У Сполучених Штатах формується спільна позиція проти Путіна: чи може закон Грема стати моментом, що змінює все?

Законопроект про санкції проти РФ, запропонований покійним сенатором Ліндсі Гремом, вже має понад 60 співавторів, що достатньо для його ухвалення в Сенаті. Про це пише видання Axios. Чи дійсно в США зросла ймовірність ухвалення цього законопроекту? Чи може це означати, що серед республіканців дедалі менше розуміння, що є шанс домовитись із РФ? Видання "Коментарі" з'ясовувало ситуацію, зібравши думки експертів.

Санкції проти Росії. Фото: з відкритих джерел

Політики на кшталт Ліндсі Грема поступово змінюють наше сприйняття ситуації.

Телеведучий, медіаексперт і політичний аналітик Сергій Дойко зазначає, що в даній ситуації варто спочатку звернути увагу на позицію президента США, а вже потім розглядати роль Сенату та Палати представників.

Сергій Дойко зазначає, що доцільно навести простий приклад із реального життя.

У завершенні своєї думки Сергій Дойко підкреслив, що такі взаємодії мають суттєву важливість. Процес переосмислення не є миттєвим — він вимагає часу, переконливих аргументів і невпинної праці. Чим більше представників американської політики, які послідовно захищають раціональність, тим більша ймовірність, що саме ця позиція в підсумку переможе.

Ми бачимо перехід від окремих санкційних рішень до комплексної системи

Катерина Одарченко, політичний технолог і партнер SIC Group, а також голова Інституту демократії та розвитку PolitA і партії "Національна платформа", вважає, що цей законопроект є однією з найзначніших санкційних ініціатив США з моменту початку повномасштабної агресії Росії проти України. Його важливість полягає не лише в введенні нових санкцій, але й у трансформації самої концепції американської санкційної політики. Якщо раніше багато обмежень вводилися через президентські укази, то нині Конгрес має намір закріпити основні санкції в рамках федерального законодавства, що значно ускладнить їхнє подальше скасування.

На думку експертів, американська санкційна стратегія щодо Росії розвивалася поступово протягом більше десяти років. Першим значущим кроком став *Magnitsky Act*, прийнятий у 2012 році, який надав можливість вводити персональні санкції проти осіб, що були причетні до порушень прав людини. Пізніше цей закон був розширений у рамках *Global Magnitsky Act*, який поширив механізм санкцій на глобальний рівень. Після анексії Криму у 2014 році Сполучені Штати істотно посилили санкції проти Росії через низку президентських указів адміністрації Барака Обами, які охопили фінансовий сектор, оборонну промисловість, енергетику та конкретних представників російської політичної еліти. Важливим етапом став прийняття закону *CAATSA (Countering America's Adversaries Through Sanctions Act)* у 2017 році, який став першим великим законодавчим актом, що суттєво обмежив можливості президента скасовувати санкції без погодження з Конгресом. Цей момент ознаменував перехід санкційної політики від рук виконавчої влади до законодавчих органів.

Експерт зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення в 2022 році адміністрація США ввела сотні нових санкцій, здійснюючи це через президентські укази та рішення Міністерства фінансів (OFAC). Під ці обмеження потрапили російські фінансові установи, Центральний банк Росії, авіаційний сектор, експорт високих технологій, військово-промисловий комплекс, судноплавні компанії, численні державні підприємства та тисячі індивідуальних осіб. У 2024-2025 роках акцент почав більше ставитися на боротьбу з обходом санкцій через треті країни, а також на виявлення так званого "тіньового флоту". У цей період сенатори Ліндсі Грем і Річард Блументаль запропонували першу версію *Sanctioning Russia Act*, яка стала основою для сучасного законопроєкту.

Експерт з політичних технологій зазначає, що доцільно провести аналогію між цим законопроектом і санкційною стратегією Європейського Союзу. Важливо відзначити, що європейський підхід суттєво контрастує з американським.

Катерина Одарченко зазначає, що у випадку прийняття даного законопроєкту основний акцент буде зроблено не стільки на окремих індивідуумах, скільки на російських доходах від експорту енергоносіїв. Продаж нафти і газу залишаєтьcя ключовим джерелом фінансування бюджету Російської Федерації. Зростання контролю над "тіньовим флотом", підвищення ризиків для банків і страховиків, а також можливість введення вторинних санкцій можуть поступово призвести до зменшення експортних надходжень, навіть без офіційного зниження обсягів видобутку.

Говорячи про ймовірність ухвалення законопроєкту, експерт зазначає, що в порівнянні з попередньою версією, новий документ має значно більші політичні перспективи. Його підтримують члени обох партій, він отримав попереднє схвалення Білого дому, а також, після смерті Ліндсі Грема, набув важливого символічного значення. Проте слід враховувати, що американський законодавчий процес залишається досить складним. Після розгляду в Сенаті, проєкт має бути схвалений Палатою представників, де можуть бути внесені компромісні зміни, а зрештою – підписаний президентом.

Підсумовуючи вона підкреслила, незалежно від остаточної редакції законопроєкту вже сьогодні можна говорити про новий етап санкційної політики Заходу. Якщо після 2022 року санкції були переважно реакцією на російську агресію, то зараз формується довгострокова модель економічного стримування Росії.

Читайте також на порталі "Коментарі" - Україна розпочала морське полювання: скільки суден "тіньового флоту" Росії знищено всього за добу.