Юрій З. Смирнов: Влада розподіляє мільярди, яких насправді не існує — Блоги | OBOZ.UA
Існує популярна народна мудрість: якщо не знаєш, як діяти, просто діюй. Виглядає так, що український уряд дотримується цього підходу, щоразу відкриваючи додаток "Дія" і натискаючи кнопку "роздати".
Квітень 2026-го. На порозі -- нова програма з назвою, яка вже стала мемом ще до запуску: "єБачок". Тисяча гривень кожному громадянину на компенсацію витрат на паливо. Красиво, турботливо, майже по-батьківськи. Одна маленька деталь: паливо купують переважно ті, у кого є автомобіль. А автомобіль -- це, як правило, ознака не крайньої бідності.
Але навіщо говорити про деталі, коли є "Дія", є популярність рейтингів і є вибори, які -- хоч і відкладені -- ніхто не скасовував у головах тих, хто роздає?
Велична історія: від пандемії до нового початку.
Усе почалося досить передбачувано. Пандемія COVID-19, карантинні обмеження, безробіття. Уряд вирішив вжити заходів і запровадив виплату тисячі гривень для вакцинованих громадян. Приблизно 8-11 мільйонів осіб отримали ці кошти. Загалом бюджет на цю ініціативу складав близько 8 мільярдів гривень. Концепція виглядала логічно: заохочення до вакцинації в поєднанні з соціальною підтримкою. Два в одному. Практично геніально.
Після цього почалася масштабна війна. І з нею з'явилася програма "6500 гривень", що надавалась людям у зонах бойових дій, фізичним особам-підприємцям та тим, хто втратив свої доходи. Більше ніж 5 мільйонів українців отримали допомогу, а загальна сума склала майже 31 мільярд гривень. Тут уже не до жартів – людям справді була потрібна підтримка, і ця програма, безумовно, стала однією з найнеобхідніших.
Проте згодом ситуація змінилася. Вірніше, все пішло в зовсім інше русло, ніж очікувалося.
"Зимова тисяча" 2024-2025: 14,4 мільйона осіб, 10-11 мільярдів гривень. Оплата комунальних послуг, медичні препарати, книги, внески на армію — обирай, що тобі до вподоби. Це звучить майже як новорічний сюрприз від Святого Миколая, якого перетворили на Цифрового Діда.
"Зимова тисяча" 2025-2026: ще 13-17 мільйонів заявок, ще 14,4 мільярди гривень -- з урахуванням виплат вразливим категоріям. Плюс окремо -- національний кешбек приблизно на 10 мільярдів. Плюс "єБачок" від квітня 2026-го -- лічимо далі.
Якщо скласти всі ці програми разом, отримаємо щонайменше 65-75 мільярдів гривень, витрачених за кілька років на "підтримку громадян". Для масштабу: це приблизно половина річного бюджету Міністерства оборони у довоєнному 2021-му.
Хто такі "всі громадяни"?
Тут розпочинається найзахоплююча частина.
"єБачок" -- компенсація на паливо. Один відомий чиновник під час обговорення програми сказав приблизно таке: хто їздить на авто -- той небідний. І з певною логікою в цьому не посперечаєшся. Але тут же виникає запитання: якщо ви самі розумієте, що компенсацію отримають переважно небідні -- навіщо її роздавати всім?
Відповідь проста і сумна: тому що "всім" -- це електорально красиво. "Соціально незахищеним" -- це правильно, але нецікаво, бо їх менше і вони менше голосують.
Парадокс програм "єПідтримки" полягає в тому, що вони спочатку були створені як засіб соціального захисту — для малозабезпечених, постраждалих та тих, хто дійсно потребує допомоги. Але в результаті вони перетворилися на загальний "єПосів": гроші розподіляються рівномірно серед усіх, нехай собі підвищують рейтинги.
Допомога у вигляді субсидій на комунальні послуги для пенсіонерів з обмеженими фінансовими можливостями є складовою соціальної політики. Натомість виплата тисячі гривень на паливо для власника позашляховика виглядає як популізм за рахунок державних коштів.
Заморожені мільярди і роздратований МВФ
А зараз – найсуттєвіший аспект, який чомусь часто залишається поза увагою.
Поки Україна роздає мільярди на "єБачки" й "зимові тисячі", десь у сейфах заморожені близько 90 мільярдів євро європейської допомоги.
Міжнародний валютний фонд — це окрема історія. Він вже давно та настійно закликає Україну до впровадження ряду неприємних, але важливих заходів: введення ПДВ для фізичних осіб-підприємців, оподаткування міжнародних посилок, а також посилення фіскальної дисципліни. У відповідь на ці вимоги "слуги народу" мовчать, затягують процес або навіть відкрито перешкоджають. Вони стверджують, що суспільство не сприйме такі зміни.
Народ, може, й не зрозуміє. Але МВФ зрозуміє дуже добре. І якщо черговий транш зависне -- за ним підтягнуться інші кредитори. Бо МВФ -- це не просто гроші, це маркер довіри. Якщо Фонд каже "ні", решта партнерів теж починає думати двічі.
І тут риторичне питання перетворюється на цілком реальну проблему: звідки ми знайдемо фінансування для армії? На озброєння? На виплату зарплат нашим військовим?
Ми країна, яка живе на гранти, транші й кредити. Ми не можемо дозволити собі "єРозкіш" -- це привілей заможних держав, у яких є власні гроші. У нас таких немає. У нас є чужі гроші, видані під конкретні умови.
"єРОзкіш" як національна стратегія
Її концепція виявилася надзвичайно стійкою. Від ковідної тисячі до єБачка. Логіка залишається такою ж: розподілити гроші між усіма, щоб кожен отримав щось і був трішки щасливішим. Не аналізувати, хто справді потребує допомоги, а хто ні. Не створювати складну систему соціального захисту, адже це потребує часу, зусиль і може бути непопулярним. Лише натиснути кнопку в "Дії" та чекати на схвалення.
Проблема в тому, що лайки не конвертуються в гроші на рахунках Державного казначейства.
І поки ми роздаємо тисячі тим, хто заправляє свій автомобіль, десь у Вашингтоні чи Брюсселі хтось дивиться на наші цифри і думає: "Цікаво. Грошей немає, але видатки на популізм є. Може, не такі вже й бідні?"
Відмовлятися від вимог МВФ та інших партнерів заради популістських роздач — це не лише фінансова необачність. Це усвідомлений крок на користь тимчасового підвищення рейтингу, за рахунок знищення довгострокової стабільності держави в умовах війни.
В Україні в Кримінальному кодексі є стаття 111, що стосується державної зради. Зрада не обмежується лише переходом на бік противника з озброєнням у руках. Це також включає свідоме ослаблення обороноздатності країни. Коли заради підвищення рейтингу на виборах ставлять під загрозу фінансування армії, виникає питання: як це можна назвати інакше?
Окрім підсумків
Соціальна держава — це чудова ідея. Підтримка людей у важкі часи є важливим завданням. Однак допомогу слід надавати лише тим, хто справді її потребує, а не всім без розбору, щоб уникнути обурення.
Субсидії для людей з невеликими доходами — це правильно. Але надання тисячі гривень на паливо всім без розбору, коли Міжнародний валютний фонд вимагає впровадження реформ, а фронт потребує фінансування — це вже неправильно.
"ЄРозкіш" — це невдало обрана стратегія в умовах миру. А під час війни вона може обернутися величезними втратами, що перевищують мільярди гривень. Це може призвести до втрати підтримки тих, без кого наша перемога неможлива.
І ніяка "Дія" цього не виправить.
