Що очікує після візиту Сі до Сполучених Штатів?
Отже, ще один етап великого дипломатичного спектаклю на міжнародній арені підійшов до завершення. Загальні обговорення в рамках сесії ООН та офіційний візит Сі в США стали його важливими складовими.
Українська дипломатія в цілому так і не змогла відновити свою активну роль на міжнародній арені. Роки невдалого керівництва зовнішньою політикою під керівництвом Єрмака, який фактично зумів знизити статус Міністерства закордонних справ до простого організатора форумів миру, а також стиль дипломатичного хамства Зеленського призвели до сумних наслідків. Тепер єдиною можливістю для Президента України залишається звертатися до Трампа з проханням вплинути на Сі, щоб той допоміг у питанні з Путіним.
У даній ситуації Трамп зовсім не зацікавлений у підтримці України. Він зазнав поразки. Його авантюрна війна з Іраном позбавила його можливостей впливати як на Росію, так і на Іран чи Китай. Збройні дії вичерпали себе. Санкції проти нафтоторгівлі сильно вдарили по цінам на американському ринку. Трамп прекрасно розуміє, що виборці в США більше звертають увагу не на його передвиборчі обіцянки, а на ціни на паливо.
Таким чином, Сі прибув до США в ролі основного вигодонабувача від жахливого безладдя, яке було спричинене його спільниками.
Не зазнавши втрат ні в грошах, ні в живій силі, Китай здобув величезні економічні переваги від конфлікту, активізуючи торгівлю з усіма учасниками. Він успішно зайняв російський ринок товарів та фінансових послуг, а також зміг придбати російську нафту за цінами, близькими до собівартості.
Практично монопольна позиція Китаю у виробництві рідкоземельних металів забезпечує країні захист від ймовірних санкцій з боку Трампа.
"Ніколи не перебивай ворога, поки він робить помилки", - вчить китайська стратегема. Поблажлива посмішка Сі, з якою він відбув візит до США, була посмішкою Каа, який впевнений, що мавпи нікуди вже не подінуться.
Неодноразово підкреслюю: наша війна фактично є кризою світового порядку, що утвердився під американською гегемонією після 1991 року. Основне питання полягає в тому, що зараз не лише США, а й Китай прагнуть скористатися слабкостями Європи, яка, хоч і багата, виявилася беззахисною.
І Сі не зажене свою скаженну собаку путіна в будку, аж поки не отримає згоду ЄС на вигідний режим торгівлі з Китаєм.
Сподіватися, що в цій боротьбі велетнів хтось проявить співчуття до України і за неї заступиться - це найбільша безглуздість.
Наш головний перевага - Збройні сили України.
Настав час закрити балтійський шлях для російської нафти, як це вже було зроблено з чорноморським маршрутом.
У такому разі ми зможемо стати повноцінною стороною в переговорах, вийшовши з пасивної оборонної позиції та відкидаючи принизливу роль просителя на чужих перемовинах.
Блог автора є особистим висловлюванням, що передає лише його індивідуальну позицію. Матеріал не ставить за мету об'єктивно та всебічно розглянути порушену тему. Редакція "Української правди" не несе відповідальності за точність або інтерпретацію викладеної інформації, виконуючи лише функцію платформи для публікації. Погляди редакції УП можуть відрізнятися від думки автора блогу.
