Новий прем'єр-міністр Великобританії зосереджується на відновленні економіки держави. Чи вистачить йому ресурсів, щоб підтримати Україну?
Зовнішньополітична діяльність нового британського прем'єра Енді Бернема буквально розпочалася з України. Він обійняв посаду 20 липня, а вже за тиждень Британію з візитом відвідав Володимир Зеленський. Український президент став першим іноземним лідером, узагалі першим іноземним високопосадовцем, із яким Бернем зустрівся як глава уряду. Звісно, візит планували заздалегідь, Зеленського запрошував попередній прем'єр Кір Стармер. Але Бернем сам усіляко наголошував, наскільки важливим є для нього цей саміт і наскільки він відображає реальні пріоритети нового уряду.
Від початку війни Велика Британія залишається одним із головних і найпослідовніших партнерів України. Британці роблять акцент на військовому складнику підтримки (із загального обсягу допомоги у двадцять п'ять мільярдів фунтів понад шістнадцять припадає на озброєння та підготовку українських військових), підтримують ідею повернення територій у межах 1991 року та дотримуються одного з найжорсткіших режимів антиросійських санкцій. Жоден британський уряд не поступався цими принципами, і нинішній не є винятком. Під час візиту Зеленського його британський візаві не обмежився черговими запевненнями в підтримці: Україна отримала можливість виробляти британську систему РЕБ Stone Cloak, яка підвищує непомітність дронів і ракет для радарів противника.
Підтримка України стала своєрідним "зразком" для поведінки усіх впливових політичних діячів сучасної Британії, особливо коли мова йде про традиційні політичні партії, як-от Лейбористська партія. Практична значущість такого підходу також не викликає сумнівів: після Brexit Великій Британії необхідно доводити свою роль як великої держави, і активна участь у центральному європейському конфлікті є невід’ємною складовою цього процесу.
Проте сучасна Британія стикається з численними економічними та соціальними викликами, для вирішення яких ресурсів державного бюджету явно недостатньо. У зв'язку з цим виникає питання: наскільки в умовах нинішньої політичної ситуації у Великій Британії готовність підтримувати Україну може бути реалізована у вигляді конкретної допомоги, і чи здатна Британія збільшити обсяги такої підтримки, коли інші джерела фінансування вичерпуються? Це питання є актуальним для кожного нового уряду, який приходить до влади, а за останнє десятиліття їх у Великій Британії було вражаюче багато — цілих сім.
Новому уряду необхідно буде знайти власний підхід до досягнення балансу між внутрішніми та зовнішніми інтересами. Хоча виклики, з якими зіткнеться новий кабінет, здебільшого залишаються незмінними, існують суттєві відмінності в сучасній політичній ситуації. Бернем врахував помилки, які стали причинами відставки Стармера, і прагнутиме їх уникнути. Новий прем'єр, перш за все, планує зосередити свої зусилля на вирішенні внутрішніх питань. Адже одна з основних критик на адресу Стармера полягала в тому, що він занадто багато уваги приділяв зовнішній політиці, часто в ущерб внутрішнім проблемам.
Бернем уже перелічив головні пріоритети свого уряду: соціальна політика, доступність і якість охорони здоров'я й освіти, реіндустріалізація та зміцнення місцевого самоврядування. Усі вони без винятку стосуються внутрішньої політики й потребують чималих капіталовкладень. Видатки на оборону та допомогу Україні не скорочуватимуть через коригування цілей уряду, але збільшити ці видатки тепер навряд чи вдасться: будь-яку економію бюджету, найімовірніше, буде спрямовано на фінансування пріоритетних для прем'єра статей.
Крім того, Бернем має намір подолати розподіл партії на фракції та досягти більшої єдності серед лейбористів. Щоб реалізувати цю мету, прем'єр уже вживає перші кроки: у його уряді знайшлося місце для представників усіх фракцій, від центристів до лівих. Хоча ці заходи навряд чи повністю усунуть фракційність у партії, вони можуть ускладнити управління урядом. Не випадково Бернем створив новий державний орган: офіс прем'єр-міністра та кабінету займатиметься контролем за членами уряду та вирішенням конфліктів між ними. Проте таких ініціатив недостатньо: прем'єрові доведеться самостійно шукати компроміси між міністрами та витрачати значну частину свого робочого часу на управління різноманітним складом уряду.
Є потенційні проблеми й на зовнішньополітичному треку глави уряду. Неважливо, що зараз на словах він надає пріоритет внутрішній політиці: Стармер дотримувався такої самої позиції два роки тому, коли прийшов до влади, а завершив як прем'єр, чиї зовнішньополітичні зусилля цілком затьмарили внутрішню політику. Бернем скептично ставиться до ідеї повернення до Євросоюзу. Але імпульс для економічного розвитку Британії необхідний, як і розширення зовнішньої торгівлі. Бернем бачить розв'язання проблеми в поглибленні зв'язків зі США. От тільки сам Бернем не сподобався Дональду Трампу: той вважав британського прем'єра занадто лівим і тому підозрілим. Бернему доведеться якось долати упередження американського президента, а отже, йти на поступки. Залишатися водночас адвокатом України, як це намагався робити Стармер, буде набагато складніше. Адже до Стармера Трамп спочатку ставився нейтрально, що давало змогу вести вільніший діалог.
Бернєм може зіткнутися з серйозними труднощами у встановленні діалогу з Євросоюзом. Прем'єр Британії вже висловив намір не переглядати результати Брекзиту та уникати значних політичних поступок Брюсселю в обмін на митний союз, що включає питання ірландського кордону та виплати боргів Великої Британії. Така позиція є відступом від курсу Стармера, який зумів налагодити контакти з європейськими лідерами завдяки своєму бажанню відновити інституційні зв’язки. Сумнівно, що різка зміна підходів з боку Британії допоможе зберегти довіру, яка була налагоджена за останні два роки. Це може призвести до зменшення британського впливу в Європі, що в свою чергу негативно відобразиться на позиціях Великої Британії як у НАТО, так і в неформальних коаліціях європейських країн, створених для підтримки України.
Не тільки посада прем'єра викликає інтерес у новому уряді для України. Серед нових міністрів багато політиків, чиї погляди можуть як сприяти активізації співпраці, так і ставити під загрозу її розширення. Міністром фінансів у уряді Бернема призначений Джон Хілі. Раніше, в уряді Стармера, він обіймав посаду міністра оборони, але в червні подав у відставку на знак протесту проти недостатнього збільшення витрат на оборону. Його відставка фактично призвела до втрати підтримки Стармера, який втратив підтримку багатьох своїх прихильників. Хілі вважає, що Великобританія повинна стати найбільш потужною військовою державою в Європі: він має намір підвищити військові витрати до 2,5% ВВП до 2030 року, зміцнити ядерні сили країни та поліпшити експедиційні можливості. Критики звинувачують його в недостатній готовності адаптуватися до сучасних реалій війни, зокрема в необхідності значно збільшити витрати на безпілотні технології та штучний інтелект, а не лише на традиційні види озброєнь.
Він є одним із найпослідовніших і найпринциповіших прихильників значної військової підтримки України, що може допомогти зберегти питання допомоги нашій країні на передньому плані урядового порядку денного, навіть якщо увага прем'єра буде зосереджена на інших справах. Його позиція може бути ускладнена впевненістю в необхідності збільшення оборонних витрат, оскільки він готовий йти на це, навіть за рахунок соціальних видатків. Проте навряд чи прем'єр буде готовий на такі радикальні кроки, адже це може призвести до провалу його власних пріоритетів. Можливий конфлікт між двома ключовими членами уряду може закінчитися швидкою відставкою Хілі та втратою важливого захисника українських інтересів.
Ще один можливий конфлікт може виникнути між Бернемом і Едом Мілібендом, який зайняв пост міністра закордонних справ. Проблема полягає не лише у можливій боротьбі за лідерство (адже Мілібенд очолював Лейбористську партію з 2010 по 2015 рік, коли вона була в опозиції), а й у суттєвих розбіжностях у поглядах на ключові питання. Найбільш важливою темою, ймовірно, стане енергетика: Мілібенд виступає проти розширення видобутку нафти та газу на шельфі Північного моря, вважаючи екологічні наслідки цього кроку надто небезпечними, тоді як Бернем висловлював наміри підтримувати такі проекти, аби знизити вартість енергії для населення. Існують також інші фактори. Великий бізнес вважає Мілібенда занадто радикальним, зокрема через його політику підвищення податків для великих компаній, що може ускладнити встановлення довірчих відносин між урядом і бізнесом, що є необхідним для реіндустріалізації, яку планує Бернем. Окрім того, як міністр закордонних справ, Мілібенд не зможе взяти на себе основну відповідальність, поки прем'єр активно займається зовнішньою політикою. Налагодження контактів з американцями буде для нього складним завданням, адже Трамп має до нього ще більше неприязні, ніж до самого Бернема. Щодо європейського напрямку, його позиції суттєво розходяться з поглядами прем'єра: Мілібенд виступає за повернення до ЄС і відкрито критикує Бернема з цього питання.
Новий міністр оборони Вес Стрітінг став останнім представником уряду, який має прямий зв'язок із зовнішньою політикою, зокрема у відносинах з Україною. Під час перебування на посаді міністра охорони здоров'я та соціальної політики в уряді Стармера, він зрештою подав у відставку після невдач лейбористів на місцевих виборах у травні цього року, виявивши таким чином протест проти курсу прем'єра. Саме його рішення піти у відставку дало початок "повстанню" проти Стармера, яке врешті-решт призвело до приходу Бернема до влади.
Для України це призначення може бути перевагою, оскільки Стрітінг активно підтримує розширення технологічного та технічного співробітництва в оборонній сфері між обома країнами, зокрема у спільних розробках і виробництві. У цьому контексті він проявляє більшу послідовність порівняно з Хілі, що раніше виконував ці обов'язки.
Але саме ймовірний конфлікт із Хілі може стати ще однією проблемою для кабінету. Нинішній міністр фінансів уже дав зрозуміти, що оборонний бюджет і виконання плану переозброєння залишаться для нього головними завданнями й у новому відомстві. Але якщо це справді буде так, то Хілі неминуче втрутиться у сферу повноважень Стрітінга, що може спровокувати конфлікт між ними. Різні погляди на пріоритетні напрями розвитку озброєнь і фінансування відповідних програм можуть негативно вплинути на розвиток співпраці з Україною.
Сьогодні перспективи Бернема виглядають багатообіцяльними: серед лейбористської більшості в парламенті він має майже абсолютну підтримку, його популярність серед британців висока, після його приходу до влади лейбористи вперше за довгий час випередили в опитуваннях громадської думки правих популістів із партії "Реформа". Але Британія накопичила надто серйозний тягар проблем, щоб усе це не спричинило жодних наслідків для нового уряду.
Справжнім тестом на стійкість для нового уряду стануть не лише місцеві вибори, заплановані на травень наступного року. Бернем пообіцяв до кінця року представити стратегію реформ на наступні десять років. Конкуренція за встановлення пріоритетів у цьому плані яскраво продемонструє, наскільки уряд готовий до командної роботи, а також наскільки прем'єр здатний управляти своїм складом.
Ми можемо лише сподіватися, що, займаючись цими великими проектами, британський уряд зможе зберегти достатньо часу та ресурсів для підтримки України, принаймні на рівні, який спостерігали в останні роки.
