Вихід з впливу Кремля: як Боснія і Герцеговина звільняється від російського газу.
На сьогоднішній день Боснія і Герцеговина залишалася практично єдиною державою в регіоні, яка була цілковито залежною від Москви. Газ перетворився на засіб політичного впливу, а не лише на просте джерело енергії.
У той час як Європа активно зменшувала обсяги імпорту російського газу після 2022 року, Боснія і Герцеговина залишалася практично цілковито залежною від постачань від російського "Газпрому".
І це мало свої наслідки, зокрема й політичні.
Зараз Боснія і Герцеговина має можливість звільнитися від цієї залежності. Цю можливість відкриває проєкт Southern Interconnection — газопровід, що веде до LNG-термінала на хорватському острові Крк.
Мова йде не лише про 180 кілометрів трубопроводу, а й про трансформацію геополітичної ситуації на Балканах.
І водночас ці зміни підтверджують можливість здійснення подібних кроків і для сусідніх країн, таких як Угорщина та Словаччина.
До 2022 року Боснія і Герцеговина залишалася однією з найбільш залежних від російського газу країн Європи.
Її річний обсяг споживання складає всього 200-300 мільйонів кубометрів. У контексті Європейського Союзу це є незначною статистичною похибкою: Німеччина до початку кризи споживала більше 90 мільярдів кубометрів на рік.
Проте для економіки цієї балканської нації, з валовим внутрішнім продуктом приблизно $24 млрд, навіть подібні обсяги мають суттєве значення.
Суть справи полягала не в числах, а в організації.
Усі сто відсотків імпорту забезпечував "Газпром". Газ ішов через TurkStream і сербську газотранспортну систему. Контрактна модель передбачала довгострокову формулу ціноутворення, прив'язану до нафтових котирувань.
А відповідно, у 2021-2022 роках, на тлі глобальної кризи, ціни для регіону зросли в кілька разів.
Після початку повномасштабної агресії Росії проти України Європа суттєво змінила свою енергетичну стратегію. Частка російського газу в загальному імпорті ЄС знизилася з більш ніж 40% у 2021 році до менш як 15% у 2023-2024 роках. Польща, Болгарія та країни Балтії - всі вони здійснили переорієнтацію на інші джерела енергії.
Таким чином, БіГ залишалася однією з небагатьох країн у регіоні, яка була цілком залежною від Москви. Газ перетворився на засіб впливу, а не лише на джерело енергії.
Ідея створення інтерконектора Southern Interconnection не виникла несподівано.
У травні 2019 року Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) оголосив тендер на надання технічних консультацій для реалізації південного інтерконектора між Боснією і Герцеговиною та Хорватією.
Цей проєкт включає в себе будівництво двостороннього газопроводу завдовжки приблизно 162 км, що має на меті диверсифікацію шляхів постачання, а також забезпечення доступу до LNG (скрапленого природного газу) на острові Крк (згідно з пропозицією дослідження доцільності та оцінки екологічного та соціального впливу).
Ситуація кардинально змінилася в січні 2021 року, коли на острові Крк розпочав свою діяльність LNG-термінал, спроектований з початковою потужністю 2,6 мільярда кубічних метрів.
Уже в 2023 році потужність зросла до 2,9 млрд, а проєкт розширення передбачає 6,1 млрд кубометрів на рік з інвестиціями понад €180 млн.
Вартість Southern Interconnection зазнавала змін у процесі переходу проєкту від початкової ідеї до етапу детального проектування.
Початкові оцінки, які були зазначені в технічних документах та тендерах на консультаційні послуги ЄБРР у 2019 році, стосувалися етапу підготовки. Це включало створення техніко-економічного обґрунтування, проведення екологічної оцінки та інженерного проектування. Мова йшла не про безпосереднє будівництво, а про інтелектуальні аспекти, на які планувалося виділити декілька мільйонів євро для підготовки відповідної документації.
На даному етапі попередня оцінка загальної вартості газопроводу становила приблизно €100-120 млн, враховуючи його довжину близько 160 км та стандартні ціни на трубопровідну продукцію і монтажні роботи.
Після 2022 року було необхідно переосмислити фінансові підрахунки.
Інфляційні процеси в будівельній галузі Європи, значне зростання цін на сталь, логістичні послуги та енергетичні ресурси, а також коригування маршрутів і технічних характеристик призвели до перегляду оцінки, яка тепер становить від €140 до €200 млн.
У матеріалах Western Balkans Investment Framework (WBIF) згадується наступний етап — фінансування будівництва, яке охоплює компресорні станції, точки підключення та системи безпеки.
Отже, відмінність у цифрах не є наслідком помилки, а свідчить про перехід від старої концепції до повноцінного інвестиційного проєкту, адаптованого до нових економічних умов, які виникли після енергетичної кризи.
Для Боснії це означало доступ до ринку, який у десять разів перевищує її власні потреби. Після 24 лютого 2022 року цей проєкт із технічного перетворився на стратегічний.
Основним ініціатором став уряд Федерації Боснії і Герцеговини, одного з ентитетів у складі БіГ.
У 2018 році в технічних документах вперше з'явилися згадки про газопровід Bosnia and Herzegovina-Croatia South Interconnection, який був ініційований оператором BH-Gas (аналогом українського "Нафтогазу") за підтримки уряду Федерації БіГ. Цей проєкт мав на меті з'єднати газові системи обох країн та забезпечити доступ до альтернативних джерел постачання газу.
Сполучені Штати зіграли ключову роль у цьому процесі. Державний секретар Ентоні Блінкен у своїх виступах про Балкани наголошував на критичній необхідності диверсифікації енергетичних ресурсів як елемента забезпечення безпеки. Посол США в Боснії, Майкл Мерфі, відкрито підтримував прийняття законодавства, що стосується Southern Interconnection.
У 2024 році компанія AAFS Infrastructure & Energy оголосила про свою готовність вкласти кошти в розвиток будівництва. З точки зору Європейського Союзу, цей проєкт гармонійно вписується в рамки ініціативи REPowerEU, що передбачає повну відмову від імпорту російського газу до 2027 року.
Паралелі очевидні: у 2022 році в експлуатацію введено інтерконектор між Грецією та Болгарією (IGB), коштувавши приблизно €240 млн, що дало можливість Софії повністю відмовитися від російських газових постачань. Southern Interconnection має потенціал стати подібною історією для Боснії.
Опозиція проєкту зосередилася в Республіці Сербській - іншій частині БіГ.
Її лідер Мілорад Додік, найбільш проросійський лідер у Європі, виступав за альтернативний маршрут через Сербію - тобто за збереження існуючої залежності від російського газу. Аргументація будувалася навколо вартості та "раціональності" використання вже існуючої інфраструктури.
Справжнім питанням було забезпечення контролю. Монополія "Газпрому" передбачала певний політичний вплив, який можна було спрогнозувати.
Навіть якщо боснійський ринок невеликий - орієнтовно $100-150 млн щорічних поставок залежно від цін - він символічно важливий у регіоні, де Росія десятиліттями зберігала енергетичну присутність.
Внаслідок цього законодавчі процеси неодноразово зазнавали затримок. Обговорення зосереджувалися на питанні, хто стане оператором, як відбудеться розподіл повноважень між різними суб'єктами, а також які гарантії отримають інвестори.
Це була не просто битва за трубу, а за вектор розвитку держави.
Після 2022 року Європа здійснила безпрецедентний поворот до LNG.
У 2023 році Сполучені Штати відправили до Європейського Союзу більше ніж 60 мільярдів кубометрів зрідженого газу, що дозволило їм стати провідним постачальником цього ресурсу для Європи.
Термінал на острові Крк став невід’ємною складовою нової інфраструктури. Його розширення до 6,1 мільярда кубометрів на рік фактично робить Хорватію регіональним центром для Центральної та Південно-Східної Європи.
Для Боснії це вказує не лише на можливість вибору, а й на вступ до світового ринку.
Ринок, де ціни формуються на біржах TTF та інших майданчиках, а не в рамках двосторонніх політичних домовленостей. Це перехід від залежності до конкуренції.
У фінансовому вимірі це відносно невеликий проєкт. Проте у політичному - це демонтаж десятилітньої монополії.
У випадку успішної реалізації Southern Interconnection, Боснія матиме можливість стати ще однією європейською державою, яка зможе позбутися енергетичної залежності від Москви.
І тоді ця історія буде не про 180 кілометрів труби. Вона буде про те, як маленький ринок став символом великого геополітичного зсуву.
Цікаво зазначити, що Southern Interconnection ілюструє просту, але вкрай важливу істину: альтернативи російському газу для цього регіону реально існують з технічної, фінансової та політичної точок зору.
Доступ до LNG через Крк доводить, що навіть невеликі та складні політично країни можуть інтегруватися в глобальний ринок і вийти з-під монополії Москви.
Це свідчить про те, що аргумент на користь "безальтернативності" російського газу втрачає свою силу не лише на Балканах.
Країни, такі як Словаччина і Угорщина, можуть взяти урок з прикладу Боснії: справа не стільки в географічному положенні, скільки в наявності політичної волі та бажанні вкладати ресурси в диверсифікацію.
