Проживання, зайнятість, сервіси: Асоціація міст і громад, що знаходяться в прифронтовій зоні, закликає Уряд переглянути стратегію підтримки внутрішньо переміщених осіб.
Асоціація прифронтових міст та громад напрацювала та передала до Кабінету міністрів України пропозиції до Стратегії державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб до 2030 року. Відповідний документ наразі проходить громадське обговорення.
Пропозиції були розроблені на основі реального досвіду громад, які з початку широкомасштабної війни організовують прийом, розміщення та інтеграцію вимушених переселенців у складних умовах безпеки. У формуванні цих ініціатив взяли участь громади з Харківської, Сумської, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Чернігівської, Полтавської та Одеської областей, серед яких Харків, Богодухів, Кривий Ріг, Суми, Первомайськ, Семенівка, Валки, Пісочин, Полтава, а також Тростянець, Путивль, Бахмач, Корюківка, Городня та інші населені пункти.
Сьогодні люди, які втратили свої домівки, стикаються з необхідністю самостійно орієнтуватися у складному лабіринті різних установ – від отримання фінансової допомоги до пошуку житла і роботи. Це не єдине ціле, а лише набір окремих процедур. Ми пропонуємо створити інтегровану модель, в основі якої лежить задоволення потреб і очікувань людей. Систему, що передбачає супровід держави для переселенців від моменту їх переміщення до повної інтеграції в нову громаду та забезпечення стабільного життя, - підкреслив голова Асоціації прифронтових міст і громад Ігор Терехов.
У висловленнях підкреслюється, що на сьогоднішній день статус внутрішньо переміщених осіб мають більше 4,6 мільйона українців. Це питання не лише гуманітарної природи, але й один із ключових системних викликів для держави, що впливає на економіку, ринок праці та державну політику. Незважаючи на це, існуюча система підтримки ВПО залишається розрізненою і не забезпечує належних результатів. Житлові, соціальні та економічні механізми працюють ізольовано, без єдиного підходу, а відповідальність за їх реалізацію розподілена між різними державними структурами.
АПМГ наголошує на тому, що основною проблемою є відсутність єдиного координуючого центру для державної політики, спрямованої на внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Різні державні органи формують та втілюють рішення без належної координації, що ускладнює створення цілісної системи підтримки.
Окрім того, тривала відсутність узгодженої державної політики призвела до того, що значна частина відповідальності лягла на плечі місцевих громад. Саме на рівні місцевих органів влади приймаються більшість рішень — від розміщення населення до їхньої соціальної та економічної інтеграції — при цьому без належних ресурсів та чіткої державної стратегії.
Основною ініціативою АПМГ є створення єдиного маршруту підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – системи, що охоплює всі етапи після переїзду: від надання первинної допомоги до інтеграції в нову громаду або повернення. Центром цієї моделі є людина та її персоналізований супровід. Зокрема, передбачено призначення відповідального фахівця – соціального менеджера, який супроводжуватиме переселенця на всіх етапах, координуючи доступ до допомоги, житла, працевлаштування та послуг, а також забезпечуючи взаємодію з державними та місцевими органами.
Окремо пропонується створити цілісну модель інтеграції - "житло + робота + послуги". Такий підхід означає, що питання житла, роботи та доступу до послуг вирішуються одночасно як єдина система, без якої неможлива реальна інтеграція людей.
Значна увага приділяється житловій політиці. АПМГ пропонує перейти від тимчасових рішень до системної моделі, яка включає розвиток соціальної та муніципальної оренди, створення житлових фондів, підтримку будівництва нового житла, а також інтеграцію з механізмами компенсації за знищене або втрачене житло.
Суттєві зміни пропонуються і в частині фінансової політики. Йдеться про перехід до моделі, яка враховує реальні умови проживання, безпекову ситуацію та вартість життя. Зокрема, пропонується запровадити обов'язкову щорічну індексацію виплат для внутрішньо переміщених осіб, щоб забезпечити їх відповідність реальним витратам і зробити систему підтримки передбачуваною.
Ще один набір пропозицій стосується регіонів, що знаходяться поблизу лінії фронту, для яких планується введення спеціального режиму підтримки. Зокрема, передбачено підвищення фінансування та механізм прямих субвенцій з державного бюджету для кожної особи, яка перемістилася всередині країни і фактично проживає в громаді, що стане основним інструментом для компенсації додаткового навантаження на місцеві соціальні, освітні, медичні та житлово-комунальні служби.
Пропонується значно поліпшити механізми житлової підтримки та запровадити нові стимули для сприяння зайнятості та розвитку підприємництва в цих громадах.
Особливо підкреслюється, що стратегія повернення внутрішньо переміщених осіб повинна зважати не лише на бажання особи повернутися, але й на фактичну здатність громади забезпечити основні умови для життя, такі як наявність житла, працевлаштування, доступ до послуг та безпеку. Саме гармонія цих елементів повинна визначати успішність рішень стосовно повернення.
В Асоціації підкреслюють, що без впровадження комплексних реформ державна політика щодо внутрішньо переміщених осіб залишиться лише сукупністю окремих заходів, що не зможе забезпечити ані інтеграцію громадян, ані відновлення місцевих спільнот.
АПМГ очікує, що напрацьовані пропозиції будуть враховані Урядом при доопрацюванні Стратегії та стануть основою для формування дієвої державної політики, здатної забезпечити реальну інтеграцію ВПО і підтримку громад.
