1 грудня у прес-клубі «Главред-Медіа», за ініціативи Центру досліджень проблем громадянського суспільства та Інтитуту стратегічної політики, відбувся круглий стіл на тему: «Зовнішня політика України – 2010: яким буде стратегічний вибір майбутнього Президента?». В якості учасників дискусії були запрошені: Андрій ЄРМОЛАЄВ, Віталій КУЛИК, Андрій МІШИН, Антон ФІНЬКО.
На думку експертів, в усіх програмних документах кандидатів-2010 присутня теза про корегування зовнішньополітичного курсу держави. Проте, більшість учасників виборчих перегонів в своїх пропозиціях повертаються до парадигми «багатовекторності», не вдаючись в деталі. Складається враження, що їх штаби навмисно намагалися вихолостити суть, залишити якмога менше дикусійних питань, а отже предмета для критики. Зовнішня політика і безпека опинилися заручником намагання кандидатів сподобатися всім.
Такими «всеядними» є зовнішньополтичні тренди Віктора Януковича та Юлії Тимошенко. Зокрема, лідер Партї регонів обійцяє відновити «дружні та взаємовигідні відносини з Російською Федерацією, країнами СНД, забезпечу стратегічне партнерство із США, ЄС, країнами «великої двадцятки». Під цією тезою готові підписатися всі без виключення кандидати. Це ж стосується і положення програми Тимошенко про побудову Європи в Україні, як передумови членства в ЄС. В обох випадках маємо справу з деклараціями, а не з «дорожньою картою» політики майбутніх лідерів нації.
Замість прагматичних та конкретних підходв до безпекових питань окремі кандидати вдаються до написання ненауково фантастичних моделей. Зокрема, дивними видаються ідеї Арсенія Яценюка про формування «нового Східноєвропейського проекту» за участю Азербайджану і Казахстану.
Як зазначив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій КУЛИК, міжнародна безпекова ситуація кидає Україні принципово нові виклики, на які основні кандидати-2010 не мають чіткої відповіді. У світі відбувається конструювання нового багатополюсного світу, розморожуються законсервовані конфліктогенні точки, виникають асиметричні загрози світовій безпеці, зростає національний егоїзм країн, силове вирішення існуючих проблем перетворюється на «звичайну» практику сучасної міжнародної політики. А український політикум так не спромігся виробити адекватну відповідь новим загрозам.
Не обійшли стороною експерти і ставлення кандидатв-2010 до російської політики України. На думку, виступаючих, Тимошенко та Янукович не є ідеальними президентами для Кремля, який на відміну від 2004 року, намагається диверсифікувати ризики, почергово підігруючи кожному з них. Питання лише в тому: на які угоди з Москвою можуть піти фаворити виборів, особливо якщо ці угоди набудуть документального оформлення.
Так, Віталій КУЛИК висловив припущення, що російська сторона створює «систему стримувань» Тимошенко і Януковича, нав’язуючи їм певні умови гри (газові контракти, політичну підтримку тощо), які майбутній президент не зможе порушити без значних втрат.
В контексті моделі зовнішньої політики – 2010, експерти дійшли висновку, що вона визначатиметься у першу чергу рефлексіями самої української влади на тактичні виклики і буде пов’язана з внутрішньополітичними процесами в Україні. Майбутній президент з самого початку стане заручником двовладдя, перманентних виборчих перегонів і політичної кризи. Тому на першому етапі варто очікувати концентрацію зусиль нової влади на вирішенні проблеми перерозподілу влади і власності, а вже через 1,5 – 2 роки можна сподіватися на суттєві зрушення у безпековій чи зовнішньополітичній сфері.
Відсутність креативу в програмних документах кандидатів закладає основи рефлективної політики офіційного Києва. Ми знову опинемося в ситуації «стратегічного шпагату» між Заходом та Сходом, Україна ризикує повторно опинитися на роздоріжжі вибору моделі безпекової системи.
Консервація «партнерських відносин» (на фоні відсутності перспективі скорого набуття членства в ЄС) створює загрозу перетворення України на державу-«аутсайдера» європейсько-євроатлантичних інтеграційних процесів. На фоні задекларованої «непривабливості» для України євразійського інтеграційного курсу така «рівновіддаленість» є викликом національній безпеці. Тому кандидатам-2010 потрібно все ж таки визначитися куди нам рухатися.
На думку Віталія КУЛИКА, зовнішня політика держави має реалізовуватись на принципах стратегії суб'єктності, коли країна відіграє у міжнародних відносинах роль активного і потужного суб'єкта, а не пасивного об'єкту впливу з боку великих держав та глобальних політичних і економічних структур.
Участь України у міжнародних організаціях, глобальних і регіональних інтеграційних процесах має бути не самоціллю, а гнучким і ефективним інструментом реалізації її національних інтересів, що адекватно відповідає сучасним міжнародним умовам та викликам. Якщо ці основи нової безпекової політики України не будуть реалізовані протягом найближчих 2-3 років ми ризикуємо опинитися в статусі failing state, тобто, недієздатної держави, за яку нестимуть відповідальність наші сусіди. Вийти з цього статусу буде дуже складно.
