Як партія, яку часто називають "британським Трампом", здобула перемогу на місцевих виборах та які можуть бути наслідки цього результату.
Лейбористська партія британського прем'єра Кіра Стармера, яка перемогла на позачергових парламентських виборах минулого року, зазнала провалу на місцевих виборах в Англії 1 травня.
Замість цього, перемогу здобула партія Reform UK, очолювана євроскептиком і популістом Найджелом Фараджем.
Отримавши більше 30% підтримки виборців, праві популісти вперше здобули більшість у кількох місцевих органах влади, а також обрали своїх мерів.
Голосування, яке відбудеться 1 травня, може виявитися знаковим елементом у трансформації партійної системи Великої Британії, перевершуючи навіть падіння рейтингу правлячої Лейбористської партії.
Дізнайтеся про результати місцевих виборів у Великій Британії та їх вплив на політичну ситуацію в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка, яка носить назву "Нетрадиційна Британія: як тріумф ультраправих руйнує традиційну політичну систему". Нижче подано короткий виклад основних думок.
Результати виборів 1 травня для партії прем'єра Кіра Стармера важко охарактеризувати як задовільні.
Серед 1600 місцевих мандатів, за які велися змагання між політичними силами, лейбористи отримали лише 98, що складає приблизно 6% - це на 186 менше, ніж раніше. Щодо загальної кількості голосів, лейбористи з 14% опинилися на четвертому місці, поступившись Reform UK, Консервативній партії та ліберал-демократам.
Важко у такій невдачі не помітити, яку оцінку британські виборці дали першим десяти місяцям роботи уряду Стармера.
Головною причиною невдоволення британців стало невиконання лейбористами (оригінально, нагадаємо, це була партія робочого класу з лівим ухилом) обіцянок знизити вартість життя. Натомість висунуті урядом бюджетні пропозиції передбачають скорочення витрат і підвищення податків.
Проте ще більшими програвшими на виборах першого травня можна вважати Консервативну партію Великої Британії.
Консерватори прагнули зберегти максимальну кількість місцевих мандатів, проте в підсумку їм вдалося втримати лише 317, що складає приблизно одну пʼяту від 23% голосів, втративши при цьому 676 місць.
Протягом піврічного керівництва Консервативною партією Кемі Баденох не вдалося переконати виборців у перевагах її політичної сили в порівнянні з епохою скандального популіста Бориса Джонсона або Ліз Трасс, чий короткий термін на посаді прем'єра завершився через невдалі економічні рішення.
Євроскептична правопопулістська ініціатива Reform UK здобула 31% голосів на місцевих виборах, отримавши більше 670 місцевих мандатів. Партія стала домінуючою у 10 з 23 органів місцевої влади, де проходили вибори. Вперше вона також має двох своїх мерів та поповнила склад Палати громад п'ятою депутаткою.
Секрет успіху Reform UK має багато спільного з ситуацією, що склалася у США з Республіканською партією.
Фарадж та його команда активно залучилися до роботи з робітничим класом, відвідуючи фабрики та взаємодіючи з профспілками, підтримуючи страйки на виробництвах. У той же час Стармер і лейбористи, навпаки, почали зосереджуватися на інтересах великого бізнесу.
До того ж Фарадж зіграв на Brexit. Якщо "великим" партіям лейбористів і консерваторів потрібно намагатись обʼєднувати електорат, де й далі існують протилежні погляди на членство в Євросоюзі, Reform UK активно грала на полі прихильників виходу - і, як результат, 1 травня здобула майже половину голосів в округах, де у 2016 році голосували на користь Brexit.
Результати місцевих виборів 1 травня в Британії, хоч і порівняно невеликих за масштабом, уже дали оглядачам підстави говорити про потенційну перебудову британської партійної системи.
Здається, що час панування Консервативної та Лейбористської партій, що тривав останні кілька десятиліть, може підійти до завершення.
Тож, в разі, якщо уряд Стармера й далі потерпатиме від негативних рейтингів та зрештою буде змушений оголосити дострокові парламентські вибори, розклади в Палаті громад можуть кардинально змінитися у порівнянні з тим, що існує зараз.
Навіть у (поки що гіпотетичному) випадку, якщо британський уряд буде під керівництвом Reform UK, правопопулістам доведеться враховувати суспільну думку при формуванні своїх зовнішньополітичних рішень, яка досі підтримує Україну.
