СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР – НА ОБГОВОРЕННЯ

Сергій Дацюк. 15.01.2019

За час, коли не відбувалися експертні платформи по Суспільному Договору, відбулося декілька важливих подій та було запущено ряд процесів.

Закінчилася передвиборна та розпочалася виборна кампанія. Відтак питання перспективи Суспільного Договору постало як проблема.

Було створено Спільноту Договору, яка розглядає себе як огромадження Суспільного Договору на основі громадських сил, які започатковували Суспільний Договір – «Народна Конституція», «Хартія Майбутнього», синархісти, група соціальних мереж «Прогресивний Капіталізм», «Україна це я».

Спільнота Договору започаткувала публічні дискусії на відеомайданчику «Укрлайф» та створила архів текстів Суспільного Договору.

Також Спільнота Договору провела зустріч ініціаторів та домовилася підписати Меморандум про Суспільний Договір. На цій зустрічі була особлива позиція юристів, які переконували ініціаторів у необхідності юридичної експертизи тексту Суспільного Договору, щодо чого ми не дійшли поки що згоди.

Також було різнобачення – розробляти текст Суспільного Договору, аж поки він не матиме ідеальний стан, в тому числі в юридичному розумінні, чи вже публікувати Суспільний Договір. Щодо цього ми домовилися, що потрібно виносити текст в тому вигляді, в якому він є, і далі продовжуватися працювати над ним всією українською громадою.

Спільнота Суспільного Договору з політичним провайдером Юлією Тимошенко уклала домовленість про партнерське розмежування на процес Суспільного Договору та процес творення Нової Конституції. Ця домовленість була обговорена та погоджена на останній експертній платформі 14 січня 2019 року.

Це означає, що Конституція, яка є предметом нинішньої виборної кампанії, наскільки це можливо, буде базуватися на тексті Суспільного Договору і буде включатися в політичний процес, в той же час Суспільний Договір є громадським неполітичним процесом, який є партнерським до конституційного процесу, але незалежним від політичного процесу Конституції.

Процес розробки, обговорення, укладання та змін Суспільного Договору виходить за межі будь-яких виборних кампаній і не пов’язаний з будь-якою політичною силою. Суспільний Договір має намір трансформувати суспільство, а Конституція має фіксувати окремі етапи цього процесу.

Підписання Меморандуму, яким власне буде запущено процес громадського обговорення Суспільного Договору призначено на 19-те січня 2019 року.

20 січня запланована публікація тексту Суспільного Договору. До обговорення та редакції запрошується вся громада України.

До політичного провайдингу та імплементації Суспільного Договору запрошуються всі кандидати в президенти України.

Долучення до ініціативної групи Суспільного Договору може бути двома способами: 1) для громадян України шляхом авторизації на сайті Суспільного Договору з 20 січня 2019 року та будь-якого коментарю чи правки; 2) Для політиків, зокрема кандидатів в президенти, шляхом політичної заяви про таке долучення.

Зараз здається, що огромадження Суспільного Договору абсолютно логічний і майже природній для суспільства процес. Але щоб зрозуміти це, знадобилося декілька місяців суперечок та дискусій щодо поєднання Суспільного Договору з Конституцією.

Далі буде викладено деякі узагальнення, які учасники Спільноти Договору, вважають важливими. Ці узагальнення є результатом тривалих дискусій та суперечок і в загальному вигляді виражають позицію Спільноти Договору.

Огромадження Суспільного Договору означає, що громада стає не лише суб’єктом його творення, але і безпосереднім інструментом, середовищем, способом та процесом такого творення.

В цьому сенсі Суспільний Договір твориться навіть не на рівні Республіки, яку засновує, а на рівні громад, які засновують цю Республіку.

Огромадження Суспільного Договору складається з п’яти основних процесів: 1) Натуралізація; 2) Деюридизація; 3) Деполітизація; 4) Надконституційна позиція; 5) Інституалізація громадської активності щодо Суспільного Договору в її продовженому процесному вигляді.

Натуралізація Суспільного Договору означає, що громада, яка почала виступати як суб’єкт суспільних революцій і незадоволена діями своїх еліти, правлячого класу, політичного класу, привілейованого класу (як би ми їх не називали) після цих революцій отримує можливість безпосередньо укласти Договір про принципи свого співжиття і виставити їх як обов’язкові для умовного власного правлячого класу.

Конституції відображають здебільшого елітний консенсус, але в суспільствах з проблемною елітою, такі елітні консенсуси не обстоюють позицію громади. Саме тому з’являється необхідність натуралізувати Суспільний Договір як загальні правила співжиття громадян.

Натуралізація Суспільного Договору означає, що він твориться як текст, відмінний від тексту Конституції та будь-яких інших загальних законів, та вміщує в собі не лише основні принципи, установки, орієнтири, стратегічні ресурси різного рівня колективностей (громад та республіки), але і ясно описує перспективи наявних колективностей, які виходять за межі однієї Конституції.

Деюридизація Суспільного Договору полягає у виході Суспільного Договору з-під юрисдикції юриспруденції як такої. Тобто громадське право, до якого лише і може бути віднесено Суспільний Договір, твориться не юриспруденцією як унормованим та соціалізованим правом, а у колективно-вільному природньому праві.

Колективно-вільне природнє право означає це не суб’єктивне право, тобто розглядається не з позиції чи можливостей фізичної чи юридичної особи, а з позиції громад як договірних спільнот і їх можливостей.

Коли ми перезасновуємо Республіку, ми точно не маємо спиратися на наявне юридичне право – ми маємо творити нове право. Суспільний Договір не має юридичного статусу взагалі. Дуже мало буває юристів, здатних мислити на рівні теорій права в стані спонтанного розвитку, щоб зрозуміти цю обставину.

Юристи зазвичай намагаються прив’язати Суспільний Договір до наявної юрисдикції та обмежувати простір Договору тим, що це нібито договір між народом та владою. Суспільний Договір це Договір колективності Громада-Республіка у вільному громадському праві, яке завжди по відношенню до наявного світового права виступає як протоправо, тобто право, яке лише формується тут і зараз.

Тобто огромадження як деюридизація означає таку послідовність дій: спочатку громада розробляє, дискутує, обумовлює Суспільний Договір, а потім юристи це унормовують, а політики соціалізують.

Деполітизація Суспільного Договору означає, що Суспільний Договір не може бути зведений до політики і не може бути ототожнений з Конституцією. Суспільний Договір як розроблюваний і дискутований громадою може звертатися до політичних провайдерів, але не має ототожнюватися з ними. Деполітизація означає, що процес розробки, дискутування та укладання Суспільного Договору не може ідентифікуватися з жодною політичною партією, жодним політичним лідером, тим більше не може бути вбудований в жодну політичну виборну кампанію.

Надконституційна позиція Суспільного Договору означає те, що Суспільний Договір творить і диктує принципи та норми Конституції, а не навпаки. Така його суперпозиція зумовлена тим, що він розробляється широкими суспідльно активними верствами громад наявної колективності, що традиційно розглядається як країна-республіка-держава-нація.

Інституалізація громадської активності в її продовженому процесному вигляді для Суспільного Договору означає, що навіть якщо Суспільний Договір існуватиме у натуралізованому вигляді, його розробка не припиняється, тобто вона продовжується. Тобто Суспільний Договір це не лише текст, це ще і процес осмислення та зміни цього тексту.

Це також означає існування Спільноти Договору – клубу засновників та варти Суспільного Договору, які щороку збираються на обговорення стану адекватності Суспільного Договору і більше не мають жодних привілеїв чи прав у зв’язку з цим. Це принципово новий інститут, який має дослідницькі, моніторингові, просвітницькі та корегуючі щодо Суспільного Договору функції.

Якщо Спільнота Договору приходить до висновку про якісь проблеми з Суспільним Договором, вона запускає процес загальносуспільних дискусій і, якщо потрібно, вносить зміни в той же загальносуспільний спосіб, яким цей Суспільний Договір і творився. Також ця Спільнота може ініціювати розробку Нових Конституцій, бо через Майдани це робити дуже затратно і криваво.

Такий процесний характер Суспільного Договору породжений тією обставиною, що ми вступили у Швидкий Світ, де суспільство змінюватиметься дуже швидко.

Шановні громадяни! До найглибинніших засад нашого самоусвідомлення належить, перш за все, право на самостійне та гідне влаштування нашого співжиття.

Давайте зрештою зробимо самі свою Республіку, не обмежуючись ані досвідом минулого, ані проблемами теперішнього, ані відмовою думати про майбутнє власного правлячого класу.

Давайте творити власне співжиття самі – у конструктивних і продуктивних дискусіях, у активних громадських діях, ставлячи та вирішуючи перші та останні проблеми.

Ніхто ніколи не робив натуральний Суспільний Договір у вигляді надконституційного тексту, і багато хто не вірить, що українцям це вдасться.

Давайте спробуємо і докладемо всіх зусиль до того, щоб нам вдалося!

Читайте також

Рекомендації

Це майданчик, де розміщуються матеріали, які стосуються самореалізації людини, проблематики Суспільного Договору, принципів співволодіння та співуправління, Конституанти та творенню Республіки.

Ми у соцмережах

Напишіть нам

Контакти



Фото

Copyright 2012 ПОЛІТИКА+ © Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.