"151 мільйон на прозорість: чому Україні потрібна єдина система житла"

Сергій Комнатний Експерт у сфері житлової політики України, доктор юридичних наук

Стаття присвячена значенню Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи для забезпечення прозорості, адресності та ефективності житлової політики України

Прозорість у сфері житла розпочинається з декількох базових запитів: скільки існує житлових одиниць в Україні, хто є їх власником, хто потребує допомоги у забезпеченні житлом, хто вже отримав таку підтримку, які програми діють і наскільки ефективно держава витрачає на це бюджетні кошти?

Сьогодні отримати швидку і повну відповідь на ці запитання практично неможливо. Дані про житло розпорошені між різними державними реєстрами, інформаційними системами, органами державної влади та місцевого самоврядування. Держава не має єдиної цифрової картини житлового фонду: скільки житлових будинків і квартир існує, яка частина житла використовується, скільки приміщень є вільними, який обсяг державного та комунального житла, де найбільший дефіцит і скільки людей реально потребують підтримки.

Перед початком повномасштабної війни ця проблема вже набрала системного характеру. Сьогодні, в умовах, коли держава та міжнародні партнери інвестують значні кошти в відновлення зруйнованого та пошкодженого житла, підтримку внутрішньо переміщених осіб, реалізацію компенсаційних механізмів, кредитних програм та створення соціального й доступного житла, питання якості інформації виходить на перший план, стаючи критично важливим для забезпечення прозорості й ефективності всієї житлової політики.

Відсутність надійних даних ускладнює точне визначення фактичних потреб у фінансуванні. Ще більше ускладнюється оцінка результатів: важко встановити, хто отримав допомогу, що саме було надано, чи не відбулося дублювання підтримки, а також чи справді конкретна програма сприяє вирішенню житлових проблем.

Від множини баз даних до інтегрованої платформи.

Цю задачу покликана розв'язати Єдина інформаційно-аналітична житлова система — ЄІАЖС. Важливо відразу розвіяти одне хибне уявлення: ЄІАЖС не є ще одним державним реєстром чи новим ІТ-рішенням. Йдеться про формування єдиного цифрового простору в житловій сфері.

Система повинна інтегрувати дані про житлові об'єкти, осіб, що потребують житлової підтримки, раніше надану допомогу, а також державні та місцеві програми в сфері житла, орендоване житло, операторів житлового фонду та управлінців багатоквартирних будинків.

Цінність даної архітектури полягає у встановленні зв'язків між різними даними. Інформація про потреби в житлі відображає попит, тоді як дані про житловий фонд демонструють наявну пропозицію. Інформація про програми представляє доступні державі інструменти, а аналітичний аспект дозволяє провести порівняння цих даних та оцінити отримані результати.

Таким чином, держава здобуває шанс перейти від управління окремими житловими ініціативами до комплексного керування житловим сектором, спираючись на дані.

Держава має нарешті визначити, кому належить яке житло.

Одним із ключових елементів ЄІАЖС має стати Реєстр житлових об'єктів. На перший погляд здається очевидним, що держава повинна знати, скільки житла є в країні. Насправді сьогодні такої консолідованої інформації немає. Майбутній реєстр має містити дані про житлові об'єкти, їхній статус, форму власності, характеристики та участь у житлових програмах. Принципове значення матиме його взаємодія з іншими державними інформаційними ресурсами.

Для держави це відкриває перспективи для стратегічного планування, для громад — можливість усвідомлювати свій житловий потенціал та вимоги до нових житлових об'єктів, для міжнародних партнерів — зрозуміти, на яких даних базуються пріоритети фінансування. А для кожного громадянина це означає отримання підтримки в системі, де рішення приймаються не залежно від черговості звернення чи органу, до якого він звертається, а на основі реальних потреб у житлі.

Прозорість також слугує відповіддю на запитання "хто вже отримав підтримку".

Існує ще одна проблема, яка стане все більш актуальною в міру зростання кількості житлових програм. Наразі різні механізми підтримки управляються різними організаціями, що ускладнює створення цілісної картини допомоги, отриманої конкретною особою чи родиною.

ЄІАЖС має дозволити бачити таку історію -- від компенсації за пошкоджене або зруйноване житло до соціальної оренди, пільгового кредитування чи інших форм державної підтримки. Це важливо не для того, щоб створити ще один механізм контролю за громадянином, це потрібно для справедливого розподілу обмеженого державного ресурсу.

Якщо уряд має змогу оцінити ситуацію в цілому, він може знизити ймовірність подвійного фінансування, ефективніше визначати пріоритети підтримки та аналізувати, які програми насправді приносять результати.

Від пошуку програми до "ось варіант, який ти можеш використати".

ЄІАЖС здатен кардинально трансформувати саму концепцію взаємодії між громадянином і державою.

Сьогодні громадянам часто доводиться самостійно розбиратися в наявних програмах, перевіряти, чи відповідають вони встановленим критеріям, а також дізнаватися, куди слід подавати документи і які саме довідки потрібно зібрати.

У цифровій моделі логіка може бути протилежною, людина повідомляє державі про житлову потребу, а система, використовуючи наявні та належно верифіковані дані, визначає доступні для неї інструменти підтримки. Іншими словами, замість принципу "знайди програму, на яку ти можеш претендувати" поступово може з'явитися принцип "ось житлові рішення, які держава може тобі запропонувати".

Це не лише процес цифровізації — це трансформація підходу до державного обслуговування.

Прозорість важлива не только для Украины.

Окреме значення ЄІАЖС матиме для міжнародних партнерів. Відновлення житлового сектору України вже здійснюється за участю міжнародних фінансових організацій та донорів, і роль такого фінансування залишатиметься значною.

Для партнерів є критично важливим мати можливість відстежувати логіку витрат: яку проблему вирішує програма, хто є отримувачем підтримки, які результати були досягнуті та наскільки ефективно використовуються ресурси. Тому ЄІАЖС повинна виконувати не лише функцію обліку, а й слугувати аналітичним інструментом. Якісні цифрові дані можуть значно підвищити прозорість житлових програм і забезпечити додаткову основу для довіри міжнародних партнерів.

Ключове повідомлення з проекту державного бюджету.

Розробка такої великої системи не може обмежуватися лише законодавчими нормами або концептуальними підходами; вона вимагає значних фінансових ресурсів. У цьому контексті варто звернути увагу на важливий сигнал: у проекті Державного бюджету України на 2027 рік заплановано виділити близько 151,98 млн грн на створення та реалізацію Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

На даний момент ми маємо справу з проєктом бюджету, тому остаточне фінансування буде визначено в процесі бюджетних процедур. Однак важливо не лише значення цифри, але й те, що держава починає підтримувати створення ЄІАЖС реальними фінансовими ресурсами. Це свідчить про те, що поступово визнається важливість якісних даних як невід'ємної складової інфраструктури житлової політики, поряд з законодавством, інститутами та фінансовими програмами.

Можна виділити значні суми на програми забезпечення житлом, залучити міжнародні кредити та гранти, зводити соціальне житло або компенсувати збитки. Проте, якщо держава не має чіткого уявлення про ситуацію з житловим фондом, потребами населення та результатами вже наданої допомоги, оцінити ефективність використання цих ресурсів буде надзвичайно складно.

Саме з цієї причини фінансування ЄІАЖС слугує позитивним знаком: уряд показує, що усвідомлює значущість формування цифрової основи для відкритої житлової політики.

151 мільйон — це лише старт, а не фінальний результат.

Важливо розуміти, що виділення фінансів не завжди гарантує ефективне створення системи. Реальним показником успішності стане не кількість розроблених модулів чи витрат, а можливість держави дати відповіді на кілька основних запитань: скільки житла є в Україні; в якому стані воно перебуває; де існує найбільша потреба в житлі; скільки людей потребують допомоги; яку підтримку вони вже отримали; скільки ресурсів витрачає держава на конкретні житлові рішення і, врешті-решт, чи дійсно ці витрати сприяють вирішенню житлових проблем громадян?

Це і є справжня прозорість - створення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи є необхідним для України не через наявність ще одного реєстру, а через те, що ефективна житлова політика просто неможлива без надійних даних. Якщо фінансування, передбачене в проекті бюджету, буде збережене та реалізоване у вигляді діючої системи, Україна отримає набагато більше, ніж просто новий цифровий інструмент. Вона зможе бачити реальний стан житлової сфери і приймати рішення на основі об'єктивних фактів, а не на догадках.