Удари та тиск. Новий план Трампа починає реалізовуватися - Wall Street Journal.

Американське видання Wall Street Journal вважає, що адміністрація Трампа формує нову зовнішньополітичну доктрину, яка базується на концепції "удару і примусу". Ця стратегія передбачає проведення несподіваних військових акцій без традиційних консультацій з Конгресом та без чітких планів для країн-мішеней. Наприклад, рейди в Венесуелі, атаки в Нігерії і Сирії, а також удари по Ірану свідчать про готовність США використовувати силу в Західній півкулі нібито для стримування впливу Китаю та Росії. Однак така "силова дипломатія" може призвести до виснаження американських збройних сил, погіршити відносини з союзниками через односторонні дії та втягнути США в тривалі конфлікти, якщо короткострокові військові операції не принесуть очікуваних результатів.

Згідно з інформацією Wall Street Journal, стратегія адміністрації щодо несподіваного використання сили у Венесуелі та інших націях сигналізує про початок нової ери "дипломатії сили".

Рейд США, під час якого вони викрали президента Венесуели, став кульмінацією місяця агресивних військових дій президента Трампа. Серед них удар по ймовірних екстремістах на півночі Нігерії, атака на бойовиків Ісламської держави в Сирії та погрози повторного удару по Ірану.

Як зазначає WSJ, ця низка дій підкреслює схильність Трампа до імпульсивного використання сили в ході його другого терміну: до нової стратегії "удару і примусу", яка, ймовірно, буде суворо перевірена, оскільки адміністрація намагається змусити Венесуелу та інші цільові держави підкоритися своїм вимогам.

Звернувшись до "силової дипломатії" у Венесуелі, Трамп значно відмовився від традиційних ознак інтервенцій: він діяв без офіційного звернення з Овального кабінету, без обґрунтування нападу, без схвалення Конгресу, без обіцянок виборів у цій іноземній державі і навіть без чіткого плану її майбутнього.

WSJ підкреслює, що операція в Каракасі, в якій були залучені солдати спецпідрозділу "Дельта" армії США та більше 150 військових літаків, мала певні спільні риси з іншими військовими акціями президента Трампа в цьому році. Серед них можна згадати атаку бомбардувальників B-2 на ядерні об'єкти Ірану та майже двомісячну кампанію проти хуситів у Ємені.

На думку видання, операція порушила статус-кво, але не вимагала масштабного залучення сухопутних військ - кроку, який міг би дати Білому дому більше важелів впливу на майбутнє Венесуели, але водночас означав би глибше втручання і більші втрати серед американців.

Трамп похвалився, що це стало прикладом для наступних військових операцій. У суботу під час інтерв'ю на Fox News він назвав це "фантастичним досягненням" і підкреслив: "Ми здатні повторити це. Ніхто не зможе нас зупинити".

Проте, як зазначає WSJ, така тактика може створити додаткове навантаження на Пентагон, якщо Трамп продовжить активні військові втручання за межами країни або застрягне в безкінечних конфліктах, якщо його обмежені військові операції не принесуть бажаних результатів.

"Незважаючи на репутацію Трампа як ізоляціоніста, його підсумок наразі полягає у тому, що він бере перевантажену армію і знаходить нові способи ще більше її виснажити", - вважає Стівен Вертхайм з Фонду Карнегі за міжнародний мир.

Інший серйозний ризик, згідно з думкою цього видання, полягає в тому, що це може спричинити зростаючу ізоляцію Білого дому на світовій сцені, відштовхуючи союзників, які не прагнуть підтримувати односторонні рішення.

WSJ зазначає, що Трамп намагався уникнути багатьох помилок, які мали місце під час попередніх військових інтервенцій США, обмежуючи масштаби своїх операцій. Наприклад, у червні він здійснив одноденну атаку на іранські ядерні об'єкти. Раптово зупинивши військові дії, він оголосив про перемогу, схоже на те, як це було минулого року, коли він припинив удари по хуситах у Ємені після того, як вони погодилися зупинити атаки на американські кораблі в Червоному морі. Проте, незважаючи на це, хусити продовжили свої ракетні та дронові удари по Ізраїлю.

Проте, як зазначає WSJ, у Венесуелі уряд має амбітні плани, а підходи до їх реалізації, схоже, постійно коригуються.

У неділю державний секретар Марко Рубіо дав зрозуміти, що уряд Трампа планує запровадити морську блокаду венесуельського експорту нафти, щоб примусити венесуельську владу виконати вимоги США. Серед цих вимог - забезпечити західним компаніям доступ до нафтових родовищ, які були націоналізовані багато років тому, а також припинити співпрацю з Іраном, Кубою, Китаєм і Росією.

Друга хвиля атак, про яку Трамп застеріг у суботу, можливо, буде ініційована, якщо венесуельські лідери не виконуватимуть вимоги Сполучених Штатів, але наразі вона призупинена. Американські чиновники, відмовившись від ідеї про контроль над країною, не наполягають на проведенні дострокових виборів або на значній ролі Марії Коріни Мачадо, опозиційної лідерки та лауреатки Нобелівської премії.

Представники адміністрації Трампа повідомили про впровадження нової концепції національної безпеки, спрямованої на забезпечення лідерства США в Західній півкулі. "Наше прагнення полягає в тому, щоб мати добрих сусідів, стабільність та енергетичну незалежність навколо нас", - зазначив Трамп у своїй промові в суботу.

Він попередив нову де-факто лідерку Венесуели Делсі Родрігес, що їй загрожує така ж доля, як і Ніколасу Мадуро, якщо вона не виконає вимоги Сполучених Штатів.

Трамп отримав жорстку критику від представників демократів за свої аргументи. "Протягом семи десятиліть ми прагнули відмовитися від концепції, що Америка може бути колоніальною країною на американському континенті", - підкреслив сенатор Марк Уорнер, демократ з Вірджинії та голова комітету з розвідки. "Це вже залишилося в історії".

Як зазначає WSJ, операція також викликала занепокоєння у деяких консервативних критиків, які згадують як Трамп під час передвиборної кампанії засуджував використання сили для зміни режиму і розбудови держави, а також його обіцянку в інавгураційній промові 2025 року уникати непотрібних воєн.

Вплив цього фактору на довгострокову військову позицію Сполучених Штатів у світі, ймовірно, буде залежати від того, чи зможуть американські збройні сили підтримувати помітну присутність біля кордонів Венесуели протягом тривалого часу, а також від можливості залучення сухопутних військ, оскільки адміністрація Трампа намагається вплинути на політичні зміни в цій країні.

"Повалення Мадуро може допомогти США, позбавивши Китай і росію плацдарму в Західній півкулі", - вважає Метью Кроніг з Атлантичної ради, який був радником з національної безпеки під час президентської кампанії Рубіо в 2016 році. На його думку, Пентагон здатний проводити операції на кількох театрах військових дій, якщо не загрузне у військовому болоті у самій Венесуелі.

WSJ зауважує, що під час першого терміну Трамп був більш стриманим у використанні військової сили. Він звинувачував Мадуро в керівництві організацією з контрабанди наркотиків, але проводив зовсім іншу політику.

Елліот Абрамс, який обіймав посаду спеціального представника США у Венесуелі під час першого терміну Трампа, заявив, що американська політика на той час полягала у заохоченні створення перехідного уряду, який би оголосив нові вибори та перехід до демократії. За його словами, ніколи не передбачалося, що Вашингтон вдасться до військових дій, щоб заарештувати Мадуро, взяти під контроль країну або дійти до угоди, яка відтермінує розмови про відновлення демократії, залишивши при цьому більшу частину режиму Мадуро на місці.

"Необхідно відокремлювати цю безглузду концепцію про те, що ми будемо 'управляти державою', від наших намірів підтримувати процеси переходу. Ми надавали допомогу демократичним перетворенням по всьому світу, зокрема в Південній Америці," - зазначив Абрамс у недільному інтерв'ю.

Видання нагадує, що в 2017 і 2018 роках Трамп ініціював повітряні та ракетні атаки на Сирію у відповідь на звинувачення на адресу президента Башара аль-Асада в застосуванні хімічної зброї. Однак, він не втручався у внутрішній конфлікт країни. Згодом, після інциденту зі збиттям американського безпілотника Іраном, Трамп скасував заплановану операцію проти Ірану, пояснюючи своє рішення побоюваннями щодо можливих великих втрат.

У 2020 році він дав команду на проведення удару безпілотником, внаслідок чого загинув іранський генерал Касем Сулеймані, який очолював сили Кудс. Він заявив, що цей крок був необхідний для запобігання неминучим атакам на американських військових. Коли Іран відповів запуском балістичних ракет по американських військових базах в Іраку, що не призвело до жодних втрат, Трамп не здійснив жодних подальших дій.