Стенограмма пресс-конференции
25 ноября в «Главреде» состоялась пресс-конференция на тему: «Политическое будущее Сергея Тигипко».
В пресс-конференции приняли участие:
-политолог Дмитрий Выдрин;
-директор Агентства моделирования ситуаций Виталий Бала;
-директор Центра исследования проблем гражданского общества Виталий Кулик.
«Главред»: Чи стане Сергій Тігіпко президентом України?
Віталій Кулик: По-перше, коли ми говоримо про Сергія Тігіпка, його майбутнє, варто розуміти, що шансів стати президентом, звичайно, у Сергія Леонідовича небагато. Має зійтися дуже багато зірок на небі, щоб він реалізував свою президентську амбіцію.
По-друге, сам Сергій Тігіпко фактично і не веде, як такої, повноцінної президентської кампанії. Це кампанія «понарошку», розрахована, в першу чергу, на політичну капіталізацію свого бренду, з наступною його партизацією і виходом на політичну арену проекту під назвою «Сергій Тігіпко». Це може бути політична партія, яка цілком очевидно може подолати 3% бар’єр до Верховної Ради на можливих дострокових парламентських виборах. Це може бути політична сила, впливовий політичний гравець для того, щоб отримати певне місце в уряді чи у владі загалом, при будь-якому президентові - чи Януковичі, чи Тимошенко. І Тігіпко як політичний фактор, тобто, для тиску чи на одного гравця, чи на іншого, чи взагалі для отримання певних економічних преференцій через участь у політиці - таке, свого роду, політичне лобіювання.
Тому я говорив би з приводу певних характеристик кампанії Тігіпка, певних характеристик можливих проектів, конфігурацій за його участю у владі, певних домовленостей, і про дизайн взагалі Тігіпка як політика. Тому що, фактично, Тігіпко приніс з собою певний новий стиль політика, він є модним стильним кандидатом, європейським політиком, але цим він, фактично, виділяється з усього списку кандидатів у президенти. Таких політиків мало, і за таких політиків поки що не голосують. Вони подобаються, їх можна читати, але голосувати за них ще не будуть.
Хоча у Тігіпка вже є ресурс довіри - Тігіпко займає друге місце по рівню довіри до політиків, у нього баланс довіри-недовіри всього 7,5%. Якщо порівняти з балансом Тимошенко – це 17,2%, у Януковича – 13,8%. Ми бачимо, що Тігіпко знаходиться на другому місці по рівню довіри до нього як до політика. У нього є політичне майбутнє і, власне кажучи, про це політичне майбутнє пропоную вам поговорити сьогодні.
Дмитрий Выдрин: Меня анонсировали, как политолога, я сейчас выступлю как политолог-мистик. Однажды я уже побывал в мистической ситуации в 2004 году. Перед выборами у меня в гостях был посол Англии, и спросил меня: кто выиграет на выборах? Я ему ответил, даже есть публикации, что выиграет, скорее всего, Янукович. Второй вопрос – Янукович будет президентом? Я ответил: нет, у меня такое ощущение, что президентом будет Ющенко. «Как так может быть: выиграет Янукович, а президентом будет Ющенко?» Я говорю: «Не знаю, но есть такое ощущение - не логическое, а, скорее, мистическое».
Поэтому у меня опять-таки есть некое предчувствие, связанное больше с мистикой, чем с логикой, что Тигипко будет президентом года через полтора-два. Вроде через полтора-два года никаких выборов не намечается, но у меня есть стойкое ощущение. Поэтому я уже под эти ощущения подгоняю какие-то логические сценарии. Таким возможным сценарием будет следующее. Через полтора-два года закончится цикл нынешней правящей элиты, или как их называют, «тяжеловесов», и они сделают то, что они должны были сделать, и за них это сделает еще и ситуация. Должны они, на мой взгляд, сделать две вещи. Первое – уничтожить все, что они могли уничтожить, и они с этим почти справились. Остались только рудименты, которые они не уничтожили, ЖКХ, например, полностью не доломано, инфраструктура полностью не доломана, но с этим они успешно справляются.
Второе - это взаимоуничтожение. Они уже почти уничтожили друг друга взаимными обвинениями, обвинениями справедливыми и несправедливыми, и честными и бесчестными, и белыми, и черными, и какими угодно. Поэтому им не хватило еще немножко времени по циклу, чтобы уничтожить друг друга окончательно. Полтора-два года будет достаточно, чтобы «тяжеловесы» доели себя до скелета.
Второе, как говорят большинство ведущих экономистов, в том числе лауреаты Нобелевской премии, кризис, который у нас, как ни странно, меньше ощущается, чем в других более развитых странах, имеет матрешечный характер, и каждый год из матрешки будет появляться новое обличье кризиса. И следующий год будет годом социальной матрешки кризиса, год, когда состоятся те социальные волнения, которые не состоялись, хотя их ожидали еще в 2009 году, просто это был не цикл матрешечной части кризиса.
Все это может привести к тому, что президент, как бы его ни звали, недолго будет сидеть в своем замечательном президентском кресле. Почему замечательном? Потому что, я обратил внимание, наши президентские кресла, где бы они ни находились - в парламенте или в Секретариате - носят действительно замечательный эстетический характер. Мне приходилось сидеть в креслах разных президентов просто ради того, чтобы поерзать, почувствовать комфорт кресел. Я был удивлен, как выглядит кресло президента Израиля. Это такое же кресло, только немножко дешевле, как у меня в кабинете – обычное компьютерное кресло на колесиках. Я как-то попросил разрешение у господина президента посидеть на кресле, покатался на колесиках. Это кресло, по-моему, за 180 долларов, которое можно купить в каждом компьютерном магазине. А наши кресла - это действительно произведение искусства, дизайна, там много чего от народных умельцев из Закарпатья, возможно, от Сваровски, от других известных фирм. Может, поэтому наши кресла такие притягательные. Может, когда они будут покупаться в компьютерных офисах, тогда они будут более демократичными и менее притягательными.
Я немножко отвлекся. Вывод такой, что в этом замечательном кресле любой человек, который может иметь разную фамилию, просидит там не более полутора-двух лет. Тогда, может быть, наступит цикл Тигипко. Поскольку наши люди соскучилась по большой, горячей любви, мы ждем некоей мании, этот цикл мании мы пропустили, не будет ни Якуовичмании, ни Тимошенкомании, но мания нужна, в хорошем смысле, как была Обамамания.
Я думаю, что Тигипкомания будет в следующем году на фоне того, что действующие власти, прежде всего, президент, не будут справляться с вызовами. Тогда страна, которая жаждет кого-то любить, а страна постоянно жаждет кого-то ненавидеть и кого-то любить. Тигипко - самый оптимальный объект для консолидации на нем не ненависти, а любви. Поэтому, наверное, в следующем году мы начнем наблюдать разворачивание феномена Тигипкомании, и этот феномен закончится года через два президентством Тигипко. Примерно такой сценарий.
Віталій Бала: Що стосується пана Тігіпка, його політичного майбутнього, то я б зробив два основних акценти. Перший. Я погоджують частково з тим, що говорив Віталій Кулик, коли казав, що кампанія іде «понарошку», я називаю цю компанію, я навіть казав про це Сергію Леонідовичу: ту кампанію, яку ви зараз ведете, треба було вести рік-два тому. Тобто, я її називаю просвітницька кампанія - він розказує про себе людям і хоче показати, який він. Я можу допустити той варіант, про який говорив Дмитро Гнатович, що років через два це, в принципі, може зіграти. Бо дійсно, якщо той, хто переможе і буде вести політику, яка буде направлена на війну з політичними опонентами, дійсно, експерти вже неодноразово говорили, що варіант соціальних заворушень, які можуть поставити під загрозу функціонування інституту президента, і президента як такого, або взагалі, можливо, через систему імпічменту, то реально, так, той хто буде президентом може бути президентом на заклання. Але знову ж таки, при умові, якщо він буде вести безглузду політику, бо, по ідеї, все можна виправити, безвихідних ситуації не буває. Якщо президент, який прийде, залучивши, умовно кажучи, Сергія Леонідовича до співпраці і вже таким чином надавши можливість йому далі рухатися - це буде залежати насправді від самого Тігіпка, наскільки він серйозно хоче рухатися в українській політиці, наскільки від готовий витрачати свої гроші та залучати інвесторів, чи захочуть ці інвестори.
Я думаю, буде чи не буде у нього можливість рухатися вперед, буде залежати від місцевих виборів. Якщо вони дійсно відбудуться 30 травня, і тоді та політична партія, яка буде створена Тігіпком, якщо вона реально візьме серйозні результати, я думаю, тоді достатня кількістю людей не тільки з фінансовими, а і з інтелектуальними ресурсами захочуть з ним працювати чи співпрацювати.
Але я б не малював цю картину досить такою однобокою чи чорно-білою, бо в ситуації, коли йдуть соціальні заворушення, насправді, суспільство дуже радикалізується. Хоча Сергій Леонідович і намагається, деякі називають ведення кампанії такого політичного мачо, все-таки він, на мою думку, до радикала не дотягне в цій ситуації, коли треба буде брати владу. І я би так сказав: досить сумнівно для мене особисто на сьогоднішній день виглядає ситуація, коли хтось один зможе втримати, якщо будуть реальні соціальні заворушення, бо ліве і праве крило можуть дуже серйозно радикалізуватися. Це має серйозні загрози, до речі, і щодо територіальної цілісності і України, в тому числі.
Я б не називав наших політиків політичною елітою в сенсі відстоювання національних інтересів. Дійсно, всі б хотіли, щоб їх перебування завершилось на політичному Олімпі і прийшла нова справжня політична еліта. Знову ж таки, хочу підкреслити: з приводу цього великі надії є якраз на місцеві вибори, бо та ситуація, в яку загнана країна, мені здається, змусить людей, які вже відбулися як особистості, які ніколи не приймають участь у виборах і намагаються, скажімо так, не влізати ні в які справи, зрозуміють: якщо вони не підуть на вибори, то їх благополуччя буде під великим сумнівом. Якщо хоча б 20-30% таких людей увійде у місцеву раду, то, я думаю, що це буде тим фундаментом, з якого, можливо, можна буде говорити про формування політичної еліти в Україні. Чи зможе Сергій Леонідович, умовно кажучи, очолити її, чи бути в її керівництві? Знову ж таки, насправді все буде залежати від нього, наскільки та команда, яка з ним працює, зможе прорахувати ті кроки, які б його привели до цієї мети. Поки що його кампанія просвітницька – це на мою суб’єктивну думку.
Читач сайту «Главред» W. F.: Сьогодні бачиться,що Тигіпко може стати третім на виборах Президента 17. 01. 10р. Чи зміг би С. Тигіпко сумлінно працювати на чолі уряду Ю. Тимошенко в разі її перемоги і як це прогнозують деякі політологи?
Кулик Віталій: По-перше, для того, щоб очолити уряд при президенті Тимошенко, необхідно мати путівку до Верховної Ради, оскільки, за діючою Конституцією, Верховна Рада формує коаліцію і висуває прем’єр-міністра на подачу президенту. Поки що Конституція не змінена, тому у Тігіпка немає жодний шансів прийти у Верховну Раду в якості затвердження прем’єр-міністром, - це перше.
По-друге, коли ми говоримо про Тігіпка, власне, посада прем’єра для нього не є привабливою при президентах Януковичу і Тимошенко, оскільки це передбачає масу ризиків. Я також не переконаний в стабільності влади, хто б не переміг на виборах-2010. Очевидно, що ми зіткнемося, по-перше, з проблемою визнання результатів виборів, оскільки очевидно, що Верховна Рада не внесе змін та доповнень до Закону «Про вибори Президента України», і вибори будуть проходити по старому закону. Це створює певні ризики, і це може затягнути в часі визнання результатів виборів. Ми можемо опинитися в ситуації, коли півроку ми не зможемо визначитися, хто у нас президент.
Навіть потім, визнавши президента, - я думаю, що різниця між першим і другим місцем у другому турі буде незначною, - ми опинимося в ситуації дежавю, повторення 2004 року. Звичайно, без Майдану, без так званої «революції» і тому подібних процесів. Однак ми зіткнемося з судовою війною. Вже зараз ми бачимо спроби деяких політичних сил рейдерським чином захопити певні суди. Зокрема, Київський окружний адмінсуд.
Тому в цій ситуації Тігіпку мати альянс з переможцем виборів-2010, принаймні, найближчих півроку-рік після виборів, є недоцільним. Тут необхідно сконцентруватися на формуванні власної політичної сили і перейти від того, що сказав пан Бала, від просвітницької кампанії до більш наступальної.
Те, що ми бачимо зараз, Тігіпко витупає в ролі такого найбільш пишучого в ЗМІ політика, політика, який пише в засоби масової інформації. Він рекламує себе за допомогою ЗМІ. Складається враження, що ця людина постійно пише статті. Він випускає книжку, яка є творчим обробленням топ-ідей, які були і є популярні серед експертного співтовариства, які знаходили підтримку у населення, - це ідея інноваційного прориву, це ідея багатовекторної зовнішньої політики з посиленням лідерських принципів для України в цьому регіоні, це відновлення формальних відносин з Росією, це багато інших проблем, - демографія, соціальна сфера, - які порушувалися різними іншими експертами і політиками. Книжка Тігіпка – це творчо оброблені топ-ідеї, які подані, як, власне, його ідеї, його креатив.
Поки що ми не бачимо чіткої ідеології Тігіпка, це, мабуть, є його основною проблемою, проблемою переходу, конвертації його просвітницької кампанії в наступальну, кампанію роз’яснення і залучення голосування за нього. Оскільки попередньо він позиціонувався як такий лейборист, - ми пам’ятаємо про його участь в «Трудовій Україні». Фактично, зараз він має під контролем «Трудову партію України», яка дісталася йому у спадок від покійного Сироти. Однак, я б не сказав що в його програмі чи його виступах прослідковується ця лейбористська тема. Навпаки, вона вихолощується з кожним разом. Він є не лівоцентристським політиком, він незрозуміло який політик, з точки зору ідеологічної ідентифікації.
Друге – це відсутність команди. Кого можна назвати навколо Тігіпка, хто є членом його команди? Кого він може привести у владу? Хто може стати кістяком його майбутньої політичної сили?
Третє – це відсутність регіональної мережі. Всі політичні сили, які заявили про підтримку Тігіпка, не мають власної регіональної структури, це очевидно. Тому є проблема з відслідковуванням голосування, з членами дільничних виборчих комісій, спостерігачами і т. і.
Тобто, отримати перемогу Тігіпко вже не може. Третє місце - для нього це не є актуальним. Для нього є актуальним отримати необхідну кількість голосів - більше 4%. Якщо він здобуде цей результат, то, очевидно, що в найближчий час він трансформується в повноцінний політичний проект, і в його оточенні з’являться люди, яких потім можна буде назвати його командою.
Дмитрий Выдрин: Я немножко шире отвечу на вопрос. Вопрос был задан, сможет ли Тигипко стать премьером при Тимошенко, наверное, в вопросе подразумевалось – или при Януковиче. Это два равновероятных претендента, их шансы на сегодняшний день я оцениваю почти одинаково.
Так вот, при Тимошенко – нет. У Тигипко нет никаких шансов возглавить правительство. Я здесь оперирую не идеологемами и не идеологиями, а, скорее, такими для Украины системооборазующими большими массами, как ментальности. Идеология, к сожалению, у нас еще играет мало технологическую роль, большую роль играют более крупные надидеологические вещи - ментальности.
У меня есть целая теория, но она скучная и длинная. Поэтому я озвучу выжимку. Если очень коротко, очень упрощенно, то, по моей теории, на Украине есть несколько ментальных зон, и, соответственно, ментальных элит. Я их называю, если очень просто и очень коротко, менталы и бименталы. Менталы – те, кто представляет некие большие тектонические ментальные плиты в Украине. Если максимально упрощенно, то это западная ментальная зона и восточноукраинская ментальная. Есть бименталы, которые паразитируют или, если сказать более позитивно, используют свою возможность как в одной зоне, так и в другой. Вот эта способность может быть охарактеризована термином биментальность. Я выделяю три биментальных зоны. Одна громадная зона - днепропетровская, и две маленьких – буковинская и закарпатская.
Так вот, на мой взгляд, править Украиной может либо биментал, либо ментал в партнерском содружестве с бименталом. Некоторое время мы видели, как правил страной ментал Ющенко в содружестве с бименталом Тимошенко. Сейчас ситуация поменялась, но это тема другого рассказа, другой истории. Так вот, если побеждает биментал Тимошенко, ей в партнеры не нужен другой биментал Тигипко. Тем более, я делю бименталов на разные кластеры: бименталы-разрушители, к которым относится Тимошенко, и бименталы-собиратели, к которым относится Тигипко. Поэтому, во-первых, Тимошенко не нужен биментал, она сама такая, а во-вторых, бименталу-разрушителю не нужен биментал-собиратель, это другой кластер. Поэтому Тигипко ничего не будет предложено в правительстве или в элите Тимошенко. Но у него возникает хорошая возможность занять оппозиционную нишу и потихоньку расти по тому сценарию, по которому мы говорили, и вырасти за полтора-два года в более сильную, более популярную, более обожаемую обществом фигуру.
Если выиграет Янукович, то для Тигипко будет немножко сложнее, поскольку Янукович с ходу предложит ему премьерство. Янукович интуитивно чувствует, что он не сможет легитимизировать свою власть на базе одной ментальности – восточно-украинской, и если он предложит еще и премьера биментала, например, Азарова, это букет полный похоронный марш для его команды. Поэтому первое, что он сделает, а интуиция, или как они говорят, чуйка, у него развита лучше, чем у многих других политиков, первое, что он сделает, - он предложит Тигипко премьерство. Здесь у Сергея Леонидовича возникает большой соблазн, и, скорее всего, он не преодолеет этот соблазн и примет это премьерство. Поэтому при Януковиче он с большой долей вероятности будет премьер-министром. Но как это повлияет на его будущее? Сможет ли он, будучи премьером, использовать восходящий тренд для своей органики, для своей политической генетики? Это будет невероятно сложно - быть одновременно премьером и находиться в затухающем тренде чужой элиты. Поэтому у меня тут нет никаких рецептов, как ему выйти из этой ситуации.
Віталій Бала: Я би хотів сказати з приводу третього місця. Безумовно, говорити про третє місце зараз немає ніяких серйозних підстав. Знову ж таки, ця кампанія, яку він зараз веде, з моєї точки зору, не передбачає виходу на третє місце. Я би так сказав, ситуація трохи міняється, я навіть не виключаю, що третє місце може зайняти Віктор Андрійович Ющенко.
Стосовно його прем’єрських амбіцій вже майже все сказали. Я би сказав так: якщо він буде прем’єром, незалежно від того, хто йому це запропонує, говорити про Тігіпко як про віртуального майбутнього президента тут не доводиться. Бо, знову ж таки, з моєї точки зору, серйозний поштовх буде від місцевих виборів. Йому можна було іти на прем’єра тільки в тій ситуації, якби вже були проведені парламентські вибори і в нього була в свою фракція, то він міг би якось позиціонуватися і далі рухатися. А так абсолютно немає підстав не погодитися, що, зайшовши в команду Януковича чи Тимошенко, йому буде важко звідти вийти.
І більше того, чому я кажу, що це залежить від його команди? Віталій Кулик навів деякі приклади, що популярні в експертному середовищі ідеї він видав, як свою книжку, насправді там нема нічого нового. Тобто, для того, щоб суспільство сприймало його і захотіло його полюбити, він має знайти щось нове. І більше того, чому я кажу, що це залежить від його команди? Віталій Кулик навів деякі приклади, що популярні в експертному середовищі ідеї він видав, як свою книжку, насправді, там нема нічого нового. Тобто, для того, щоб суспільство сприймало його і захотіло його полюбити, він має знайти щось нове. Буквально слово почув про зовнішню політику багатовекторності, – не потрібна Україні багатовекторність, вже абсолютно всі фахівці, і я до них належу, прийшли до висновку, що має бути рівно наближена політика, до інтересів країн, тих при чому всіх, і рівновіддалена від конфліктних ситуацій. Це багатовекторністю назвати вже не можна. Тобто, треба виходити на такі пропозиції, які несуть щось нове суспільству, і реально не тільки суспільству, а й партнерам, з якими він хоче далі працювати. Взявши ідеї, які були зроблені, умовно кажучи в кінці ХХ століття, трошки заціпили початок ХХІ століття, з ними не можна перемагати, їх не можна мати інструмент для того, щоб рухатися. Тому, тут я погоджуюся з Віталієм Куликом, не маючи реально серйозної команди, дійсно, ми не можемо назвати жодного прізвища, за виключенням тих партфункціонерів, які зараз пішли в цю партію, які зайняли там посади першого заступника, заступника, зараз приготують з’їзд, поміняють назву. Я йому навіть сказав: ви з «Трудовою Україною» програли, треба якось міняти назву.
З приводу його ніші. Зараз ті всі, хто йдуть на вибори несуть соціальний парвоцентриський популізм. Тому він хоче зайняти якраз нішу правоцентриста. Наскільки це йому вдасться? Час покаже.
Читательница сайта «Главред» Татьяна Днепропетровск: Сможет ли Сергей Тигипко конструктивно сотрудничать на посту главы Нацбанка с президентом Юлией Тимошенко?
Віталій Кулик: З моєї точки зору, ставати головою Нацбанку при Тимошенко чи при Януковичі немає сенсу, оскільки не вступають в одну воду двічі. Це перше. По-друге, варто зазначити, що голова Нацбанку знаходиться під потужним пресом і в фокусі відслідковування своєї діяльності як з боку опозиції, так і з боку влади, а бути «хлопчиком для биття» Тігіпко явно не захоче. Нацбанк перебуватиме в умовах фінансово-економічної кризи, глобальної української кризи, тому Тігіпко буде невигідно очолювати Нацбанк, оскільки вся відповідальність за можливу девальвацію гривні, призведе до того, що на нього переведуть всі політичні стрілки, а це означає втрати іміджевого характеру, політичного характеру, економічного і т.д.
Якщо Тігіпко має політичні амбіції, очолити Нацбанк є протипоказаним.
Дмитрий Выдрин: Я знаю Сергея Леонидовича достаточно давно. Он один из самых самодостаточных людей в стране. В силу этой самодостаточности он многое делает в удовольствие. Не потому, что ему не хватает денег или ресурсов, а потому что ему не хватает ощущений, в том числе того драйва, ради которого живут политики первой величины. Поэтому свой драйв с Нацбанка он уже снял. Когда он был главой НБУ, он пригласил меня с большой гордостью показать, что он там сделал. Он показал мне все, начиная от нового операционного зала и заканчивая сауной и комнатой для отдыха.
Я думаю, что он еще не построил хорошую комнату отдыха и сауну в Кабмине и Секретариате Президента. Это может быть его амбицией. Я уж не говорю о тех полномочиях, которые он мог бы применить для ответа на те вызовы, которые он еще не получал и на которые не отвечал.
Но на вызовы Нацбанка он ответил. Теперь остались вызовы Кабмина на уровне премьер-министра и вызовы Президента. Ради этого он и участвует в политике – ему не нужны деньги, ему не нужны атрибуты власти – то, что он хотел получить приятного и полезного от денег и власти, он уже получил. Для него политика в значительной степени – интеллектуальная игра, игра сложных смыслов и больших образов.
Мне кажется, ему действительно нравится быть мачо. Он получает от этого больше удовольствие. Он с удовольствием будет играть в секс-символа украинской политики. Ему остался только еще один шаг для того, чтобы понять, чем отличается настоящий мачо от ненастоящего: ненастоящий мачо – это тот, который хочет, настоящий мачо – тот, которого все хотят. Ему осталось сделать один-два шага, чтобы из мачо первой категории стать мачо второй категории. Для этого нужно немножко больше шарма, немножко больше иронии, много больше самоиронии и, может быть, чуть-чуть образованности. Если этот коктейль он в себе намешает, тогда его захотят и у Савика Шустера какая-нибудь очередная сумасшедшая будет кричать: «Хочу Тигипко!» - все по сценарию, как обычно это делается.
Віталій Бала: Дійсно, ця пропозиція нецікава. Я не бачу ніякого сенсу, щоб він погоджувався на цю пропозицію.
«Главред»: Що б ви порадили виборчому штабу Сергія Тігіпка?
Віталій Кулик: Залучити нас з Віталієм своїми консультантами (сміється). Якщо серйозно, то, по-перше, варто, якщо у нього є політичні амбіції перейти від цієї «вялотекущей» кампанії «понарошку» до більшого мобілізаційного драйву. Я повністю погоджуюся з паном Видріним, що така … кампанія Тігіпка, з одного боку, залучає симпатії, формує певний позитивний, збільшує довіру, але вона не створює постійного електорату. Необхідно буде ще поборотися, для того, щоб 3% зафіксувалися за ним, і перейшли до його політичної партії. Це основне завдання Сергія Тігіпка.
Віталій Бала: У Тігіпко, насправді, може бути велике фіаско у політичному майбутньому. Тому що, наскільки я розумію, те, що він веде свою кампанію, він отримує дійсно задоволення. З приводу того, що людина самодостатня це все дуже добре, але в політиці такі речі не проходять особливо на рівні формування А - свого образу, Б – проведення тієї чи іншої політики. Коли ти зайняв якусь посаду, якщо ти самодостатня людина, ти можеш проявляти себе, генерувати якісь ідеї. У нас реально людей, які б отримували фахову політичну освіту практично немає, одиниці. Це реально пояснює одну просто річ, що прийняття рішень в бізнесі, прийнятті рішень в оптиці абсолютно відрізняються. В політиці, як правило, термін часу набагато більший, і отримання конкретного результату. Більше того, там 50/50, є певні серйозні аспекти в бізнесі, які прорахував, вирахував і все ти отримаєш. В політиці є багато нюансів, набагато більше, ніж форс-мажорів економічних чи фінансових. Як на мене, у Тігіпка в цьому можуть бути лость серйозні проблеми. Він мені здається, крім того, що хоче все сам знати, все сам контролювати, він має певний свій погляд на розиток ситуації. А не факт, і більгшетого, на мою думку, на сьогоднішній день, цей погляд немає перспективи. На етапі просвітницько кмапії, так, він добрий. На сьогоднішній день він нема є електоральної ніші. Він каже: я хочу всім подобатися, обрах політичного мачо, це ніби людина, яка має подобатися і домогосподаркам, інтелектуалам, спортсменам. Це все дуже добре,яале для політичної сфери, яку він хоче будувати це нонсенс. Цього не буде. Якщо він буде далі продовжувати таку політику, то навіть ті від
http://glavred.info/archive/2009/11/24/171015-4.html
