни-агресора. Як ви сьогодні сприймаєте цю ситуацію?

Ситуація дійсно ускладнена, адже, як ми знаємо, зміна рекомендацій з боку МОК вплинула на багато федерацій. На жаль, не всі в цих організаціях мають повне уявлення про те, що відбувається в Україні, і тому вони орієнтуються на нові вказівки.

Я спілкувався з представниками Міжнародного Олімпійського комітету, і вони зазначили, що важливо продовжувати слідкувати за ситуацією з участю російських спортсменів, які мають зв'язок з війною. Тому ми будемо й далі моніторити цю ситуацію та надавати інформацію як МОК, так і міжнародним федераціям.

Яким чином це влаштовано?

Ми спільно з Міністерством молоді та спорту України та національними федераціями передаємо ці свідчення до МОК, звідки вони надходять до міжнародних федерацій. Проте, якщо у міжнародних федерацій існують дружні зв'язки з російськими представниками, або хтось із представників країни-агресора займає керівну позицію у цій федерації, це може призвести до ігнорування наших доказів і формальних відповідей. Чесно кажучи, у таких випадках це виглядає безрезультатно.

Хоча існують федерації, які серйозно ставляться до правди. Наприклад, у фігурному катанні ми зібрали докази, що певні особи підтримують війну, надіслали їх до федерації, і вони ухвалили рішення відсторонити цих спортсменів від участі у змаганнях. Коли почали поступово послаблювати санкції, спочатку стосовно білорусів, а потім і росіян, я вже тоді висловив думку, що важливою є політична позиція. Коли країни, на рівні президентів, прем'єр-міністрів та навіть мерів, рішуче не допускають їх до змагань. Доступ можливий лише під нейтральним прапором, або якщо спортсмени не погоджуються з цим, тоді їх взагалі не допускають.

Подібним чином це відбувалося і на Олімпійських іграх у Парижі, правда?

У Парижі ситуація виглядала зовсім інакше. Практично 90% атлетів з цих країн представляли або клуби ЦСКА, або Динамо. За рекомендацією Міжнародного олімпійського комітету, вони не відповідали критеріям для участі в Олімпійських іграх. Я особисто працював над цими рекомендаціями з МОК, і вони їх затвердили, що і стало причиною відсутності російських та білоруських спортсменів на ОІ-2024.

Нещодавно, гадаю, ви звернули увагу, було кілька міжнародних змагань, на які їх не допустили під своїми прапорами. Наприклад, були змагання з художньої гімнастики у Румунії, мер міста зайняв чітку позицію: або "нейтральний" статус, або взагалі ніяк. Тобто тут вже, на жаль, громадські організації не настільки впливають. Тому потрібно більш конкретно і наполегливо співпрацювати з політиками всіх держав.

- А от як відбувається ось ідентифікація підтримки або непідтримки воєнної агресії? З підтримкою зрозуміло. А от якщо спортсмен мовчить, як це трактувати? Бо в тому політичному режимі, в якому вони живуть, важко зрозуміти, що означає це мовчання.

- Ви ж самі сказали: вони не будуть висловлювати свою позицію, що вони проти. Давайте чесно казати. Не будемо тут нічого вигадувати, треба реально дивитися на речі. Так воно не працює.

- Нові рекомендації МОК де-факто означають, що на наступній Олімпіаді росіяни та білоруси все ж будуть представлені?

На мою думку, у більшості випадків вони будуть присутні. Але, на жаль, таких умов, як у Парижі, не буде. У той час ми всі, я зокрема, а також НОК України, Міністерство, національні федерації і наші спортсмени, спільно працювали, і російських та білоруських представників на тій Олімпіаді не було. Основним учасником цих рішень виступав саме Міжнародний Олімпійський комітет, і ми вдячні йому за те, що він вислухав наші вимоги.

Все ще залишається невизначеність: МОК поки що не затвердив ці положення як остаточні. Тому необхідно знаходити можливості, щоб продемонструвати зв'язок окремих спортсменів з війною. Особливо це стосується заходів, які проходять на наших територіях, під контролем окупантів. Хто міг уявити, що російські спортсмени не зможуть взяти участь в Олімпіаді в Парижі? Але ми досягли цього результату. Тож продовжуймо вірити і наполегливо працювати над подальшими кроками.

- Чи став для Вас несподіванкою ось цей перегляд позиції МОК?

Я відчував, що це може статися. Минулого року, 8 вересня, ми зустрічалися з президенткою МОК Кірсті Ковентрі та представниками всіх департаментів, які займаються нашими напрямками. Під час цієї зустрічі вже були натяки на сенегальську Юнацьку Олімпіаду, що відбудеться в листопаді. Звучали думки про те, що "діти не винні" і їх слід повертати.

Перед початком Олімпійських ігор 2026 року в Мілані також велися подібні дискусії, але російські спортсмени не були допущені до участі. Однак, варто зазначити, що це тривала праця. Протягом чотирьох років їх вдалося ізолювати від Олімпійських змагань, і на це рідко хто звертає увагу. Відсутність представників Росії та Білорусі на таких значних спортивних подіях сприймається як щось звичайне.

Я відчував, що МОК не триматиме цю рекомендацію більше чотирьох років. Бо ми бачимо, як світ змінюється. І світові політики зараз теж змінюють своє ставлення до росії. Тому я вже відчував, що це буде. Ми вже напередодні почали працювати, розмовляти на політичному рівні, щоб ми могли втручатися в ці процеси. На жаль, не сильно нам це вдається, але це ж не привід зупинятися.

Чотири роки на керівній позиції в НОК: успіхи та провали.

Попереду нас чекає Генеральна асамблея Національного олімпійського комітету України, що проходитиме у форматі звітно-виборних зборів. Чотири роки тому ви стали на чолі НОК України в умовах повномасштабної війни. Якби у вас була можливість повернутися в той час, ви б знову вирішили висунути свою кандидатуру на пост президента НОК України?

- Ви знаєте, для мене - честь очолювати Національний олімпійський комітет. І честь, що я отримав таку довіру від людей чотири роки тому, за що я їм всім дякую. Я взагалі не шкодую, що пішов на цю посаду. Спорт - це моє життя, я займаюся ним з 10 років. Цьогоріч мені 55, а значить, спорту я віддав 45 років свого життя.

Захищати інтереси держави та наших спортсменів - це для мене дуже великий виклик. Я з задоволенням очолив НОК України і зараз знову подаю свою кандидатуру і хочу надалі працювати в Олімпійському русі.

Чи є ще інші кандидати, окрім вас?

Ми мали термін для подачі заявок, і наразі більше немає жодних кандидатів.

Що саме викликає у вас найбільшу гордість за цей чотирирічний період?

- Вся Україна зіштовхнулася з війною і тим життям, яке ми сьогодні маємо. Дякуючи Силам Оборони, які нас захищали та захищають, ми можемо робити свою справу на міжнародному рівні з нашими атлетами, які перемагають і піднімають наш прапор.

На початку нашої бесіди ми обговорили питання недопуску спортсменів з Росії до Олімпіади-2024, а також те, що протягом майже чотирьох років на міжнародних змаганнях не було видно російських та білоруських прапорів. Це справді значний успіх.

Олімпіада в Парижі - це наші три золоті медалі і 12 нагород загалом. Ми були 22-23 у медальному заліку. На той час я три роки вів цю команду, жив з ними. Перші роки війни були найскладнішими в історії України. Не було бюджету, багато спортсменів перебували за кордоном. Треба було знаходити кошти, щоб вони там залишалися. Потім треба було шукати можливість їх повернути, знаходити бюджет всередині країни, готувати їх до Парижу...

Я багато подорожував різними регіонами, адже важливо, щоб люди відчували нашу підтримку. Ми організовували зустрічі з керівниками військових адміністрацій, відзначали досягнення наших спортсменів та тренерів. Усіма можливими способами намагалися надати допомогу.

Це не просто досягнення, а результат моєї наполегливої праці. Це те, в чому я справжній фахівець. Ми продовжуємо організовувати численні заходи по всій Україні. У нас вже є сформовані команди, але важливо також думати про майбутнє. Про наших дітей, які будуть представляти Україну на міжнародних змаганнях. До війни ми не проводили так багато заходів, як зараз. Хочу висловити подяку всім головам осередків НОК України, які працюють на місцях.

У цьому також присутня певна соціальна відповідальність.

Звісно. Адже до подібних заходів залучаються діти наших загиблих Героїв... Чимало дітей діючих військових також беруть участь у цих змаганнях. Національний олімпійський комітет України також розробив програму підтримки реабілітації поранених бійців, щоб вони могли займатися спортом і відновлюватися. На жаль, війна триває, і ми маємо продовжувати виконувати свою роботу.

Національний олімпійський комітет займається організацією участі команди в Олімпійських Іграх. Це включає в себе планування логістики: від транспортування спортсменів до місця змагань до їхнього повернення додому. Ми також відповідаємо за умови проживання учасників під час Олімпіади та забезпечуємо їх необхідною підтримкою. У складі делегації працюють лікарі, масажисти, обслуговуючий персонал та інші важливі фахівці, які сприяють досягненню успіху. У Мілані наша країна була представлена гідно. Хоча медалей нам не вдалося здобути, ми відзначилися найбільшою кількістю ліцензій за останні шістнадцять років.

Наразі ми вирушаємо на Юнацькі Олімпійські ігри, що відбудуться в Дакарі (Сенегал). Українська команда показала гідний рівень на всіх європейських змаганнях, а також на юнацьких олімпійських зимових і літніх фестивалях.

В даний час триває підготовка до участі нашої команди в зимовому Європейському юнацькому олімпійському фестивалі, запланованому на лютий 2027 року в Румунії. Нещодавно ми відвідали це місце, аби ознайомитися з об'єктами, на яких відбудуться змагання, а також дізнатися, де житимуть наші спортсмени. Крім того, активно готуємося до Європейських Ігор, які пройдуть у Туреччині в 2027 році.

Отже, роботи в цій сфері справді безліч. Відзначення можуть стосуватися тренера. Коли я очолював команду, ми завжди поверталися з медалями з Олімпійських ігор. Це, безумовно, можна вважати успіхом, адже тренер підготував спортсмена до перемоги. Натомість, нинішня діяльність НОК України охоплює всі напрямки і є частиною щоденної праці.

- Чи були речі, які ви не змогли виконати за ці 4 роки?

У мене був чіткий план дій. Коли мене обрали на цю посаду 17 листопада 2022 року, я представив свою програму. Як ви знаєте, часом нас критикують за результати на Олімпійських іграх, коли кількість медалей не відповідає очікуванням. Наприклад, в Токіо наша команда здобула 19 медалей, але лише одна з них була золотою. У Парижі ми отримали 12 медалей, з яких три були золотими. Здається, ми втратили 7 медалей, але насправді кількість золотих нагород зросла.

Після Олімпійських ігор у Токіо, коли я обіймав посаду міністра молоді та спорту України, мені говорили, що ці змагання не були успішними. Проте наші спортсмени змогли здобути 19 медалей. Нещодавно відбулася зимова Олімпіада в Мілані та Кортіні Д'Ампеццо, де ми не отримали жодної медалі, і це викликало критику на адресу Національного олімпійського комітету.

Щоб я міг взяти на себе відповідальність за ситуацію, я в 2022 році висунув пропозицію передати бюджетне фінансування та відповідальність за результати на Олімпійських іграх Національному олімпійському комітету. Звісно, для цього було необхідно внести зміни до законодавства через відповідний комітет Верховної Ради. На жаль, мені не вдалося реалізувати цю ініціативу.

На якому етапі це вийшло з ладу?

У політичній сфері. Я завжди готовий нести відповідальність і не відступаю від цього. Коли ти обіймаєш певну посаду, важливо залишити по собі щось значиме. Мене не влаштовує, коли люди роками лише утримують свої крісла, не прагнучи змін. Я прагну брати на себе відповідальність, боротися і досягати результатів. Усі наші дії спрямовані виключно на підтримку спортсменів, тренерів та розвиток олімпійського спорту в Україні.

Решту своєї програми я виконав. Сьогодні складно знаходити партнерів, які профінансують нас. Я хочу подякувати родині Герег, які три роки допомагали. "Епіцентр" був нашим надійним партнером, але зараз ми маємо перший рік, коли вони відійшли від підтримки НОК України. На жаль, зараз їм складно допомагати нам в тих же обсягах, як і раніше. Просто хочу щиро сказати їм дякую за ці роки.

Які три ключові завдання Вадима Гутцайта на новий термін у НОК України?

- Спорт вищих досягнень, виступ українських спортсменів на найвищому рівні - це державна політика. Це пріоритетне завдання для НОК України та Міністерства молоді та спорту. Це один з основних міжнародних важелів і показників країни в світі. Звісно, хочеться, щоб наші спортсмени гідно готувалися, а Національний олімпійський комітет, де це можливо, підставляв своє плече.

Одним із ключових напрямків нашої роботи є організація заходів для дітей по всій Україні. Ми плануємо залучати молодь, надаючи їм можливість обирати види спорту, з метою розвитку олімпійського руху в нашій країні. На жаль, ми спостерігаємо значні втрати серед дітей, які могли б займатися спортом. Кількість вихованців у дитячо-юнацьких спортивних школах зменшується, і це викликає стурбованість.

Ви ознайомитесь з усім моїм планом, адже найважливіше — це працювати над створенням умов для прогресу спорту та наших спортсменів, підтримувати молодь і сприяти розвитку олімпійського руху в Україні.

Яким чином ви охарактеризували б свої стосунки з Міністерством молоді та спорту?

- Професійні, продуктивні зв'язки. Я знайомий з багатьма особами, які працювали в Міністерстві на посадах керівників відділів та департаментів. Декого з них я сам колись залучав до роботи в Міністерстві на ці позиції. Ми маємо добрі стосунки.

- Ви сказали, що зараз складно шукати партнерів. Де взагалі НОК України знаходить партнерів?

- Це бізнес, наші друзі. Вони готові допомагати. Нехай і невеликими коштами, але 1-2, іноді 3 мільйони гривень надають просто для розвитку олімпійського руху. Нас також фінансує Міжнародний олімпійський комітет по різноманітних програмах, я хочу їм подякувати за це.

Коли, наприклад, минулого року ми були на зустрічі з пані Ковентрі, вони сказали, що будуть скорочувати кошти усім національним олімпійським комітетам, тому що МОК втратив кілька спонсорів. А ми підготували фільм про життя НОК України під час війни, які заходи ми проводимо і скільки дітей залучаємо. Вони коли подивилися, то сказали, що "це приклад не лише для воюючої країни, а й для всіх країн у світі. А ви таке проводите під час тривог, ракетних атак і дронів". Тому нам залишили усі ті ж кошти, що виділяли й раніше.

Звісно, нам допомагає і Міністерство молоді та спорту, яке виділяє ті кошти, на які ми розраховуємо. Ці кошти ми спрямовуємо на конкретні заходи для дітей.

- Тобто, критичного дефіциту коштів немає?

- Дефіцит коштів завжди є. Але ми виходимо з тієї ситуації, яку маємо.

Чи відбудуться зміни у розмірах винагород для атлетів та їх тренерів за здобуті медалі на Олімпійських іграх? Які суми наразі визначені?

Усі деталі викладені в постанові Кабінету Міністрів, і ці цифри залишаться незмінними. Базові суми, затверджені постановою Кабінету Міністрів №91 від 27 січня 2010 року, складають 125 тисяч доларів за золоту медаль, 80 тисяч за срібну і 55 тисяч за бронзову медаль (прим. Д.В.).

Місяць тому, у Олімпійському домі, я мав змогу зустрітись з президентом Федерації фехтування Михайлом Ілляшевим. Під час розмови я поцікавився основними викликами, з якими стикається його організація. Він зазначив, що однією з найактуальніших проблем є виїзд дітей та молоді з України. Наприклад, в УАФ активно працюють над інтеграцією цих дітей до юнацьких збірних. Який стан справ у інших спортивних дисциплінах, за вашими спостереженнями?

- Складно відповісти, скільки ми втратили дітей. Потрібно дивитися по регіонах, бо у нас такої статистики немає. Може вона є у Міністерства молоді та спорту. Ми ж бачимо, що навіть в середніх школах йде недобір дітей. Ясна річ, що в ДЮСШ або клубах теж недобір. Ви сказали про Михайла Ілляшева, який під час війни відкрив дитячий фехтувальний клуб. Він працює, але йому складно знаходити дітей. Все скоротилося і так по всій Україні. На жаль, український спорт втрачає.

Комісія атлетів, відтік дітей та проблема інфраструктури

На початку вересня в Комісії атлетів НОК відбулися нові зміни. Георгій Зантарая разом зі своєю командою представили звіт про результати своєї роботи за останні чотири роки. Як ви оцінюєте їхню діяльність?

- Хороша команда була, ініціативні хлопці та дівчата. Ми багато всього разом вирішували. Багато разів збиралися разом, проводили Форум атлетів. Я дуже задоволений роботою тієї команди під головуванням Георгія Зантараї. Сьогодні ж команда нічим не гірша - її очолив Михайло Романчук, амбітна людина, яка завершила свою кар'єру. Віцепрезидент Федерації плавання і дуже багато працює. Теж відкрив свій клуб з плавання. В комісії багато серйозних спортсменів, тому буде не гірше, а я хочу, щоб було ще краще.

- Поясніть для простих вболівальників: чим займається Комісія атлетів НОК?

Ця організація створена для підтримки всіх наших спортсменів. У випадку, якщо атлети відчувають несправедливе ставлення з боку Федерацій, Комісія атлетів має можливість впливати на дії чиновників, Міністерства або Національного олімпійського комітету. Голова Комісії атлетів входить до складу Виконкому НОК України, який є керівним органом. Як президент, я не маю права ухвалювати рішення самостійно; це робить Виконком.

Атлети, що входять до складу Комісії, мають можливість обмінюватися думками та висловлювати свою підтримку чи незгоду з певними рішеннями. Окрім того, вони організовують Форум для спортсменів, як активних, так і тих, хто вже завершив свою кар'єру. Дуже важливо, щоб спортсмени усвідомлювали, як їм діяти під час активності у спорті та що потрібно робити після завершення змагань. В рамках цих ініціатив проводяться навчальні заходи, адже багатьом атлетам важко знайти своє місце у спорті після виходу на пенсію.

Усі учасники комісії активно залучені до всіх наших заходів з дітьми. Це має велике значення, адже діти мають можливість спостерігати за видатними спортсменами, які приходять до них і діляться своїми знаннями та досвідом.

З Комісією атлетів ми вирішуємо, яким буде наше екіпірування, як наші спортсмени будуть виглядати на Олімпійських іграх, на Європейських іграх. Все це ми теж обговорюємо. Це я запровадив, щоб всю форму для наших атлетів на міжнародних форумах ми обговорювали і Комісія атлетів надавала свої рекомендації.

Цікаво, чи залишається 4F технічним партнером Національного олімпійського комітету України?

На щастя, так. Я усвідомлюю, що їм також нелегко, проте у нас укладено угоду до 2028 року з Лос-Анджелесом. Зараз знайти компанію, яка б безкоштовно забезпечувала наших спортсменів одягом на всі міжнародні змагання на мільйони євро, практично нереально. Тому ми дуже вдячні цим партнерам за чудову співпрацю.

- Про зимову Олімпіаду цього року: у нас велике представництво було на цих змаганнях. І дуже багато вболівальників все одно обурювалися, що немає медалей. Що нам треба зробити, щоб повернутися на п'єдестал зимових Олімпіад?

Головною проблемою є брак зимової інфраструктури. Це найактуальніше питання. Щоб зимові види спорту могли розвиватися, а діти зацікавлювалися ними, необхідно забезпечити їх належними умовами для тренувань. В Україні фактично відсутня така інфраструктура. У 2020-2021 роках президент Володимир Зеленський доручив мені створити дорожню карту для організації зимових змагань у нашій країні. Тоді ж в Україні перебував президент МОК Томас Бах, з яким ми провели зустріч та презентували наші плани стосовно західних регіонів.

Ми їздили в МОК, зустрічалися з комісією, яка відповідала за організацію Олімпіади. Вони надали нам рекомендації, ми почали працювати в цьому напрямку. Говорили з бізнесом, розглядали варіанти, де можна було б побудувати хокейну арену. Була ідея будувати її у Львові. Нам рекомендували почати з юнацького фестивалю, щоб зрозуміти, як ми це можемо організувати. Бізнесмени теж були готові вкладати кошти у розвиток інфраструктури. На жаль, війна все зупинила.

Ви ж усвідомлюєте, що в кожному виді спорту є лише кілька спортсменів, яким держава надає можливість тренуватися за кордоном на бюджетні кошти. А що з іншими дітьми? Де їм займатися в Україні? Відтак, конкурентоспроможність залишається на низькому рівні. Якщо немає конкуренції, то й результати не вражають. Тому ми не можемо зрівнятися з такими країнами, як Норвегія чи Італія, де десятки тисяч дітей активно займаються різними спортивними дисциплінами. У нашій країні ж кількість дітей, які займаються зимовими видами спорту, можна порахувати на пальцях.

Чудова команда фрістайлу, безсумнівно. Енвер Аблаєв разом зі своїми спортсменами, як хлопцями, так і дівчатами, демонструє високу професійність у своїй роботі. Їх талант проявився під час чемпіонату світу, де вони зайняли друге і третє місця. На жаль, під час Олімпійських ігор їм не вдалося витримати психологічний тягар. Коли проходили проводи на Олімпіаду, я побажав їм, щоб вони виконували стрибки та піруети в повітрі, а потім успішно приземлялися. Проте, на жаль, в Олімпійських змаганнях вони не змогли втриматися на ногах і падали. Хоча у них були реальні шанси поборотись за медалі.

У інших спортивних дисциплінах хочу виділити санкарів. Вони демонструють значний прогрес у своїх результатах. Помітно, що існують федерації, де професійно працюють як президенти, так і головні тренери. Саме завдяки цьому їхні виступи на Олімпійських іграх були на високому рівні.

Раніше ми працювали над поданням для Олімпіади-2022, а згодом Володимир Зеленський висловив намір провести Олімпіаду-2030. Як ви думаєте, чи матиме Україна можливість провести Олімпійські Ігри в нашому житті?

Наразі найважливішим є досягнення миру та перемоги у війні. Необхідно зберегти життя людей та території. Звісно, ми прагнемо відновлення після конфлікту, щоб розпочати будівництво нової, оновленої України. Втрати, які ми зазнали під час цієї війни, є величезними. Якщо, сподіваюся, настане мир, інвестиції почнуть надходити. Хоча це не станеться в 2030 році, але в майбутньому все можливе. Ми розпочнемо відновлення інфраструктури, і я впевнений, що ми зможемо провести Олімпійські ігри.

Я був залучений до організації фіналу Ліги чемпіонів у Києві. Провели на найвищому рівні. А Євро-2012 - візитна картка України. Чемпіонат Європи з бадмінтону ми приймали, з фехтування проводили і чемпіонати світу, і Європи. Ми проводили на високому рівні такі змагання. Хочеться і Палац Спорту оновити, бо йому вже теж багато років. Але гарні люди, смачна їжа, ми гостинні, красива країна, тому ми можемо брати на себе відповідальність проводити такі форуми.