Які системні виклики гальмують євроінтеграцію аграрної сфери України?
У звіті Європейської комісії щодо розширення та інтеграції з ЄС зазначено, що, незважаючи на війну, Україна досягла значних успіхів у аграрній політиці ("good progress") та продемонструвала певні позитивні зрушення ("some progress") у сфері безпеки харчових продуктів.
Якщо оцінювати прогрес виключно за змінами в українському законодавстві, суто з точки зору кількості законодавчих ініціатив, то, дійсно, він виглядає пристойно.
Проте, незалежно від того, наскільки вдосконаленими можуть бути стратегії та закони, прийняті парламентом, без ретельної роботи з підзаконними актами, їх реалізації на практиці, а також відповідного моніторингу і контролю, не можна говорити про успішне впровадження будь-якої норми acquis ЄС чи інших регуляторних актів.
Щоб дізнатися, які кроки повинна зробити Україна для істотної трансформації аграрного сектору, ознайомтеся з колонкою координаторки аграрного напрямку Ukraine Facility Platform Ольги Трофімцевої. Вона розглядає питання змін у законодавстві та стагнації системи, а також аналізує, наскільки агросектор України наблизився до європейських стандартів. Пропонуємо короткий огляд її думок.
Авторка статті звертає увагу на те, що основа Спільної аграрної політики (САП) Європейського Союзу, з організаційної перспективи, складається з трьох ключових компонентів:
IACS (Integrated Administration and Control System) - платформа для управління та розподілу прямих субсидій аграрним виробникам.
- LPIS (Land Parcel Identification System) - компонент IACS і цифрова картографічна система для ідентифікації земельних ділянок;
FSDN (Мережа даних щодо сталого розвитку сільського господарства) - це по суті система облікових даних та звітності для аграрних підприємств.
Як зазначає Трофімцева, ключовим аспектом є не лише фізичне існування цих систем, а також здатність до ефективного обміну інформацією між ними, разом із забезпеченням цих систем актуальними та якісними даними.
"Основою для ухвалення ефективних управлінських рішень є достовірні та об'єктивні дані", - зазначає координаторка сектора агропромислового комплексу Ukraine Facility Platform.
Вона висловлює обґрунтовані сумніви щодо якості української аграрної статистики, оскільки згадані три системи в Україні не функціонують належним чином.
"Авторка колонки підкреслює, що ще одним серйозним бар'єром для впровадження великих реформ є нестача кваліфікованих кадрів, як на рівні центральних органів, так і в регіонах."
Експерт зазначає, що привабливість державної служби, не лише в аграрному секторі, для кваліфікованих спеціалістів сьогодні є досить обмеженою через численні фактори.
Також існують проблеми і у сфері розвитку сільських територій, зазначає Ольга Трофімцева.
Зокрема, через труднощі у взаємодії між центральними, регіональними та місцевими структурами, а також через повторення функцій.
Серед інших наслідків, це спричиняє нерентабельне використання ресурсів.
А одним з найбільших викликів у розділі "Безпечність харчових продуктів, ветеринарна та фітосанітарна політика" є необхідність системної реформи (не просто "оптимізації" на місцях) як основного, найважливішого органу реалізації політики в цій сфері.
Мова йде також про створення системи перевірок, лабораторних ресурсів та моніторингу, що відповідають стандартам ЄС, з акцентом на прозорість, адекватне фінансування та довгострокове планування.
"Це все є системними недоліками, над якими нам незабаром слід буде активно працювати," - зауважує координаторка сектору агропромислового комплексу Ukraine Facility Platform.
