Чому громадяни втрачають віру в урядові інституції і яке відношення до цього має штучний інтелект? -- WP
Цифрові технології підняли планку очікувань від влади швидше, ніж змогли змінитися держави.
Довіра до демократичних урядів у світі зазнає значного падіння. Однією з основних причин цього явища є стрімкий розвиток цифрових технологій та штучного інтелекту. Справа не лише в економічних викликах, а й у тому, що новітні технології формують у громадян нові вимоги до швидкості та ефективності державних інститутів. Про це зазначає американський політолог, публіцист і колумніст The Washington Post Фарід Закарія.
Автор зазначає, що останніми роками багато країн із демократичною системою зазнають політичних криз. У Великій Британії за останні десятиліття змінився вже сім прем'єр-міністрів, у Франції спостерігається часта зміна урядів, а ультраправі сили набирають обертів. У Німеччині партія AfD стала лідером у соціологічних опитуваннях, в той час як в Японії, Південній Кореї та на Тайвані також зростає громадське невдоволення. Проте, навіть популісти, які приходять до влади з обіцянками "перетворити систему", швидко стикаються з тими ж проблемами. Яскравим прикладом цього є рейтинг Дональда Трампа, який зараз наближається до найнижчих відміток для американських президентів на цьому етапі їхнього перебування на посаді.
Публіцист підкреслює, що економічні фактори, такі як висока вартість житла, стагнація доходів і нерівність, не повністю пояснюють існуючу ситуацію. США демонструють високі темпи економічного зростання. Франція зафіксувала зниження рівня безробіття та протягом семи років лідирує в Європі за кількістю нових іноземних інвестиційних ініціатив, згідно з даними Ernst & Young. Південна Корея продовжує бути економічно процвітаючою, а Японія в останні роки пережила відновлення. Незважаючи на ці досягнення, уряди в багатьох країнах залишаються непопулярними.
За словами Закарії, основна причина полягає в глобальній технологічній революції. Як в кінці XIX - на початку XX століття електрика, автомобілі, залізниці та телефон кардинально трансформували суспільство, так і сьогодні комп'ютери, інтернет, смартфони, соціальні мережі та штучний інтелект мають подібний вплив. Автор вважає, що найбільш суттєві зміни ще попереду.
Генеральний директор DeepMind Деміс Хассабіс нещодавно описав досягнення в галузі штучного інтелекту, заявивши: "Ми насправді знайшли шлях, щоб змусити пісок мислити", натякаючи на кремній, з якого створюються мікрочипи.
Закарія також звертається до думки політолога Семюела Гантінгтона, який зазначав, що політичні інституції майже завжди не встигають за швидкістю соціальних та економічних змін. Сучасні технології лише посилюють цей дисбаланс. Люди звикають викликати таксі за лічені хвилини, отримувати замовлення в той же день і користуватися штучним інтелектом, який виконує складні завдання за секунди або хвилини. Внаслідок цього, вони починають очікувати такої ж оперативності і від державних установ.
Однак, автор підкреслює, що демократія не призначена для досягнення миттєвих результатів. Її структура передбачає компромісні рішення, судовий нагляд, захист прав меншостей та збереження балансу інтересів. Саме ці процеси надають владі легітимності, але в умовах сучасних швидких цифрових технологій вони все частіше сприймаються як затримки або паралізуючі фактори.
Додатковий тиск створюють соціальні мережі. Будь-яка помилка влади миттєво стає предметом суспільного обговорення, а хвиля критики поширюється швидше, ніж уряд встигає відреагувати. Це, на думку Закарії, пояснює і цикл сучасного популізму: політики приходять до влади, обіцяючи діяти без бюрократичних обмежень, але після перемоги стикаються з реальними рамками демократичної системи.
Незважаючи на кризу довіри, автор не вважає, що громадяни відмовляються від демократії як системи. Швидше, вони відчувають розчарування в її практичній ефективності. Закарія впевнений, що демократичні країни повинні продемонструвати вміння швидше зводити житло та розвивати інфраструктуру, модернізувати державні послуги, оперативно реагувати на технологічні зміни та зменшувати соціальну нерівність. Він вважає, що хоча демократії не можуть випередити технологічний прогрес, вони можуть зберегти підтримку громадян завдяки компетентності, підзвітності та здатності до адаптації без застосування насильства чи репресій.
Активний прогрес у сфері штучного інтелекту дедалі частіше розглядають не лише як технологічну, а й як політичну проблему. Виникнення генеративних моделей, систем рекомендацій та нових цифрових послуг трансформує спосіб отримання інформації. Водночас змінюються й очікування громадян щодо держави, а також підходи до формування політичних рішень. Незважаючи на це, уряди багатьох країн прагнуть розробити регуляції для використання AI, не гальмуючи при цьому технологічний прогрес.
