Зерновий парадокс-24: Україна проникає в глобальний ринок, але за це платить ціною внутрішніх втрат.

Аграрії в 2024 році залишаються сповнені надії, вважаючи, що глобальні економічні умови наступного року стануть для них сприятливими. Однак такі виклики, як податкові навантаження, акцизи на паливо, нестача кадрів і затримки у вирішенні проблем зрошення, суттєво ускладнюють їх діяльність.

Одна з найактуальніших і болісних тем у національній економіці, як у минулому році, так і в 2024-му, стосується аграрного сектора. Ця галузь стала другим за значенням "фактором" у медійному просторі та зовнішній політиці України (всі пам'ятають про закриття кордонів та протести в Європі). Важливість аграрної сфери для українського тилу надзвичайно висока, адже вона впливає не лише на державний бюджет і фінансову ситуацію, яка, в цілому, залишається стабільною, але й на продовольчу безпеку країни.

Наступний рік, ймовірно, не буде простішим за 2024-й, але вже можна помітити основу для майбутніх успіхів. Незважаючи на це, існує чимало ризиків, більшість з яких ми, по суті, створили власноруч.

Кожна сфера діяльності характеризується специфічними показниками або ознаками, що відображають загальні напрямки розвитку. У сільському господарстві такими показниками є кількість врожаю та обсяги експорту. Це пояснюється тим, що аграрна галузь має значну орієнтацію на зовнішні ринки.

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, врожай зернових та олійних культур поточного року склав 73,6 млн тонн, з яких 24,2 млн тонн - це кукурудза, а 22,4 млн тонн - пшениця. Це не найкращий показник у нашій історії, проте найбільший за роки повномасштабної війни.

Внутрішнє споживання в Україні складає лише 25 млн тонн - все інше піде на експорт. Це підкреслює й все більша орієнтація аграріїв на експортні культури - рекордним у відомстві називали врожай сої у 6 млн тонн.

Найвищі обсяги врожаю були зафіксовані в Одеській області — 4,6 млн тонн, Чернігівській — 4,5 млн тонн та Полтавській — 4,2 млн тонн. Щодо урожайності, лідерами стали виробники з Хмельниччини, Чернігівщини та Тернопільщини, які отримали 77, 70 та 68 центнерів з гектара відповідно.

"Незважаючи на посуху та втрати інфраструктури - зокрема елеваторних комплексів - через війну, нам вдалося зібрати близько 74 млн тонн врожаю, що є достойним результатом у поточних умовах. Це віднесемо до досягнень України", - зауважує Олег Хоменко, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ).

Серед досягнень 2024 року можна згадати й повернення України до "вищої ліги" - найбільших світових гравців аграрного ринку. Цьому сприяють значні врожаї на тлі зменшення внутрішнього попиту через війну та міграційні процеси. Але зменшення внутрішнього попиту сприяє тому, що ми все більше залежимо від експорту, який стане однією з центральних тем у перемовинах з ЄС.

Проте в разі успішних продажів та сприятливої світової кон'юнктури це навпаки стає потужною перевагою. У тому числі й політично, адже чим більше країни "Глобального Півдня" залежатимуть від нашого збіжжя, тим сприятливішою до нас буде їхня політика.

"Рік ознаменувався тим, що Україна повернулася на свої традиційні ринки. Це країни "Глобального Півдня", а також такі європейські країни як Італія та Іспанія, які теж закуповують українське збіжжя, - вважає Олег Хоменко, хоча й додає "ложку дьогтю". - Всі також пам'ятаємо ситуацію на кордоні, яка призвела до збільшення логістичних витрат. Через що наша продукція стала неконкурентною у Європі. Але питання доступу до глобальних ринків було для нас головним у 2024 році. І по основним нашим експортним напрямкам та аграрним культурам весь рік спостерігалося зростання. Цей процес продовжується зараз".

Фахівець особливо виділяє успішний експорт соняшнику та соняшникової олії (особливо останньої, бо це вже продукт переробки - з вищою доданою вартістю). По цих позиціях в нас і у світі загалом фіксуються рекордні ціни, що нам вигідно. Зокрема і у Євросоюзі, до ринків якого, попри всі суперечки з фермерами, Єврокомісія зберігає нам доступ.

"З позитиву - відбулося продовження преференцій Євросоюзу для нашої продукції. Це дозволило наростити наш експорт. За винятком певний чутливих для європейців продуктів, таких як цукор, яйця, курятина. Це зберігає нам доступ до преміальних ринків", - продовжує пан Хоменко.

Однак для українського експорту залишається актуальною проблема логістики, як на суші, так і на морських шляхах.

Україна має сильну залежність від глобальних ринків. Проте країна стикається з додатковими витратами на логістику, такими як фрахт і страхування суден та вантажів, що прибувають до наших портів. Хоча спостерігається тенденція до поступового зниження тарифів, вони все ще значно перевищують довоєнні рівні, зауважує експерт. У минулому році ціни сягали 70 доларів за тонну, тоді як нині коливаються від 38 до 44 доларів за тонну. Це приблизно вдвічі менше, ніж раніше, але все ж на 20% вище, ніж до початку війни. Фрахт є індикатором потоку суден: якщо ситуація з безпекою залишається відносно стабільною, ставки фрахту і страхування мають тенденцію до зниження.

Тобто, експорт збільшується, проте маржа та прибутковість аграрного бізнесу все ще нижчі, ніж були до "великої" війни. Хоча й вищі, ніж 2022 року. Саме прибутки зараз найбільше хвилюють українських фермерів. А тут не все гаразд, навіть попри збільшення зовнішніх продажів.

Експерти аграрного сектору вказують на численні внутрішні проблеми, але кожен з них робить це по-своєму. Аналогічно, позитивні моменти, незважаючи на всі труднощі, також мали місце в національному контексті, хоча й були досить обмеженими.

Денис Марчук, який займає посаду заступника голови Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), вважає, що одним з ключових "стратегічних викликів" 2024 року є проблема масової мобілізації та нестача робочої сили.

"По мобілізації - відсутній алгоритм, якій давав би можливість планувати свою діяльність хоча б на рік вперед. У аграрія цикл виробництва - рік. Якщо не буде кому збирати, то немає сенсу сіяти. Краще не сіяти зовсім", - пояснює експерт.

Цю думку підтримує також Олег Хоменко.

Серед численних викликів, з якими стикається економіка, особливо гостро постає проблема нестачі робочої сили, що викликана міграційними змінами та мобілізацією. Навіть до війни існував значний дефіцит, але тепер ситуація ще більше ускладнилася — за інформацією від компаній, цей дефіцит досягає 20%. Як зазначає експерт, бізнес активно шукає способи вирішення цієї проблеми, намагаючись залучити нових працівників з інших галузей, а також організовувати навчальні програми. Проте, слід зазначити, що цей виклик, ймовірно, буде посилюватися в майбутньому.

Експерти також звертають увагу на серйозні труднощі, пов’язані з інфраструктурою для зберігання товарів.

У прифронтових територіях спостерігається брак потужностей для зберігання врожаю, що викликано руйнуванням елеваторів через обстріли та бойові дії. Частково цю проблему вирішують донори, серед яких Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) та USAID, надаючи тимчасові засоби для зберігання, такі як рукави. Проте, як зазначає Денис Марчук, ця допомога затримується. Внаслідок цього деякі фермери вимушені покладатися на тимчасове зберігання зерна просто неба на асфальтованих дорогах, що ставить під загрозу його якість через можливі дощі.

Але найбільш болісними для українських аграріїв, на думку Марчука, є фінансові проблеми.

Аграрії стикаються з серйозними фінансовими труднощами, оскільки можливості застави вже практично вичерпано. Додатково на них впливають збитки, понесені в перший рік війни, коли порти були заблоковані. Для вирішення цієї ситуації необхідно розширити та продовжити програму кредитування 5-7-9, - зазначає експерт. - Фермери, які залишили свої господарства на окупованих територіях, не лише втратили бізнес, а й опинилися під тиском з боку банків. Вони вимагають повернення кредитів, виданих для виробництва на цих територіях. При цьому мова йде не просто про банкрутство, а про те, що у людей забирають останні залишки: квартири, заощадження на рахунках, автомобілі - все, що вдалося зберегти або перевезти на підконтрольні території.

Голова УКАБ Олег Хоменко, в свою чергу, зазначає, що серед основних внутрішніх викликів галузі слід виділити значні податкові навантаження.

"У 2024 році було зафіксовано кілька підвищень податків, зокрема, найостанніший законопроєкт. Крім того, у вересні законодавці вирішили підвищити акцизи на пальне, що має значний вплив на сільськогосподарське виробництво, де пальне складає 15% собівартості. Це все суттєво позначається на собівартості, ціні продажу та конкурентоспроможності нашої аграрної продукції, що експортується", - наголошує експерт на існуючій проблемі.

Втім, не лише проблеми були на "внутрішньому аграрному фронті". Був і позитив. Принаймні, на цьому наполягає Олег Хоменко. І "моментом цивілізаційного вибору" та головним здобутком року він називає земельні питання.

З 1 січня 2024 року відкриття ринку сільськогосподарських земель для юридичних осіб стане логічним етапом у розвитку земельної реформи, яка тривала надто довго. За словами експерта, українські агровиробники та країна в цілому готові до цього важливого кроку, що дозволить повністю врегулювати й лібералізувати земельні питання. Цей процес принесе вигоду як власникам земельних паїв — через підвищення цін та орендної плати, так і місцевим бюджетам, адже надходження від податків і зборів зростуть. Це стало приємною новиною для 2024 року.

"Гарним підсумком" 2024 року пан Хоменко називає також створення Земельного банку.

"Запровадження Земельного банку та передача земельних ділянок у користування через субаренду з боку Фонду держмайна - це також позитивний крок. Це дозволяє галузі позбутися тіньових практик та забезпечити надходження до бюджету. Уся ця діяльність реалізується за допомогою системи Prozorro", - зазначає він.

Денис Марчук визнає це, але підкреслює, що ключовим аспектом є не тільки питання використання земель, а й управління водними ресурсами для поливання сільськогосподарських угідь. Крім того, важливим є питання євроінтеграції, яке викликає суперечності з інтересами багатьох українських фермерів.

Наближається новий рік, тож варто звернути увагу на те, що чекає нас з початку січня. Денис Марчук виділяє два основні виклики 2025 року, які можуть стати як ризиками, так і новими шансами для нас, якщо ми зуміємо їх ефективно опрацювати. Це питання євроінтеграції та меліорації.

На думку пана Марчука, повне впровадження європейських стандартів може негативно вплинути на конкурентоспроможність українського бізнесу на світовій арені, адже європейський ринок надто малий для наших обсягів. Це стало очевидним під час блокади портів Росією. Для того, щоб зберегти свою конкурентоспроможність, українські аграрії потребують дотацій, які відповідали б рівню підтримки в розвинутих аграрних країнах ЄС. Однак Європейський Союз планує надавати дотації лише дуже малим господарствам, які обробляють менше 10% усіх сільськогосподарських земель України. Така ситуація може призвести до серйозних проблем у аграрному секторі.

Вимоги Європейського Союзу до відновлення ґрунтів, стратегія збереження біорізноманіття, "зелений курс" (який передбачає використання дорогих органічних добрив), екологічна стратегія та безліч інших стандартів і нормативів суттєво підвищують витрати на виробництво. Основною конкурентною перевагою українського аграрного сектору на світовій арені залишається його низька вартість.

Для європейського виробника фінансові витрати покриваються за рахунок дотацій з бюджету ЄС, проте це не завадило виникненню масових протестів. Одним із наслідків цього невдоволення стало блокування українських товарів на кордоні. Натомість, для України, яка ще не стала членом Європейського Союзу, така підтримка є досить обмеженою. Найбільше під загрозою опиняються саме експортери, адже у більшості випадків це великі компанії, а не дрібні фермери, які орієнтуються на внутрішній ринок. Це, в свою чергу, може призвести до втрат, у тому числі, для державного бюджету.

Вирішення цих євроінтеграційних питань, де інтереси українських аграріїв суперечать не лише інтересам європейських фермерів, але й нашому зовнішньополітичному курсу на євроінтеграцію почнуть вирішуватись саме 2025 року. І, певно, процес буде складним.

За словами пана Марчука, ще однією важливою проблемою, яка викликає занепокоєння, є меліорація. Зокрема, він вказує на "перешкоди для реалізації реформи з боку Міністерства екології".

"Мінекології намагається залишити у себе меліоративні системі всупереч вже прийнятому законодавству. Не віддає їх ані Державному агентству з меліорації та рибного господарства, ані до ОВК - організацій водокористувачів, що об'єднують аграріїв. Без зміни політики, ми будемо залишатися з приблизно 130 тис. га - як і зараз. В майбутньому (може збільшитись, - УНІАН) до 200 тис. га зрошувальних земель за рахунок приватних інвестицій, - каже експерт. - Через зміни клімату вже приблизно половина всіх земель України відчуває нестачу вологи. А це приблизно 15 млн гектарів".

Це питання також вимагає розв'язання до 2025 року. Подібно до теми оподаткування та "покращення боротьби з нелегальним ринком зерна", про що Денис Марчук зазначає як третій і четвертий пункти у своєму списку "стратегічних викликів на 2025 рік".

Олег Хоменко ж акцентує увагу на "погодно-кліматичних умовах" кінця 2024 та початку 2025 років, від яких напряму залежатимуть українські врожаї та, відповідно, прибутки аграріїв.

"Ми зможемо оцінити врожай лише ближче до травня, коли стане зрозумілою ситуація з посівами під ярими культурами. Наразі ж ми моніторимо сівозміну та сподіваємося на збільшення площ олійних культур наступного року, оскільки високі ціни на них вже підтвердилися у 2024 році, - зазначає експерт. - Це стосується сої, соняшнику, а можливо, і ріпаку, які надають фермерам можливість отримати вигідну ціну за врожай, за умови стабільної ситуації з експортом. Всі інші фактори залежатимуть від кліматичних умов."

На тлі рекордної втрати врожаю озимих у РФ та кліматичних проблем у країнах ЄС, важливим стає питання українських озимих. Експерт "тричі стукає по дереву", бо в нас "поки що" з цим все добре. Тобто, погода за кордоном буде сприяти саме українським аграріям - хоч у чомусь нам посміхнулася вдача.

"Згідно з наявними даними від агрокомпаній, озимі культури перебувають у задовільному стані. Природно-кліматичні умови сприяють їхньому розвитку. Наразі не спостерігається серйозних приморозків, які могли б загрожувати посівам. Очікується помірний сніговий покрив, який надійно захистить озимину. Ми з обережним оптимізмом дивимося в майбутнє", - зазначає Олег Хоменко.

Щодо постачання овочів і фруктів на початку наступного року, у нас можуть виникнути проблеми. Причина не в погодних умовах чи неврожайності, а в діяльності російських військ, які руйнують українські елеватори та енергетичну інфраструктуру.

"Головні питання по овочах і фруктах - енергозалежність і можливості для тривалого зберігання. Вони потребують безперервної роботи охолоджувальних установок, що в нинішніх умовах забезпечується за рахунок генераторів в разі відключення електроенергії, - каже пан Хоменко. - Тут є ризик, адже для довготривалого зберігання потрібні додаткові витрати. Через це відбуватиметься зростання цін на фрукти й овочі. Тому з січня може додатися додатковий обсяг імпортної продукції з Туреччини, що перекриє певний дефіцит на ринку. Тобто, дефіциту не буде".

Дефіциту товарів не передбачається, але з січня слід очікувати підвищення цін — ситуація виглядає не надто оптимістично. Проте, будемо чесними: чи хтось насправді сподівався на зниження вартості овочів та фруктів у зимовий період?

Головним трендом наступного року Денис Марчук з ВАР називає "інновації", які повинні вирішити або хоча б полегшити всі зазначені вище проблеми аграрної галузі. Адже технології сприятимуть зниженню собівартості виробництва та оптимізації видатків.

"У 2025 році у сільському господарстві будуть активно впроваджуватись інновації. Це обумовлено не тільки фактором війни, а й зміною погодних умов. Часті посухи, зливи та інші екстремальні явища знижують врожайність. Тому бізнесу потрібно думати, як підвищити ефективність, знизити витрати, - пояснює пан Марчук. - Україна має великий потенціал у аграрному секторі, але реалізація цього потенціалу залежить від успішного вирішення чотирьох викликів".

Експерт представляє "формулу досягнення успіху" для 2025 року у такому вигляді:

1. Вкладення в нові види сільськогосподарських культур та впровадження сучасних систем зрошення. Це допоможе зберегти водні ресурси та покращити якість ґрунту.

2. Інтеграція цифрових технологій та автоматизація у виробництво. Фермери мають впроваджувати дрони та сенсори, аби підтримувати свою конкурентоспроможність. Це створює потребу в підготовці спеціалістів, здатних ефективно використовувати сучасні технологічні рішення.

3. ⁠Точне землеробство та точне позиціонування техніки. Це дозволить оптимізувати польові роботи та зменшити дублювання зусиль;

4. Просування екологічної енергетики: фінансування біогазових систем, а також технологій сонячної і вітрової енергії.

Олег Хоменко з УКАБ підводить підсумок досить лаконічно - що проблем повно, але українські аграрії здатні з ними упоратись.

"В цілому, прогнози аграріїв щодо 2025 року, враховуючи теперішню ситуацію, є обережно оптимістичними. Ці очікування базуються на поточному сценарії, але, звичайно, багато чого залежить від розвитку військових подій," - підсумовує пан Хоменко.

Якщо озирнутися на всі виклики та проблеми 2024 року, на війну та "транспортну блокаду" у ЄС, й поглянути на результати року у вигляді досить великого врожаю та обсягів експорту (які зростають), - цей рік однозначно зараховується українським аграріям у актив.