Трамп висловив задоволення реакцією Зеленського. Проловський прокоментував промову президента США.
Президент США Дональд Трамп під час виступу в Конгресі. Вашингтоні, США, 4 березня 2025 року. Фото: Getty Images/Kent Nishimura
"Мексику і Канаду він не згадав напевно через те, що відбулася гідна реакція зі сторони Канади"
Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп виступив із першою промовою до Конгресу після повернення до Білого дому. Цей виступ має окреслити на найближчі роки бачення того, як і що має розвиватися. З іншого боку, велику частину свого спічу він присвятив досягненням. Що він зробив за цей період?
Риторика президента США зосереджується на підкресленні його власних досягнень, а не на представлення своїх стратегічних візій. Це формує уявлення про його політику та бачення подальшого розвитку подій навколо його особи. Відтак, плани почнуть формуватися на основі цих досягнень, хоча в це важко повірити. Що він вважає позитивними змінами? Все, що відбувається під його керівництвом, він оцінює як позитив. Наприклад, зменшення тарифів для американської економіки і збільшення їх для експорту, спрямованого на африканські країни. Мексика і Канада не були згадані, ймовірно, через їхню відповідь на певні дії президента. Крім того, він згадав про перейменування, яке, напевно, є його найзначнішим досягненням — зміну назви Мексиканської затоки на Американську в межах США. Це також включає запровадження англійської мови як державної в Сполучених Штатах, оскільки раніше жодна мова не мала офіційного статусу. Також він акцентує на поступовому обмеженні імміграції і повторно обіцяє, що "все буде великим". Крім цього, він торкається питань охорони здоров'я, пов'язаних із Робертом Кеннеді-молодшим, і освітньої системи. Президент стверджує, що Америка "опритомніла" і починає свій виступ із заяви про те, що країна повернулася і попереду чекають нові досягнення.
Це загальна характеристика протесту, який не є гучним, але все ж має значний вплив.
Якщо розглянути справжні дані про ситуацію в економіці Сполучених Штатів, то можна помітити, що американські фондові індекси зазнали суттєвих втрат, знизившись на трильйони доларів. Наприклад, компанія Nvidia втратила 800 мільярдів доларів своєї капіталізації, а акції Tesla впали на 40% від свого максимального значення. Це викликає питання: чи є це лише тимчасовими коливаннями, чи ми спостерігаємо за формуванням нової економічної тенденції?
Це означає, що американське суспільство реагує на те, що відбувається всередині самого цього суспільства і самої держави, голосуючи, назвемо це так умовно, ногами. Тобто не просто не приходячи на дільниці, а якраз голосуючи своїми грошима. Так як Трампа оточують люди з грошима: підприємці, відомі магнати різних сфер в Сполучених Штатах, і люди не йдуть до їхніх послуг. Вони шукають собі альтернативи. Плюс це також загальна тенденція. Згадайте, що американці - суспільство акціонерів, грубо кажучи, вони всі купують собі акції, вони всі мають якусь часточку в щось вкладену. І їм не вигідно, аби Америка від того втрачала, але вони втрачають, тому що це загальна дійсно така тенденція протесту не гучного, але дуже помітного.
"Два ключових аспекти з виступу Трампа: безвольність Республіканської партії та слабкість Демократичної."
Чи дійсно в Республіканській партії зараз спостерігається певне затишшя? Є прихильники Трампа, які щиро підтримують Дональда Трампа, а також ті, хто готовий адаптуватися до нових умов. Чи це затишшя тимчасове, чи стане воно новою політичною стратегією республіканців на майбутнє? Адже в іншому випадку вони не зможуть діяти, поки Дональд Трамп залишатиметься в Овальному кабінеті і контролюватиме ухвалення рішень. А які можливості у демократів у такій ситуації? Наскільки їхні ресурси та здатність впливати обмежені?
У своїй промові Трамп акцентував увагу на двох важливих аспектах: безвольність Республіканської партії та нерішучість Демократичної. Що стосується республіканців, то в даний момент більшість з них, хоч і не відкрито, все ж підтримують Трампа. Незважаючи на існування трампістського крила, а також республіканців, які виступають проти нього, багато хто з них обирає мовчання. Можливо, це пов'язано з їхнім небажанням займати незручну позицію або ж з тиском, який чинить Ілон Маск, отримавши доступ до даних Держдепартаменту. Це може призводити до певного шантажу, через що вони залишаються осторонь. Що стосується Демократичної партії, то їхня активність зводиться до поодиноких протестних акцій, які відбулися під час виступу президента. Хоча спочатку планували більш масштабні дії, наразі вони не пропонують реальної альтернативи. Вони, здається, вичікують моменту, коли виникне питання бюджету, щоб вийти на передній план. Але є ризик, що до того часу може бути вже пізно. Таким чином, ми спостерігаємо за двома паралельними тенденціями: хоча Америка має традиційну систему трьох гілок влади, насправді ці механізми не використовуються належним чином. Хоча це може викликати занепокоєння, я б радив дочекатися подій, адже може статися так, що ті, хто нині провокує ситуацію, зрештою постраждають самі. Щодо можливих обмежень протестів у навчальних закладах, це може бути лише декларативним заявленням. В сучасному світі ніколи не можна бути впевненим у наслідках, і цілком ймовірно, що такі обмеження можуть впроваджуватися лише для акцій, які підтримують Трампа. Час покаже, наскільки це виявиться правдивим.
У своїй промові він значну частину часу витратив на критику свого попередника Джо Байдена. Які його наміри стояли за цим? Що це може означати?
Це його політична особливість — постійно критикувати попередників, і всі навколо повинні з цим змиритися. У своїй промові він заявив, що є найкращим президентом США, а Джордж Вашингтон йде лише після нього. Це виглядає абсурдно, але подібні настрої сьогодні більше характерні для політичного середовища, ніж для суспільства загалом. Друга сторона — психологічна. Це зрілий чоловік із певною егоцентричністю. Його нарцисизм, в певному сенсі, заважає йому розвиватися далі, адже він прагне знищити всіх можливих конкурентів у будь-якій сфері. Цю тенденцію можна спостерігати не лише у стосунках між Трампом і Байденом, але й у загальному стилі спілкування Трампа, його оточення, а також у найближчих до нього політиків і консультантів. Всі, хто його оточує, також мають риси, з якими потрібно змиритися. Це явище стало більш помітним і перетворилося на важливий аспект, що зливає політику з особистим життям.
Олег Преловський. Зображення з приватного архіву Олега Преловського.
"Це дуже правильний шпик" Трампа у бік Європи
Тепер перейдемо до суті реакції президента Зеленського та його висловлювань щодо Дональда Трампа. Трамп також не залишився осторонь і згадав про це.
Я зауважив одну цікаву деталь. Він нагадав про Україну лише в завершенні, що, напевно, є найважливішим моментом. Це не була його основна мета – перейти до обговорення своїх планів щодо нашої країни. Це свідчить про те, що таких планів насправді немає. Немає конкретних тем для обговорення. Згадати нашу державу він просто мусив, адже це одна з найактуальніших тем у світовій політиці, особливо з огляду на його дії 28 лютого (суперечка Трампа і Венса з Зеленським в Овальному кабінеті - ред.). Проте він згадав про це лише в кінці. Це може свідчити про те, що вони були задоволені реакцією президента України. Один з американських політиків, Джонсон, зазначив, що це те, що вони хотіли почути. Хоча президент України не вибачився формально, між рядками можна було вловити певне вибачення. Якщо я це зрозумів, то, напевно, і інші також. Це те, що республіканці прагнули побачити. Він заявив, що Америка виділила на підтримку України, на оборону та зброю втричі більше, ніж вся Європа разом узята. Згадувалися цифри 350 і 100 мільйонів. Це маніпуляція з цифрами, але жоден з тих, хто перевіряв факти, не зміг підтвердити точність даних про 350 мільйонів. Це дійсно оманлива та неправдива інформація. Він також сказав ще одну цікаву фразу: Європа витратила більше на російську нафту, ніж на оборону України. І ця фраза, незважаючи на спосіб її подачі, є вкрай влучною. Це справжній натяк на адресу Європи, показуючи, що вони частково самі сприяли цій війні. Вони стали співучасниками збагачення Росії, і, можливо, це спонукатиме їх до переосмислення, як і інші раніше сказані зауваження з боку республіканців. Отже, ця заява була радше ревізійною стосовно України, без конкретних пропозицій, намагаючись продемонструвати, що вони роблять більше, ніж Байден і Європа, підкреслюючи свою перевагу, але знову ж таки, без жодних пояснень, як діяти далі.
Схоже, Трамп, ймовірно, переконаний, що варто зробити цю паузу.
Як далі можуть розгортатися події, зважаючи на те, що заявив Володимир Зеленський?
Під час свого виступу в Конгресі Дональд Трамп заявив, що отримав листа від президента України Володимира Зеленського. Як зазначила посол України у США Оксана Маркарова, "незважаючи на складнощі, ми продовжуємо рухатися вперед, зміцнюючи наші взаємини та просуваючи важливі для нас питання". Трамп також зачитав повідомлення президента Зеленського у своєму зверненні до нації, додавши: "Я вдячний, що він надіслав цей лист".
Реакція на ці події може бути різною, а їх подальший розвиток — непередбачуваним. З одного боку, існує надія на підписання угоди, про яку згадували як Трамп, так і республіканці, а також президент Зеленський. Проте питання залишається відкритим: чи дійсно відбудеться така угода і чи будуть налагоджені особисті стосунки між Трампом і Зеленським, що є важливим аспектом, а не лише державні взаємини? Державні зв’язки не зникнуть, але можуть розвиватися інакше, через інших представників. Особистісні ж стосунки — це те, що може змінитися, або залишитися сталим. Я вважаю, що наразі Трамп не готовий до зміни цих відносин і, можливо, вважає за краще зберігати паузу. Якщо така пауза дійсно матиме місце, це може виявитися позитивним моментом.
Високі мита, введені Трампом проти Канади, Китаю та Мексики, викликали чимало запитань. Як саме ці торговельні конфлікти, зокрема коментарі Джастіна Трюдо, прем'єр-міністра Канади, вплинуть на ситуацію в майбутньому? Які можливі наслідки чи розвиток подій можуть нас чекати?
Це може призвести до серйозних ускладнень у відносинах між США і Канадою, адже нинішні настрої американців можуть спонукати їх до бойкоту Канади в різних аспектах. Це, в свою чергу, може мати згубний вплив на подальше розвитку співпраці між двома країнами.
