Учредительное Собрание Украины: субъектность народа или смерть!

Алексей Жмеренецкий. УП. 08.09.2015

25 років управителі з громадянами, пліч-о-пліч пожирають свою країну. З одного боку – ті, хто в хаосі радянського краху по трупах видерся на вершину фінансової та політичної піраміди. З іншого боку – так звані прості люди: підприємці, чиновники, трударі, які невпинно крадуть «зайві» віники та дурять одне одного на базарах.

Жителям України доводиться вдаватися до корупційних дій навіть для реалізації своїх законних прав. За статистикою, 60,5% жителів України знають про випадки, коли давали хабара для ухвалення законного рішення. 47,5% українців знають про випадки хабарництва для ухвалення незаконного рішення.

У свідомості українця «подарунок-підношення» сприймається як норма і обов’язкова процедура. Велика частина корупції в Україні виконує функції «мастила і прискорення» в умовах навмисного створення один одному перешкод.

Але нарешті радянський спадок вичерпано – держава впала. Розірвана територіально, зношена, зубожіла.

Країна, де ніхто більше не довіряє нікому, де не виконуються закони, звідки втікають таланти. Країна, якій нав’язують свою волю іноземці. Територія, з якої вивозять сировину і заганяють її у борги.

За даними Research & Branding Group, 56% українців почали економити на продуктах, 53% – на одязі.

Українці, у яких і раніше витрати на їжу сягали 80% доходів, не спроможні коригувати бюджет. Люди відмовляються платити за квартиру чи за гуртки для дітей. Вони не можуть купувати ліки, і хвороба заводить їх у глухий кут. Люди переходять на дешевші чи синтетичні продукти.

Зношення інфраструктури в Україні досягло 78%,а валовий зовнішній борг перевалив за 100% від ВВП.

За даними Міжнародної організації з міграції сотні тисяч українців працюють за кордоном і десятки тисяч виїжджають щороку назавжди. 75% українського експорту складає сировина та низькотехнологічні товари.

Це місце, де мародери і невігласи фальсифікують вибори і монополізують доступ до влади. А більшість громадян не буде проти того, щоб добровольці «розстріляли» їхніх політиків, «спалили» їх будинки та «розібрали майно»…

Чи є світло в кінці тунелю, коли виборча система задумана так, щоб не допустити жодних змін? Коли зубожілі зневірені громадяни надають перевагу пакунку гречки замість власної участі у виборах, коли трударі тримаються за своє жебрацьке робоче місце, як єдиний спосіб виживання, підкорюються наказам феодалів на голосуваннях, коли немає загальновідомих суспільних авторитетів, коли нові обличчя залежать від коштів олігархів і лояльності партій?

Коли уся система взаємовідносин в країні діє за принципом – «або ти в долі пограбування, або ти ніхто»?

Як розірвати це замкнене коло?

Через Революцію? Яка принесе за собою смерть, узурпацію влади, зовнішню ізоляцію, мародерство?

Через Просвітництво? В умовах, коли більшість населення недоїдає і бориться за виживання?

Через громадське просування реформ? Коли уся система, від місцевих рад до президента, від судів до парламенту, від дрібного клерка до уряду хоче зберегти своє хлібне місце та можливість грабувати країну?..

Чи не здається Вам, що сьогодні останні дні, коли ще можна підібрати ліки для нашої неньки? – Змінити ті правила, які дозволяють тягнути з системи життя, правила, які приводять до влади виродків, правила, які штовхають громадян до беззаконня та змушують нас усіх дертися по головам за обмеженим ресурсом.

А чи намагався хтось в Україні змінити ці фундаментальні правила?

Замість беззмістовного перетасовування обличь на посадах? Чи намагався хтось дати народу право розпускати парламент, відкликати депутатів, президента, уряд? Безпосередньо приймати чи ветувати закони, рішення державного і місцевого значення? Чи намагався хтось зробити людей співвласниками, акціонерами національних багатств країни, дати можливість вирішувати куди направляти кошти бюджету? Чи намагався хтось замотивувати державних службовців достойною винагородою, пропорційною результатам їх роботи?

Ні.

Людей лише годували подачками копійчаної пенсії та соціальної допомоги, дурили бутафорними громадськими слуханнями, зверненнями до чиновників, театралізованими виборами говорячих маріонеток раз на 5 років.

Чи можливі такі зміни без жорсткого, цілеспрямованого та масового удару громадськості? Історія з Януковичем переконливо довела нам двічі, що ні.

Проте сьогодні нічого не змінилося, армія різнобарвних януковичів залишається при владі. Навчені гірким досвідом свого попередника, ці «господарі життя» будують систему захисту від власного народу. Залишають через Конституцію все тих самих ручних наглядачів за територіями, правлять виборче законодавство – піднімають прохідний бар’єр, відкидають загарбникам невигідні шматки країни, утримують монополію владної вертикалі…

Але ж народ вже інший?!

Загартований на майданах на фронтах боями за свободу і незалежність. Поєднаний кров’ю та спільною метою. Народ, який навчився боляче бити монстра, коли настає час.

Навчився писати закони, спільно приймати рішення, фінансувати проекти, будувати мережі та чути одне одного.

Все готово для змін. Залишилося лише вибрати точку прикладання сил. Так само, як ми робили це на війні та на Майданах. Прийшов час піднятися не за чергове обличчя псевдомесії, чи псевдопартію. Прийшов час вдарити по фундаментальних правилах життя в цій країні. Вдарити, не питаючи дозволу у мародерів, політиканів і невігласів…

Прийшов час застосувати головне право народу на зміни – «Установчі Збори України», інструмент спільного вироблення норм справжньої – народної Конституції України, норм, які докорінно змінять розстановку сил у державі, змінять правила співжиття. Закладуть механізми оновлення управлінців, включать соціальні ліфти, повернуть право на справедливий розподіл доходів від національних багатств.

Лише народ може виробити для себе вигідні норми Основного закону. Будь-що, запропоноване корупціонерами, в кінцевому рахунку лише шкодить суспільству.

Десятки громадських об’єднань, малих і середніх підприємців, сотні волонтерів, експертів добровольців АТО, бійців самооборони міст та тисячі громадян нарешті поєднали свої цілі та ресурси, щоб обнулити систему і розпочати усе з чистого аркушу.

Ми спільно виробимо ці нові правила, висунемо тисячі представників від мільйонів громадян, зберемося в єдиному місці в один час і заявимо народну волю.

Законно, легально, легітимно.

Ми дамо шанс авантюристам в органах влади почути свій народ – винести проект норм народної Конституції на загальноукраїнський референдум.

Ми будемо організовані, сильні, безкомпромісні.

Якщо ж народ не буде почутий – світ побачить, що буває з самовпевненими варварами, які уявили себе господарями життя та власниками України…

Слава Україні! Україна – це Я!

Олексій Жмеренецький, спеціально для УП