Дух Анкориджа: яке це має значення і яку роль відіграють Трамп, Путін та Зеленський?

Термін "дух Анкориджа" не слід вважати офіційною назвою міжнародної угоди чи укладеного мирного договору. У російській дипломатичній практиці цей вислів почали використовувати для позначення певних "порозумінь", які Москва асоціює зі зустріччю Дональда Трампа та Володимира Путіна, що відбулася на Алясці в серпні 2025 року. Як зазначає Преса України, під час перемовин щодо завершення конфлікту часто виникають формулювання, які різні сторони інтерпретують по-різному.

15 серпня 2025 року в Анкориджі відбувся саміт, проте формальна угода про припинення бойових дій не була укладена. Представники США пізніше підкреслили, що на переговорах обговорювались лише пропозиції, а не остаточні угоди, у той час як Москва продовжувала стверджувати про досягнуте порозуміння.

Фактично "дух Анкориджа" став не юридичним документом, а політичною формулою, за зміст якої досі сперечаються Москва, Вашингтон і Київ.

Звідки походить "формула Анкориджа"?

Після зустрічі Трампа та Путіна на Алясці, представники Росії почали активніше стверджувати, що результати переговорів в Анкориджі мають стати основою для наступних дискусій. Кремль намагався подати саміт як момент, коли Вашингтон нібито дав згоду взяти до уваги важливі російські вимоги стосовно територій. Однак Сполучені Штати публічно не підтверджували такого зобов'язання.

У кінці червня ситуація виявилася ще більш яскравою. Путін особисто підтвердив, що в Анкориджі не було підписано жодних офіційних угод, а лише розглядалися потенційні компроміси.

"В Анкориджі насправді не було жодних угод," – саме так Путін охарактеризував юридичні наслідки зустрічі.

Які елементи Росія додає до цієї формули?

Ключове питання полягає в тому, як саме Москва сприймає зміст формули Анкориджа. Згідно з російською інтерпретацією, акцент робиться головно на територіальному аспекті майбутньої мирної угоди та особливому статусі Донбасу. Як повідомляло агентство Reuters, Москва розглядала можливу угоду як передачу Росії всього Донбасу з замороженням бойових дій на інших фронтах.

У липні Кирило Буданов детальніше роз'яснив російську концепцію, використовуючи формулу "3+2". "Три" представляють Крим та Донецьку і Луганську області, тоді як "плюс два" охоплюють захоплені Росією ділянки Запорізької та Херсонської областей. Він зазначив, що Москва має на меті домогтися міжнародного визнання свого суверенітету над цими територіями.

В узагальненому вигляді російська перспектива охоплює:

* зміцнення впливу Росії на анексовані українські землі;

* окреме вирішення питання всього Донбасу;

* призупинення або замороження військових операцій в інших регіонах;

* визнання змін території в рамках майбутньої політичної угоди;

* застосування Анкориджа в якості вихідної бази для нових перемовин.

Позиція України принципово інша. Київ не погоджується передавати Росії території, які вона не змогла захопити військовим шляхом, про що раніше йшлося в матеріалі про відповідь Зеленського щодо Донбасу.

Чому цей термін знову набув популярності?

На фоні активізації мирних переговорів щодо України та нових контактів між Києвом і Вашингтоном розгорнулася нова хвиля обговорень. 28 липня президент Зеленський зустрівся з Трампом у Вашингтоні, де основними питаннями стали відновлення дипломатичних зусиль з Росією та співпраця у виробництві ракет-перехоплювачів Patriot.

Ключовим аспектом є хронологія подій. 27 липня Росія знову звернулася до США з проханням прояснити ситуацію з "анкориджськими домовленостями", що сталося за день до зустрічі Трампа і Зеленського. Москва висловила бажання з'ясувати, хто саме, на її думку, не дотримувався "анкориджської формули", перед тим як Вашингтон запропонує новий підхід до вирішення конфлікту.

Після зустрічі між Трампом і Зеленським термін набув нової значущості: Сполучені Штати й Україна обговорюють нові дипломатичні ініціативи, в той час як Москва намагається повернути переговорний процес до власного тлумачення угод 2025 року.

Як еволюціонувала позиція Вашингтона

Ще одним важливим аспектом є поступова еволюція тональності самого Трампа. Після його зустрічі з Зеленським на саміті G7 у червні, американський президент, згідно з інформацією від Axios, висловив намір, що може більше не розглядати так звані анкориджські угоди як базу для подальших переговорів. Reuters також зафіксував невдоволення Москви стосовно можливого коригування американської політики.

Після переговорів Трампа і Зеленського на саміті НАТО в Анкарі 8 липня Вашингтон також підтримав ідею ліцензування виробництва ракет для Patriot в Україні. Офіс президента повідомляв, що лідери обговорили кроки, здатні зміцнити українські позиції та наблизити дипломатичне врегулювання.

Для Кремля виклик полягає в тому, що сучасна політика Вашингтона все більше віддаляється від тієї моделі, яку Москва охрестила "духом Анкориджа".

Які основні розбіжності в поглядах сторін?

Це саме протиріччя пояснює, чому перемовини між Сполученими Штатами та Росією постійно повертаються до подій серпня 2025 року. Москва прагне закріпити свою інтерпретацію угоди в Анкориджі як вже затверджену основу, тоді як Вашингтон заперечує, що існує будь-яка юридично оформлена угода.

Українська позиція також грунтується на тому, що будь-які рішення щодо території України повинні ухвалюватися лише за участі самої України. В окремому матеріалі про можливості мирного процесу Преса України вже обговорювала умови, які можуть сприяти завершенню активної фази війни, а також роль гарантій безпеки.

Чому ця історія важлива для України

Тема Анкориджа виходить за межі звичайної дипломатичної суперечки. Важливо, чи стане російська інтерпретація подій основою для нового мирного процесу, адже це визначить, чи зросте тиск на Україну з вимогами територіальних поступок. Отже, суть Анкориджа є набагато більш актуальною і практичною, ніж може здатися на перший погляд.

Водночас нещодавні зустрічі Зеленського та Трампа вказують на нову тенденцію: у двосторонніх відносинах все більше уваги приділяється питанням протиповітряної оборони, спільному оборонному виробництву, санкційному тиску, а також пошуку нових дипломатичних підходів.

"Дух Анкориджа" може існувати як політична метафора, але він не замінює підписаної міжнародної угоди.

Ознайомтесь також з тим, чому звернення Зеленського до Путіна спричинило різку реакцію з боку Москви.