Заміна на правому фланзі: які новини про нового претендента на президентську посаду в Румунії.
Відмова ультраправого кандидата Келіна Джорджеску (праворуч) від участі в президентських виборах створює можливості для Джордже Сіміона (ліворуч) стати президентом.
Конституційний суд Румунії ухвалив остаточне рішення, яке позбавило ультраправого кандидата Келіна Джорджеску можливості брати участь у президентських виборах.
Легальних можливостей скасувати це рішення нема, відтак постає питання, хто ж замінить Джорджеску на крайньому правому фланзі.
Інтриги тут нема - лідер Альянсу за об'єднання румунів (AUR) Джордже Сіміон неодноразово казав про готовність підхопити стяг Джорджеску, і саме він тепер спробує, спираючись на його електорат, стати новим президентом Румунії.
І має чималі шанси на це, особливо зважаючи на неможливість політиків прозахідного табору об'єднатися.
Це дуже неприємна звістка для України, оскільки Сіміон виявляє таку ж українофобію, як і усунений з виборів Джорджеску.
Не виключено, що багатьом у Румунії і за її межами ця кандидатура видаватиметься більш прийнятною у порівнянні з Джорджеску.
Сіміон менш радикальний у своїх заявах, у Європарламенті його партія входить до помірковано євроскептичної фракції ECR - Європейських консерваторів та реформістів (нагадаємо: її очолює колишній прем'єр Польщі Матеуш Моравецький із "Права і справедливості"), а на додачу Сіміон ніколи відверто не висловлювався на користь Росії.
Проте реальність виявляється більш складною, і постать Сіміона не є більш прийнятною, ніж постать Джорджеску. Для того, щоб це підтвердити, необхідно уважніше проаналізувати взаємозв'язки між румунськими ультраправими та біографією Сіміона.
Відомим у Румунії Джордже Сіміон став завдяки громадській активності. Він очолював рух Action 2012, громадську ініціативу, що виступала за об'єднання Румунії та Республіки Молдова - ідея свого часу популярна серед румунських націоналістів, але малореалістична у короткостроковій перспективі.
Об'єднати території колишнього королівства громадський рух не зміг, проте йому вдалося залучити прихильників правих поглядів. Вже в 2019 році ініціатива трансформувалася в політичну партію, яка у 2020 році, на превеликий подив багатьох, успішно потрапила до парламенту.
А наприкінці минулого року - отримала 18% голосів на парламентських виборах, вдвічі перевершивши попередній результат.
Чимало значення в цьому об'єднанні відіграли спекуляції, пов'язані з етнічними конфліктами.
Проте у 2019 році основними проблемами були суперечки з угорською стороною.
Одночасно у ході низки міжетнічних інцидентів AUR співпрацювала зі ще однією крайньою правою ініціативою - Noua Dreapta ("Нова правиця"). Її прихильники теж з 2000-х років просували ідею об'єднання румунських земель, а на додачу демонстрували прихильність до ідей легіонерів Залізної гвардії - ультраправої організації, що функціонувала у Румунії у міжвоєнний період та була організатором єврейських погромів у 1940-му.
Політичні маршрути Сіміона перепліталися не лише з Noua Dreapta, але й з Келіном Джорджеску, причому в досить неочікуваних комбінаціях.
Скажімо, румунські розслідувачі віднаходили інформацію про те, що приблизно у той же час, коли Сіміон співпрацював з Noua Dreapta, діти Джорджеску відвідували літні табори з "легіонерським" ухилом, які організовував один з очільників Noua Dreapta Єуджен Секіла.
Цікавинкою такої співпраці є те, що долі представників AUR перетинаються й дотепер.
Скажімо, ще один з очільників Noua Dreapta Тудор Іонеску нині є членом парламенту. Щоправда, він пройшов туди не за списком AUR, а за списком SOS скандальної Діани Шошоаке.
Не варто забувати, що Шошоаке вперше потрапила до парламенту в 2020 році як член AUR, а згодом створила власну політичну силу.
Проте найголовніший зв'язок - у 2020 році AUR висував Келіна Джорджеску у прем'єр-міністри Румунії.
І це запрошення збільшує ймовірність того, що мотивований електорат Джорджеску у день виборів не залишиться вдома, а піде на дільниці і підтримає найбільш близького до їхнього лідера політика. Тобто - Сіміона.
Небезпечним для України є й те, що останніми роками AUR почав спекулювати й на українському питанні.
Партія зайняла позицію проти ідеї постачання зброї Україні та рішуче заперечувала передачу румунських систем ППО Patriot Києву.
AUR також висловлювалася проти транспортування українських агропродовольчих товарів через румунську територію і навіть намагалася організувати акції протесту на кордоні.
Додатково, ще один прихильник "легіонерських ідей", який також займає одну з провідних позицій у AUR, Клаудіу Тирзіу, висловлював думку про необхідність відновлення територіальної цілісності Румунії шляхом приєднання українських земель, що колись входили до складу цієї країни. На його думку, без такого об'єднання Румунія не зможе реалізувати свій потенціал як держави.
Зрештою, подейкують і про російські впливи у партії.
Зокрема, в 2023 році екс-міністр оборони Республіки Молдова Анатол Шалару висловив думку, що Сіміон мав зв'язки з агентами російських спецслужб під час своєї поїздки до Чернівців у 2011 році.
Схоже, що й українські спецслужби поділяють такі припущення, бо 15 листопада 2024 року лідеру AUR Джордже Сіміону було заборонено в'їзд до України за системну антиукраїнську активність.
Іншими словами, замість відкрито проросійського кандидата з антиукраїнськими переконаннями, як-от Келін Джорджеску, ми отримуємо кандидата, який менш явно демонструє свої проросійські погляди, але все ще має антиукраїнські настрої.
Наостанок - трохи про шанси Сіміона на президентських виборах.
Відставка Джорджеску фактично забезпечує йому місце у другому турі. Це може статися цілком ймовірно вже з першого місяця.
Нещодавнє соціологічне дослідження, яке було здійснене на початку березня компанією Sociopol, показало, що Сіміон отримує 10% підтримки за наявності Джорджеску в гонці, але цей показник зростає до 28% у разі, якщо Джорджеску відмовиться від участі.
Навіть цей результат робить лідера AUR головним претендентом на перемогу. Проте, це не зрівняється з відривом, який мав Джорджеску, чий рейтинг перевищував 40%.
Крім того, необхідно буде заохотити цей електорат прийти на виборчі дільниці та віддати свої голоси за іншого кандидата. Це, напевно, стане основним викликом для виборчої кампанії Сіміона.
Більш того, є ймовірність, що він не єдиний, хто прагне привернути увагу виборців Джорджеску. Зокрема, Анамарія Гавріле, лідерка альтернативної правопопулістської партії POT, також оголосила про свої президентські амбіції. Хоча наразі два ультраправі політики висловлюють готовність до співпраці, залишається питання про щирість їхніх намірів.
Заявку на участь у виборах може подати й вже згадана лідерка SOS Діана Шошоаке. Щоправда, минулого року її було знято з президентських виборів, а відповідно - їй мають відмовити й цього разу. Чи у румунському ЦВК вирішать, що достатньо одного знятого кандидата?
Ще один нюанс, від якого може залежати остаточна перемога - хто стане опонентом Сіміона у другому турі. І чи зможуть прозахідні сили діяти разом, відкинувши ворожнечу.
З цим виникають значні труднощі. Зокрема, здається, що концепція підтримки єдиного кандидата від проєвропейських сил, Кріна Антонеску, з боку владної коаліції, фактично втратила свою актуальність.
Замість цього за участь у другому турі від прозахідних сил змагатимуться і згаданий Антонеску (наразі за нього готові проголосувати лише 18% виборців), і мер Бухареста Нікушор Дан (19%), а також експрем'єр Віктор Понта. За останнього готові відати голоси 22% виборців, що робить Понту найімовірнішим опонентом Сіміона у другому турі.
Ще одна претендентка на пост президента - керівниця Союзу порятунку Румунії Елена Ласконі.
Нагадаємо, що вона несподівано потрапила до другого туру скасованих торішніх президентських виборів і завдяки свому невеликому особистому антирейтингу мала хороші шанси на перемогу в фінальному етапі.
Проте в даний момент за неї готові проголосувати лише 12% виборців, і ймовірність повторення успіху практично відсутня.
І це явний плюс для ультраправого Сіміона.
Колишній голова уряд Понта, відомий румунам за корупційними скандалами, фальшивим дипломом про вищу освіту та плагіатом у дисертації, виглядає для нього набагато зручнішим опонентом у другому турі, аніж нові політики, такі як Ласконі.
Основною проблемою сучасної Румунії є те, що країна переживає безпрецедентний етап нестабільності. Поки традиційні політичні сили ведуть міжусобні суперечки, на електоральному полі, на радість Росії, зростають позиції "легіонерів".
Сергій Герасимчук, фахівець Ради зовнішньої політики "Українська призма",
