Як Путін втратив свою угорську "підтримку": які наслідки має поразка Орбана для України та Європи
Росія втратила свого ключового партнера в Європі. Партія "Фідес" під керівництвом Віктора Орбана потерпіла значну поразку на парламентських виборах 12 квітня. Ця подія поклала край шістнадцятирічному безперервному правлінню політичної сили, яка перетворила Угорщину на одного з головних захисників російських інтересів на європейській арені.
Це був справді епічний розгром, який відбувся на тлі рекордної явки електорату -- 77,8%. Хоча більшість соціологів прогнозувала перемогу правоконсервативної партії "Тиса" на чолі з Петером Мадяром, мало хто вірив у те, що їй вдасться здобути конституційну більшість. Дискусії точилися передусім навколо того, наскільки істотною буде перевага опозиційної партії над "Фідес". Також були сумніви, чи вистачить опозиції переваги у 10% голосів за пропорційною системою, аби перестрахуватись у разі гіршого результату на 106 мажоритарних округах. Змішана система голосування вважалася чинником невизначеності, який грає на користь партії влади.
Не можна повністю виключати можливість того, що жодна з двох основних політичних сил не здобуде простої більшості голосів. У такому випадку, якщо ультрарадикальна партія "Мі Хазанк" ("Наша Батьківщина") зможе пройти до парламенту, "Фідес" може спробувати сформувати коаліцію з нею, залишивши "Тису" поза межами влади. Для України такий розвиток подій був би вкрай небажаним. Лідер "Мі Хазанк" Ласло Тороцкаї раніше висловлював територіальні претензії на Закарпаття, а сама партія закликала до надання автономії цьому регіону та вимагала від Віктора Орбана підняти це питання на американо-російських переговорах.
Зрештою, інтриги додавав дивний соціологічний феномен: надмірна різниця в результатах між провладними та опозиційними соціологічними службами. Одні віщували лідерство "Тиси" з перевагою до 15-20%. Інші -- перемогу "Фідес" із результатом приблизно 46 на 40% і навіть вище.
Спрацював несподіваний сценарій, який надав "Тисі" впевнену перемогу, що забезпечила їй не просто більшість, а конституційну. Партія здобула 138 мандатів з 199, у той час як "Фідес" отримав лише 55. Ще шість мандатів дісталися "Мі Хазанк". За пропорційною системою, "Тиса" має більше 53% голосів, а "Фідес" — 38%. Мажоритарна система не допомогла чинній владі, адже опозиція виграла 93 округи з 106, тоді як влада святкувала перемогу лише в 13. Віктор Орбан швидко прийняв нову реальність, визнав свою поразку і привітав конкурентів. Ставки Кремля на підтримку проросійської влади в Угорщині виявилися невдалими.
Цьогорічна передвиборча кампанія в Угорщині стала унікальною і вийшла далеко за межі типової внутрішньополітичної події в одній із країн ЄС. Адже від результатів голосування угорців залежало, чи Будапешт і далі відіграватиме роль "троянського коня" Москви в Європі й підриватиме загальноєвропейську єдність у період глобальних викликів та загроз, чи його політика повернеться в конструктивне русло й позбудеться сильного російського лобі. Особливої інтриги виборчій кампанії додало усвідомлення того, що Віктор Орбан уперше за 16 років перебування при владі має реальні шанси програти.
Звичайно, основними факторами, що призвели до поразки "Фідес", стали об'єктивні обставини. Втома, що накопичилася від тривалого перебування при владі, а також негативні наслідки у вигляді корупції, кумівства та спотворення роботи державних інститутів. Соціальні виклики, економічний спад і зростання протестних настроїв також зіграли свою роль. Проте угорський прем'єр-міністр, який неодноразово демонстрував вміння майстерно маніпулювати громадською думкою, сам став жертвою своїх маневрів і сприяв власній поразці. Віктор Орбан вибудував свою виборчу кампанію в традиційному стилі, акцентуючи увагу на зовнішніх загрозах. Однак цього разу його основними "ворогами" стали не тільки натовпи нелегальних мігрантів чи підступні бюрократи з Брюсселя, а й Україна та особисто президент Володимир Зеленський.
Виборча кампанія правлячої партії в Угорщині була переповнена акцентами на українську тематику. Орбан прагнув перетворити її на референдум проти Зеленського, мадярського населення та Урсули фон дер Ляєн, які, на його думку, представляли "партію війни". У спробах активізувати підтримку виборців він навіть висував звинувачення на адресу України у фізичних загрозах. Проте угорський прем'єр зайшов занадто далеко у своїй антиукраїнській риториці і втратив відчуття реальності. Стратегія, яка раніше принесла йому успіх, стала причиною його невдачі. Виборці не сприйняли серйозно його спроби зобразити Україну як головного ворога. За результатами опитування, проведеного з 23 по 26 березня компанією Political Capital, 62% учасників визнали заяви Віктора Орбана про нібито спроби України втягнути угорців у конфлікт неправдивими.
Після інциденту з коментарем Зеленського, в якому він зауважив можливість передачі ЗСУ адреси угорського керівника, українська сторона перестала створювати можливості для додаткового піару проросійських угорських політиків. Вона також намагалася не звертати уваги на провокаційні висловлювання членів партії "Фідес".
Публікація компрометуючих матеріалів серйозно підірвала політичні амбіції Віктора Орбана та його оточення, виявивши їхню роль як провідних агентів впливу Росії в Європі. У березні з'явилися аудіозаписи телефонних бесід міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто з його російським колегою Сергієм Лавровим. З'ясувалося, що угорський міністр регулярно інформував Москву про обговорення в рамках ЄС, а також неодноразово координував свої дії з Кремлем на міжнародній арені. Більш того, він навіть пропонував передавати секретні документи через угорське посольство в Москві. У жовтні 2025 року прем'єр Віктор Орбан у бесіді з Путіним порівнював себе з мишкою, що допомагає леву, стверджуючи, що завжди готовий служити російському диктатору. В грудні Угорщина та Росія підписали угоду, що містила 12 пунктів для поглиблення співпраці, яка передбачає нові можливості для російських компаній у сферах атомної енергетики та енергетики загалом, а також розширення співпраці в культурі, освіті та спорті.
Попри те, що угорці в цілому мають менше негативного ставлення до Москви і рідше сприймають її як серйозну військову загрозу в порівнянні з іншими європейськими націями, це не є свідченням їхньої прихильності до Росії. Згідно з даними опитування Gallup, рівень підтримки Росії серед угорців становить 29%, тоді як Україні – 20%, а Європейському Союзу – 42%. Навіть тривала політика уряду Орбана не змогла перетворити угорців на прихильників Кремля. Не випадково на акціях опозиції звучали заклики: "Росіяни, повертайтеся додому!". Фактично, орбанівська проросійська позиція стала хорошим інструментом для Мадяра, допомігши опозиції активізувати виборців. Петер Мадяр не упустив можливості звинуватити уряд у зраді та в запрошенні російських агентів для впливу на вибори, тоді як явна антиукраїнська риторика лідера "Фідес" не знайшла підтримки серед населення.
Після перемоги Петер Мадяр зробив кілька важливих заяв. Він наголосив на історичності моменту, коли правда перемогла брехню, й порівняв результат виборів із революцією 1848 року та угорським повстанням 1956-го. Політик запевнив, що Угорщина повертається до Європи й знову стане сильним союзником ЄС і НАТО. Також серед перших кроків Мадяра -- приєднання до Європейської прокуратури, розблокування заморожених коштів ЄС (близько 17 млрд євро) та відновлення системи стримувань і противаг, яку намагався знищити Орбан. Лідер "Тиси" закликав президента Тамаша Шуйока піти у відставку після формування нового уряду. Пообіцяв установити обмеження прем'єрського терміну двома каденціями, відновити незалежність інституцій і медіа, боротьбу з корупцією та розслідування резонансних справ.
Отримавши конституційну більшість, Петер Мадяр отримав ключові важелі впливу, щоб усунути наслідки правління Орбана. Якби "Тиса" здобула перемогу з меншим відривом, Орбан міг би сподіватися на те, що йому вдасться перешкодити ініціативам нової адміністрації завдяки створеній ним системі органів влади та інституцій.
Хоча Петер Мадяр визнає Росію агресором у конфлікті з Україною, його погляд на нашу країну є досить прагматичним і дещо скептичним. У своїх попередніх висловлюваннях лідер "Тиси" дав зрозуміти, що не підтримує швидкого вступу України до Євросоюзу. Він підкреслив, що Україні потрібно виконати всі необхідні критерії нарівні з іншими кандидатами і обіцяв винести це питання на референдум. Крім того, Петер Мадяр висловлює негативне ставлення до надання військової допомоги Україні та виділення фінансових коштів з угорського бюджету на підтримку Києва. Варто зазначити, що в Європарламенті "Тиса" разом із "Фідес" проголосувала проти пакету допомоги Україні в розмірі 90 мільярдів євро.
Перемога Петера Мадяра й партії "Тиса" -- важлива подія, яка може посилити внутрішню єдність Євросоюзу перед зовнішніми загрозами. Також зміна влади в Угорщині означає кінець українофобського курсу, котрий проводив "Фідес". Але це не означає, що Будапешт одразу перетвориться на доброго друга й надійного союзника України. Чи відмовиться від обстоювання власних національних інтересів у переговорах із Брюсселем. Найімовірніше, нова угорська влада проводитиме прагматичний обережний курс. Та й серйозна залежність Угорщини від російських енергоносіїв обмежує Петера Мадяра у свободі дій. Однак головне інше: після поразки Орбана Кремль втратив у Європі головного союзника. І гідної заміни йому немає.
