Вартість західних цінностей: чому українським політикам слід звернути увагу на твори Джона ле Карре сьогодні.
Дискусії про можливу зраду Америки стосовно України створюють враження, що міжнародна політика базується виключно на дружбі та вірності. Ще півстоліття тому класик шпигунського жанру Джон Ле Карре продемонстрував, що політика виглядає саме так, як ми її спостерігаємо сьогодні: союзники ведуть торги, цінності мають свою вартість, а вірність закінчується там, де змінюються інтереси держави. У день, коли письменнику виповнюється 95 років, кінокритик Олексій Росовецький пропонує розглянути сучасні відносини між Києвом і Заходом через призму Джорджа Смайлі — геніального аналітика британської розвідки та одного з центральних персонажів романів Ле Карре.
Сьогодні ми відзначаємо 95 років з дня народження Джона Ле Карре — автора, який кардинально змінив сприйняття шпигунства. Він відкрив очі на те, що справжня боротьба між системами — це не романтичні пригоди, а тяжка, виснажлива бюрократія, насичена зрадами і моральними компромісами. У його творах британські розвідувальні служби зображені як не менш безжальні та аморальні по відношенню до своїх агентів, ніж їхні вороги.
Хоча більшість творів Джона Ле Карре розгортаються в період Холодної війни, їхня актуальність залишається незмінною й до сьогодні. Екранізації, такі як "Шпигун, вийди геть!" (2011) з участю Гері Олдмена, Коліна Ферта та Бенедикта Камбербетча, а також мінісеріали "Нічний адміністратор" (2016) з Томом Гіддлстоном і Г'ю Лорі, і "Маленька барабанщиця" (2018), у якому блискуче зіграла Флоренс П'ю, здобули величезну популярність і привернули увагу глядачів.
Сьогодні є ще одна нагода повернутися до класика шпигунської літератури. Його твори слугують досконалим інструментом для усвідомлення того, як Україна в даний момент зіткнулася з жорстокою та надзвичайно прагматичною західною Realpolitik.
Україна тривалий час була змушена спілкуватися з партнерами, спираючись на спільні цінності, але нинішній конфлікт між Києвом і Вашингтоном показує, що цінності працюють найефективніше, коли вони співпадають з інтересами. Адміністрація Трампа чинить тиск на Україну, водночас йдучи на компроміси з Москвою, керуючися своїми енергетичними та внутрішньополітичними стратегічними цілями. У той же час, Європейський Союз та провідні уряди європейських країн намагаються посилити підтримку України. Сьогодні навіть звичний "Захід" не можна розглядати як однорідний політичний суб'єкт.
Втім, Ле Карре не закликає своїх читачів перестати довіряти союзникам. Ні -- просто від союзників не варто чекати безкорисливості: кожна держава й кожна політична система передусім дбають про власне виживання. Тому союзник може роками допомагати вам, а потім змінити курс лише тому, що в якийсь момент ви перестали бути для нього вигідною ставкою. Ось він -- зворотний бік західної Realpolitik: мораль, вірність і навіть людське життя можуть перетворюватися на статті витрат. Саме так, наприклад, сталося з головним героєм роману "Шпигун, що прийшов із холоду" Алеком Лімасом.
Ле Карре все життя повертався до того самого незручного питання: що лишається від західних цінностей, коли вірність їм коштує надто дорого? Тож проблема сьогодні не стільки в тому, чи зрадить Америка Україну, скільки в тому, наскільки далеко Вашингтон готовий відступити від принципів, якими роками виправдовував свою підтримку України. А як легко принципи відступають перед державними інтересами, Ле Карре виразно показав у романі "Відданий садівник".
Так само Ле Карре аж ніяк не закликає своїх читачів ставати циніками. Його світ підказує значно кориснішу формулу виживання: виживає той, хто краще за інших уміє прораховувати чужий цинізм. Це квінтесенція аналітичного підходу Джорджа Смайлі, одного з улюблених героїв письменника. Якщо триматися цієї логіки, Україні час перестати чекати від союзників любові й навчитися будувати відносини на збігу інтересів.
Якщо перенести логіку світу Ле Карре на сьогоднішню політику, держава стає вразливою, коли її безпека залежить від того, наскільки цінною її вважають інші. Українська зовнішня політика має працювати так, щоб підтримка Києва відповідала власним інтересам Вашингтона незалежно від того, хто сидить у Білому домі. Для Америки сильна Україна означає цілком конкретні речі: Росію, яку можна стримувати без участі американських військ, доступ до українського досвіду сучасної війни й технологій дронів та РЕБ, спільне виробництво зброї, а також безпечніше Чорне море і східний фланг НАТО.
Питання тепер не стільки в довірі до Америки та Європи, скільки в нашій здатності своєчасно усвідомлювати, коли інтереси наших партнерів починають відходити від наших власних, і що ми можемо вжити у відповідь. Найголовніше, чи зможемо створити умови, щоб відмова від підтримки України в майбутньому обернулася для союзників занадто високою ціною. Можливо, саме цей досвід стане для України уроком, який позбавить нас залишків геополітичної наївності.
З повагою, Джордж Смайлі, офіцер Британської імперії.
