Чому Росія знову звертається до історії князів у контексті війни проти України - розгляд від CNN.
Кремль разом із Російською православною церквою все більше трансформують війну проти України в історичний і релігійний наратив. На передову надсилають реліквії середньовічних князів, в той час як російському суспільству пояснюють, що країна повинна зберігати статус "великої держави", повідомляють CNN та Times.
На початку вересня на російські військові позиції було доставлено частину мощей князя Дмитра Донського - фрагмент його правої руки.
Цю реліквію пов'язують з перемогою князя в Куликовській битві 1380 року. Тепер її перевозять між російськими військовими базами на окупованих територіях України, пише CNN.
У Московському патріархаті оголосили, що "святий воїн" невидимо супроводжуватиме російських військових "пліч-о-пліч".
Митрополит Володимир, призначений Російською Федерацією православний лідер для Донецька та Маріуполя, висловив думку, що реліквії сприятимуть військовим і цивільним особам у "з mobilізації духовних та фізичних ресурсів" для "досягнення перемоги над супротивником".
Для релігієзнавця Сергія Чапніна це явище стало більше, ніж просто церковна традиція; воно є складовою більшої практики, в якій російська влада разом з церквою прагнуть подати війну у світлі справедливості та обґрунтованості.
"Церква практично злилася з державою настільки, що їх неможливо розрізнити", - сказав він CNN.
Ключовим аспектом цієї оповіді є постать Дмитра Донського.
"Він був не агресором, а захисником вітчизни", - пояснює Чапнін. Так Кремль, на його думку, створює враження, що "Росія не нападає, а захищає власну територію".
Науковець називає це "мобілізаційним міфом": історичних персонажів і події різних епох об'єднують в одну легенду, яка має впливати на масову свідомість.
А в такій формі реліквії набувають статусу унікального "магічного предмета".
Дмитро Донський - не єдиний середньовічний князь, якого російська влада використовує у своєму воєнному наративі.
Раніше на передову відправляли реліквії Олександра Невського, котрий також став уособленням військової доблесті Росії.
Проте, серед представників духовенства існують різні погляди щодо цієї практики.
Православний священник та історик Олександр Занемонець заявив CNN: "Це не має нічого спільного з християнством".
Він вважає, що це є "зловживанням релігійними переконаннями та маніпуляцією церквою для досягнення "патріотичних" цілей".
Він охарактеризував використання залишків як "цинічний підрахунок".
Григорій Міхнов-Вайтенко, священик Апостольської православної церкви, що не є частиною РПЦ, також підтримує цю думку. Він активно займається допомогою українським біженцям.
"З одного боку, [ви маєте] не відмовляти людям у духовній допомозі, а з іншого - не вводити їх в оману", - заявив Міхнов-Вайтенко.
Керівництво РПЦ дотримується іншої позиції.
Після оголошення часткової мобілізації у 2022 році патріарх Кирило висловив думку, що солдат, який загине, виконуючи свій військовий обов'язок, приносить жертву, що "очищує від усіх гріхів".
Міхнов-Вайтенко, який залишив РПЦ після анексії Криму Росією у 2014 році, заявив, що церква фактично благословляє убивати.
Водночас релігійна символіка справді знаходить відгук у частини російських військових.
Один із екс-бійців війни проти України поділився з CNN, що російські військові звертаються до Бога з молитвами перед виконанням бойових місій, а священнослужителі регулярно відвідують військові частини та лікарні.
"Не всі з нас розмовляють з Богом, коли все добре, але всі розмовляють з Богом, коли погано", - сказав він.
Інший російський військовослужбовець охарактеризував можливість зустрітися зі священнослужителем, помолитися або торкнутися святині як "значну моральну підтримку".
Проте один із російських солдатів, що перебуває на Донбасі, висловив сумнів щодо відправлення мощей: "На мою думку, вони більше потрібні матерям хлопців, які загинули в цій військовій операції".
Релігійний наратив про "захист Вітчизни" існує паралельно з іншим - уявленням про Росію як про державу, яка нібито історично приречена бути великою.
Британський історик та експерт з політики Марк Галеотті зазначає у виданні Times, що Володимир Путін намагається позиціонувати себе як охоронця Росії, а військові дії — як складову боротьби за її унікальне місце на міжнародній арені.
Галеотті вважає, що в розумінні російського керівництва термін "велика держава" перш за все вказує на можливість самостійних дій, що відповідають власним інтересам.
Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв нещодавно висловив думку, що, згідно з "історичними законами", Росія не здатна функціонувати без статусу "потужної держави".
"Наше державне майбутнє полягає в тому, чи станемо ми потужною нацією, чи зовсім зникнемо з карти світу. Це невідворотні історичні закономірності," - висловив свою думку Медведєв.
Видання зазначає, що з початком повномасштабної війни Медведєв перетворився на одного з найрадикальніших російських представників у своїх висловлюваннях про Захід.
Галеотті підкреслює контраст між заявами про велич Росії та її фактичним становищем.
На його думку, економіка Росії переживає стагнацію, українські дрони та ракети все частіше досягають глибини російської території, а спроможність країни витримувати подібний тягар викликає сумніви.
Тиск відчувають і російські регіони. Наприклад, у Мордовії, за даними Галеотті, виплату за вербування одного військовослужбовця скоротили з 3 мільйонів рублів до 800 тисяч (близько 9,5 тисяч доларів).
"Говорити про підтримку, що насправді відсутня, можливо лише протягом обмеженого періоду. З часом така версія може втратити свою ефективність," - зазначає історик.
CNN, зі свого боку, звертає увагу на те, що реальна релігійність російського суспільства значно слабша за політичний вплив церкви.
Згідно з інформацією Всеросійського центру вивчення громадської думки, який займається проведенням соціологічних досліджень, приблизно 66% населення Росії ідентифікують себе як православні.
Одночасно, за словами священнослужителів і експертів з релігії, з якими спілкувався CNN, лише приблизно 2% православних віруючих у Росії регулярно виконують релігійні обряди.
