Змінити систему, а не клімат

cop15
Олесь Кириленко

Саме під такими гаслами проходили протести проти Конференції ООН зі зміни клімату COP15 (conference of parties) у Копенгагені 7-18 грудня. Їх організатором виступила ініціатива Climate Justice Action. Також у цей самий час проходила альтернативна конференція KlimaForum09, яка мала сформувати позитивну програму дій соціальний рухів щодо цієї проблеми. Подібна зустріч держав проходить вже не перший рік і на меті має розробку міжнародних домовленностей, що регулюватимуть викиди вуглекислого газу, після закінчення дії Кіотського протоколу (2012 рік). Якщо казати більш загально, то на COPі мають розробити пакт, що знеможливить подальшу зміну клімату. Дуже важлива деталь тут — торгівля квотами на викиди. Україна торгує ними мало як не національними багатствами — направо і наліво, а куді йдуть гроші — невідомо.

За 5 років роботи урядові організації майже не зрушили з місця. 2012 не за горами, а конретних рішень немає і в перспективі. І це в принципі не дивно. У неоліберальному світі національні держави все більше втрачають свою значення, як політичне, так і економічне. Але на противагу їм приходять не самоорганізовані міжнародні спільноти людей, а транснаціональні корпорації. Вони мають своїх лобістів та важелі впливу як в урядах держав, міжнародних інституціях. Наднаціональний капітал переносить виробництво у країни периферії, де можна порушувати норми екологічного законодавства і відмовляти робітникам у соціальних стандартах європейського рівня . Для цього створюються всі соціальні і політичні умови, як то наприклад розв’язання міжетнічних воєн, встановлення диктаторських режимів, гуманітарні катастрофи. Зрозуміло що про раціональне використання природних ресурсів тут мова і не йде. Від надмірного антропогенного впливу змінюється клімат.

Нещодавно “російські хакери” “розвінчали” теорію глобального потепління. Правда це чи ні точно сказати важно. Проте зогляду на те, що це попало у великі ЗМІ напередодні конференції в Копенгагені, у це мало віриться. У будь якому разі говорити про глобальне потепління не зовсім доречно, більш адекватний термін “зміна клімату”. Адже у різних регіонах планети вона проявляється по різному: подекуди повенями, подекуди посухами; посилюється проблема із доступом до питної води. Науковці кажуть, що для України результатом такого процесу може стати “зсув” кліматичних поясів на північ, що зруйнує і так ледь живе сільське господарство. Це вже не кажучи про соціальні проблеми і кліматичну міграцію. Взагалі природна екосистема — дуже тендітна річ, найменша її зміна приводить до значних наслідків.

Для лівих і соціальних рухів ця проблема також є значущою, бо шалені темпи збільшення виробництва без огляду на екологічну адекватність та вичерпність природних ресурсів — результат і самоціль системи капіталізму. Його логіка передбачає постійне зростання виробництва задля зростання прибутку. Сюди можна додати нещадну експлуатацію робітників на забруднюючому довкілля виробництві і періодичні економічні кризи, спричинені перевиробництвом товарів. Тобто зміна клімату є проблемою соціальною та політичною. А оскільки соціальні і політичні процеси є, на твердження радикальних лівих, відображенням класової боротьби, то стає зрозумілим чому грудневий Копенгаген притягнув стільки ліваків. Альтернативний KlimaForum мав ліву риторику, а демонстрації, влаштовані Climate Justice Action, вже явно анархістську. Частими лозунгами на протестах були “A, anti, anticapitalista”, “One solution – revolution”, “Our climate – not your business”.

Нинішні ліві вбачають у еко-захисній діяльності відповідальний фронт класової війни і ось чому протестуючи проти ексклюзивного права багатих (людей і країн) вирішувати такі важливі для всіх питання вони висувають і позитивну програму змін. На їх думку збереження природних ресурсів та екологію можливе тільки в результаті переходу до соціалістичного суспільства та подолання приватної власності на засоби виробництва. Економіка орієнтована на потреби людей, а не на ринок, зможе ощадливо використовувати природні ресурси. Питання введення новітніх енергозберігаючих технологій гальмується, через небажання капіталу зменшувати свої прибутки.

Звісно COP15 не обійшовся без заворушень. Майже кожен день були демонстрації і масові арешти — по кілька сотень протестуючих щодня. Законодавство Данії передбачає “превентивні” арешти. Тобто вас можуть забрати прямо на вулиці лише якщо запідозрять, що ти хочеш вчинити злочин. Стандартною тактикою поліції у ці дні в Копенгагені було оточення частини легальної демонстрації. Потім люди у формі оголошують в мегафон про арешт. Всіх затриманих саджають “ялинкою” на асфальт та потім доправляють до автобусів. Для протестувальників навіть була зроблена спеціальна тимчасова в”язниця, де їх тримали по 6 годин. Потім вивозили до станції електрички, де і відпускали. За всі 10 днів протестів обвинувачення у вчинені злочинів були висунуті менше 20 людям, хоча арештовано було кілька тисяч.

Найбільш чисельними, і відповідно з найбільшою кількістю арештованих, були демонстрації 12 і 16 грудня, які йшли з центру міста до Бела Центру, де проходила конференція. 12 ще по дорозі кілька сотень демонстрантів були заблоковані і арештовані поліцією. Хоча в цей день, як передбачалося, шкоди майну практично завдано не було.

16 під стінами Бела Центру мала відбутися “Народна асамблея”. Ззовні туди мали прийти представники регіонів, що найбільше потерпають від зміни клімату та активістів з усього світу, на зустріч із будинку мали вийти офіційні делегації деяких країн та недержавні організації, що виконували роль спостерігачів. У результаті гостей ззовні частували перцовим газом і арештовували, а гостей зсередини просто били гумовими кийками. Також перцовим газом часто пригощали особливо обурених безпідставним арештом у в”язниці. У ніч з 13 на 14 грудня відбулись масштабні бої з поліцією у автономному районі Христианія. Тут були і палаючі барикади і каміння в бік поліцейських і газові гранати у бік людей в чорному одязі. Але за годину християнія все ж була взята штурмом великою кількістю датського омону зі спецтехнікою.

Що ж до результатів самої конференції, то вони залишились такими ж туманними як і результати попередніх зустрічей. Нацекоцентр України повідомляє: “18 грудня 2009 року кліматичний саміт ООН зі зміни клімату в Копенгагені завершився прийняттям політичної декларації, яка не зобов’язує країни запроваджувати скорочення викидів парникових газів. Лідери з усього світу не змогли поступитись своїм інтересам і поставили планету на шлях катастрофічних наслідків від зміни клімату в майбутньому. Прийнята політична декларація не містить середньострокових цілей (до 2020 року) на скорочення викидів для розвинених країн, і також не має глобальних довгострокових цілей (до 2050 року). Єдине, що можна підкрестили в декларації — утримання глобального потепління на рівні 2 градусів Цельсія, але без зобов’язань по скороченню викидів цього неможливо досягти.” Сподіваємось, що в подальшому проблему буде таки вирішено. І не на користь великого капіталу, а на користь людей. В іншому випадку програють всі.

http://politcom.org.ua/?p=1179

Коментувати



Читайте також

Це майданчик, де розміщуються матеріали, які стосуються самореалізації людини, проблематики Суспільного Договору, принципів співволодіння та співуправління, Конституанти та творенню Республіки.

Ми у соцмережах

Напишіть нам

Контакти



Фото

Copyright 2012 ПОЛІТИКА+ © Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.