Балтійський регіон прагне знайти новий підхід до енергетичної безпеки, орієнтуючись на використання вітрової енергії, газу та малих модульних реакторів (SMR).

Балтійські країни шукають нові шляхи зміцнення енергетичної безпеки та зменшення залежності від викопного палива. Морська вітроенергетика, газова інфраструктура та малі модульні ядерні реактори мають відіграти ключову роль у трансформації регіону. Однак для реалізації цих планів потрібні значні інвестиції, розвиток електромереж і узгоджена енергетична політика.

Країни Балтії активно змінюють свої енергетичні системи, ставлячи за мету зменшити залежність від російських енергоресурсів і забезпечити стабільність постачання електроенергії, а також контролювати зростання цін. Серед основних стратегій можна виділити розвиток морської вітроенергетики, вдосконалення газової інфраструктури та підготовку до впровадження малих модульних ядерних реакторів. Успіх цієї трансформації, однак, значною мірою залежить від обсягу інвестицій, модернізації електричних мереж, передбачуваності державних рішень та співпраці між країнами регіону.

Важливим кроком для Польщі став проєкт Baltic Power -- перша велика морська вітроелектростанція країни, яку спільно розвивають польська компанія ORLEN і канадська Northland Power. Її потужність становитиме близько 1,2 гігавата, а виробленої електроенергії має вистачити для понад 1,5 мільйона домогосподарств. У липні 2026 року станція вперше передала електроенергію до польської мережі.

Генеральний директор Northland Power Крістін Гілі підкреслює, що забезпечення надійного та доступного електропостачання стане ключовим фактором для економічного зростання країн. Вона зазначає, що світ вступає в етап, коли попит на електроенергію зростає з неймовірною швидкістю у зв'язку з урбанізацією, розвитком промисловості та впровадженням нових технологій.

"Держави, що отримають можливість користуватися стабільними та доступними джерелами енергії, в майбутньому будуть відрізнятися від інших," -- підкреслила Крістін Гілі в ході дискусії про потенціал морської вітроенергетики.

Розвиток морських вітрових електростанцій не свідчить про відмову від альтернативних джерел енергії. Насправді, для забезпечення стабільності енергетичної системи важливо інтегрувати різні технології, зважаючи на їхні потенціали, витрати та екологічні наслідки.

Цю думку підкріплює і Славомір Сташак, представник керівництва енергетичного напрямку ORLEN. Він зазначає, що морська вітроенергетика повинна виступати як доповнення до вже існуючих джерел енергії, а не як їх повна заміна. Крім того, досвід реалізації першого масштабного проєкту в Польщі може сприяти зниженню витрат на майбутні вітроелектростанції.

Стасзак акцентує увагу на важливості стратегічного планування майбутніх інвестицій та підтримки польських виробничих підприємств. Він вважає, що державі слід систематично організовувати конкурси на будівництво нових об'єктів, а не проводити одночасно декілька масштабних конкурсів з великими обсягами замовлень.

"Я глибоко переконаний, що не повинно бути конкурсів одразу на п'ять чи шість гігаватів. Натомість вони мають відбуватися щороку, на рівні одного гігавата. Тоді вся промисловість -- виробники, майстерні та постачальники -- зможе підготуватися й планувати вкладення у заводи та ланцюги постачання на наступні 15, 20 чи 30 років", -- пояснив представник ORLEN.

Передбачуваний графік дасть підприємствам змогу заздалегідь готуватися до замовлень, розширювати виробництво та створювати робочі місця. Це важливо і для зниження вартості майбутніх проєктів, адже розвиток місцевого виробництва допоможе Польщі отримувати більшу частину економічної вигоди від будівництва вітроелектростанцій.

Однак просто нарощування потужностей не є запорукою енергетичної безпеки. Нові електростанції вимагають наявності кабельних зв'язків, підстанцій та модернізованих електромереж, здатних передавати вироблену електричну енергію до споживачів. Тому процес розвитку генерації повинен йти в парі з оновленням інфраструктури та вдосконаленням умов для інвесторів.

Попри зростання частки відновлюваних джерел, природний газ залишатиметься важливим елементом енергетичної системи. Виробництво електроенергії з вітру та сонця залежить від погодних умов, тому в періоди низької генерації потрібні інші джерела потужності. Газові електростанції можуть допомагати підтримувати баланс між виробництвом і споживанням, доки не буде розвинено достатньо інших способів накопичення енергії та забезпечення резервного постачання.

Термінали для імпорту скрапленого природного газу та міждержавні газопроводи відіграють ключову роль у цьому процесі. Інфраструктура країн, таких як Литва, Польща, Фінляндія та Німеччина, розширює можливості постачання газу з різних джерел, що сприяє зменшенню залежності від конкретних постачальників. Однак нові інвестиції в газову інфраструктуру слід узгоджувати з довгостроковими цілями щодо зміни клімату та прогнозованими змінами в попиті.

Ще одним можливим складником майбутньої енергетичної системи є малі модульні ядерні реактори. Їх розглядають як джерело стабільної електроенергії з низькими викидами вуглецю, яке може доповнити відновлювані джерела та забезпечувати потреби промислових підприємств. В Естонії вивчають можливість використання реактора BWRX-300, у Фінляндії розвивають технології малих реакторів для теплопостачання, а у Швеції оцінюють перспективи застосування нових ядерних установок.

Емілія Яніш, експертка з європейської ядерної політики в Clean Air Task Force, акцентує на можливостях малих реакторів для забезпечення стабільності енергетичних систем. Проте їх масове впровадження вимагатиме розробки адекватної державної політики, законодавчих ініціатив та інтеграції цих технологій у стратегічні енергетичні плани на тривалий строк.

Перш ніж малi реактори стануть широко впровадженими, що прогнозується не раніше середини 2030-х, природний газ продовжить виконувати ключову роль у забезпеченні балансу енергетичних систем. Це вказує на необхідність для країн регіону одночасно впроваджувати інноваційні технології та гарантувати стабільність постачання в період трансформації.

Іншим ключовим завданням є поліпшення електричних мереж і розширення систем зберігання енергії. Акумулятори здатні вирівнювати короткочасні зміни між виробництвом та споживанням енергії, проте для триваліших періодів з низькою генерацією важливо інтегрувати різноманітні технології, резервні потужності та електричні з'єднання між державами.

Країни Балтійського регіону мають різні енергетичні потреби, але стикаються зі спільними викликами: необхідністю залучати значні вкладення, розширювати інфраструктуру, забезпечувати доступні ціни та скорочувати викиди. Узгоджене планування й обмін досвідом можуть допомогти ефективніше використовувати ресурси та посилити позиції регіону під час обговорення енергетичної політики Європейського Союзу.

Отже, майбутнє енергетики Балтійського регіону буде сформовано завдяки інтеграції морської вітрової енергетики, газових систем, технологій накопичення енергії та інноваційних ядерних рішень у єдину цілісну структуру. Для досягнення цієї мети необхідно запровадити послідовну державну політику, створити стабільні умови для бізнесу, модернізувати електричні мережі та забезпечити тісну співпрацю між країнами. Лише такий комплексний підхід дозволить зміцнити енергетичну автономію та гарантувати стабільне постачання електроенергії в майбутньому.

Слухати повну версію програми можна за цим посиланням.