"Сільський будинок" не повинен перевищувати ціну в 500 тисяч гривень. Міністерство соціальної політики розповіло про ініціативи для внутрішньо переміщених осіб.

Ілюстративне зображення з ресурсу Pixabay.

"За кожним переміщенням прихована унікальна історія особистості."

Найперше будемо говорити про кримінальні правопорушення. В Україні торік облікували майже 16,5 тисяч кримінальних правопорушень щодо внутрішніх переселенців. Це майже у чотири рази більше, ніж було у 2024 році. З чим це пов'язано? З утомою від війни? Зі стресовим станом людей?

Ви згадали термін ВПО — внутрішньо переміщені особи. Проте ми не дуже цінуємо це визначення, оскільки для нас важливо говорити про внутрішньо переміщених людей. Кожне переміщення несе в собі унікальну історію. Це історії життя кожної окремої людини: як вони евакуювались, як долали відстані, як знаходили нові громади. За кожною особою стоїть свій життєвий шлях. Обов'язок держави полягає в тому, щоб забезпечити максимально безпечний і комфортний процес евакуації, адаптації та інтеграції для суспільства, для самих внутрішньо переміщених осіб і їхніх родин. Саме тому Міністерство соціальної політики запроваджує людинцентричну політику, щоб адаптація та інтеграція внутрішньо переміщених людей у громадах відбулися якомога успішніше.

На жаль, у нас немає конкретних даних щодо статистики кримінальних справ, проте це не пов'язано з тим, чи є особа внутрішньо переміщеною. Кожна людина має свій унікальний шлях, характер і цінності. Тому я вважаю, що розділяти людей на внутрішньо переміщених і тих, хто не переміщувався, є недоцільним.

"У громадах активно функціонують ради внутрішньо переміщених осіб."

Я зібрала дані, які публікуються в медіа, зокрема в "Слово і діло". Це свідчить про те, що як омбудсмен, так і медіа фіксують ці ситуації. Проте варто згадати, що до вимушених переселенців у західних регіонах люди ставилися з певною недовірою і навіть боялися здавати їм житло. Наразі ж ми спостерігаємо їх адаптацію в громадах, де їх дуже позитивно сприймають, адже вони демонструють підприємницький дух. Це люди, які покинули свої домівки і не побоялися почати нове життя. Але що відбувається, якщо виникають правопорушення? Які шляхи звернення мають переселенці?

Територіальним громадам поставлено важливе завдання. Вони, в першу чергу, вітають наших внутрішньо переміщених осіб, адже саме на них покладено відповідальність за проведення адаптаційного періоду — найскладнішого етапу, з яким стикаються ці люди. Громади сприяють інтеграції та адаптації, а держава, у свою чергу, повинна забезпечити всі необхідні заходи підтримки відповідно до чинного законодавства. Ми постійно працюємо над вдосконаленням цих механізмів.

Хочу зазначити, що у територіальних громадах і на рівні держави є свої програми підтримки. Є програми підтримки, покликані надати різні види допомоги. Також у громадах безпосередньо працюють ради внутрішньо переміщених осіб. Постановою №812 передбачено порядок роботи цих рад ВПО. До них максимально залучені представники ВПО, представники територіальних громад. Міністерство дуже тісно працює із цими радами на місцях, щоб внутрішньо переміщеній особі було куди звернутися. Також наші внутрішньо переміщені люди звертаються до всіх органів виконавчої влади, які проводять політику ВПО. Хочеться зазначити, що із прийняттям у червні нашої стратегії державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб до 2030 року, передбачено більш централізований підхід об'єднання політик усіх міністерств. На виконання стратегії буде створена координаційна рада з питань внутрішньо переміщених осіб, яка буде тим органом, що поєднає всі ці політики. Тобто наша політика буде скоординована. Це майданчик, де буде здійснюватися певний аналіз програм, удосконалення їх, причому не в розрізі якогось одного міністерства, а в розрізі усієї держави. І дуже важливо, що до цієї координаційної ради, яка буде створена як консультативно-дорадчий орган при Кабінеті міністрів України, будуть долучені і самі внутрішньо переміщені люди як представники рад ВПО. Також ми плануємо до координаційної ради залучити представників громадських організацій, благодійних фондів, тому що держава здійснює свою підтримку, є певні напрацювання, програми. Але на сьогодні ми працюємо пліч-опліч із нашими міжнародними донорами, які допомагають внутрішньо переміщеним особам на всіх стадіях переміщення -- від евакуації до адаптації та інтеграції в громаду або до повернення додому.

"У транзитних центрах мультидисциплінарні команди роблять оцінку потреб ВПО"

Які аспекти процесу переміщення вимушено переселених осіб ви вважаєте найскладнішими? Чи це пошук житлових умов, працевлаштування, чи, можливо, зміна професійних навичок? Яка з цих проблем є найактуальнішою?

Внутрішньо переміщені люди стикаються із різними викликами. Це залежить від потреб людини конкретно. Тому, відповідно до наших документів і нашої стратегії, ми передбачили оцінку потреб для кожної людини. Залежно від того, чи це дітки, чи особа з інвалідністю, чи сім'я з особами похилого віку, потреби є різні. І ми як держава прагнемо бути більш гнучкими, щоб надавати цю допомогу й підтримку адресно, відповідно до потреб.

Зазвичай більшість внутрішньо переміщених людей проходять через транзитні центри. Транзитний центр -- це початок маршруту внутрішньо переміщеної людини. Саме з метою визначення подальшої підтримки, подальшого переміщення у транзитних центрах працюють мультидисциплінарні команди, які роблять так звану оцінку потреб. За результатами оцінки потреб людину скеровують або до закладів охорони здоров'я, якщо людині потрібно покращити своє здоров'я, прийти до тями після евакуації. У нас є така програма. Якщо це особа похилого віку, то є можливість скерування на послугу притулку, до надавача соціальних послуг. Або ж це переміщення до місць тимчасового проживання. Місця тимчасового проживання створено по всій території України. Станом на сьогодні їх більше тисячі. У цих місцях тимчасового притулку перебувають різні люди, сім'ї з дітками, особи похилого віку, всім надається допомога й підтримка.

"Найбільший виклик -- це житло"

Хочу підкреслити, що на сьогоднішній день найбільшим викликом для нашої держави є питання житла. Забезпечення житлом залишається серйозною проблемою. Ми, як Міністерство соціальної політики, не несемо відповідальності за розробку сталих житлових стратегій. Існує безліч програм, які стосуються житлового питання, і це вже в компетенції Міністерства розвитку громад та територій. Однак, щодо тимчасових рішень, саме наше Міністерство займається цими питаннями. Ми також пропонуємо різні програми підтримки. Наприклад, нещодавно була затверджена постанова, відома як "Будиночки в селі", яка створює можливості для переселення внутрішньо переміщених осіб у сільські райони.

"Будиночок у селі" має коштувати не більше 500 тис. грн.

У нас дуже багато сімей, які жили раніше у селах, вони потребують житла і згодні переїхати в будь-яке інше село на більш-менш безпечній території України -- на Вінниччину, Тернопільщину, Полтавщину, більш центральні регіони. Ця програма передбачає, що коли є внутрішньо переміщена особа чи сім'я, то вона обирає для себе громаду, обирає будинок, де бажає жити. Це можна зробити різними способами, як і за допомогою територіальної громади, так і власними силами. На будь-яких сайтах у відкритому доступі зазначено, де здійснюється продаж цих будиночків. Сім'я приходить до тергромади і говорить, що ми потребуємо цього житла, бажаємо тут жити. І держава виділяє субвенцію, щоб тергромада купила такий будиночок. А далі сім'я розміщується у цьому будиночку. Є певні категорії осіб, які у нас першочергово мають таке право, і є стандартні умови, передбачені порядком. Наприклад, будиночок має коштувати не більше 500 тис. грн. Можливе співфінансування. 500 тис. грн -- це з державного бюджету, співфінансування можливе з місцевого бюджету, за кошти ВПО за можливості, а також з інших джерел, не заборонених законом. Тобто -- за кошти наших донорів, громадських організацій, які долучаються до цієї підтримки. Хочу звернутися до всіх слухачів, що є така програма надання житла у тимчасове користування, тому що по факту це буде все-таки власність громади. Але тимчасове користування передбачено для сімей. Можна звертатися, підшукати собі будиночок, долучати тергромади до пошуку, адже це гарний варіант житлового рішення.

"Наша координаційна рада буде покликана узагальнити всі програми підтримки"

Ця програма забезпечить житлом людей, які змушені були покинути свої домівки, і в той же час revitalізує села та громади з великою кількістю пустуючих будівель. Якщо туди переїдуть активні особистості, це не тільки допоможе селам, але й надасть можливість людям знайти дах над головою. Також хотіла б дізнатися про питання релокації бізнесу, зокрема малого та середнього. Чи існують якісь спеціальні програми підтримки, чи підприємці самостійно знаходять можливості на нових місцях?

Стосовно релокованого бізнесу, це компетенція моїх колег із Мінекономіки, тому я не дуже зорієнтую по програмах. Але хочу повторити, що той орган, який ми плануємо створити, наша координаційна рада, якраз буде покликана для того, щоб узагальнити ці програми підтримки і надати певні рекомендації, на яких програмах варто зосередитись та які підсилити. І місцеві програми підтримки мають бути продовженням нашої державної політики, тому що лише пліч-опліч, держава і громади, ми зможемо пройти ті виклики, які на сьогодні у нас є.

Щодо питань освіти, повторного навчання та зміни професії — чи фінансується це з бюджету держави або ж за рахунок місцевих громад? Які ваші думки з цього приводу з позиції вашого міністерства?

Це питання не зовсім нашого міністерства, але я знаю, що є державні програми підтримки, які реалізуються за рахунок державного бюджету. І звісно, на місцях також є певні свої програми підтримки. Тому що в нас є Закон України про внутрішньо переміщених осіб, тож обов'язок створювати такі програми і підтримувати внутрішньо переміщених людей також покладено і на місця. Це дуже велика комплексна робота для держави і громад разом.

"Всі наші рішення та підходи ґрунтуються виключно на практичному досвіді та безпосередньому спілкуванні."

Які зміни викликає тривала війна в процесі розробки програм підтримки? Яким чином формуються ці ініціативи та нововведення, спрямовані на допомогу людям, які змушені були залишити свої домівки?

Усі наші програми підтримки виникають на основі конкретних історій, будь-то особисті чи знайомі. Кожна людина унікальна, і виклики, з якими вони стикаються, також різні. Наприклад, якщо під час евакуації ми зустрічаємо літню людину з її домашнім улюбленцем, який є частиною її родини, ми, як держава, повинні враховувати цей випадок у наших законодавчих актах та постановах, забезпечуючи можливість перебування цієї людини разом з її твариною. Усе це базується на реальному досвіді. Ми з колегами часто відвідуємо різні регіони, спілкуємося з людьми, які проходять через евакуацію, і слухаємо їхні різноманітні історії. Таким чином, усі механізми формуються на основі практичного спілкування, адже державна політика не може існувати незалежно від реальних ситуацій, які маємо сьогодні. Звичайно, перші евакуації суттєво відрізнялися від теперішніх, адже тоді панувала впевненість, що це буде тимчасова міра на кілька днів, з можливістю швидкого повернення. Сьогодні ж ми усвідомлюємо, що війна триває, і нам необхідно посилити підтримку для внутрішньо переміщених осіб.

Наведу приклад. Нещодавно у нас жінка старшого віку виїжджала із таксою. На транзитному центрі їй повідомили, що немає місця тимчасового проживання, яке би прийняло її песика. Місць немає. І тому ми здійснили пошук місця тимчасового проживання, де ця жінка могла розміститися зі своєю тваринкою. Ми її влаштували, це було смт в Івано-Франківській області. Але надалі, при наступному внесенні змін до постанови №930 стосовно порядку функціонування місць тимчасового проживання, ми передбачили можливість розміщення людей із тваринами. Звісно, місця тимчасового проживання є різної форми власності -- комунальна, державна, приватна. І буває складно встановити додаткові правила стосовно тварин. Але ми таку роботу проводимо, тому що є така необхідність. Люди виїжджають із домашніми тваринами, із котиками, собачками. Ми повинні це вирішити.