Іранські лідери мають розбіжності стосовно військової стратегії у конфлікті з США, повідомляє Bloomberg.
Фракційність вважається невід'ємною частиною політичного ландшафту Ірану.
В Ірані загострилася боротьба між таборами прихильників війни та посадовців, які закликають до переговорів із США. Після кількох тижнів запеклих внутрішніх суперечок Тегеран висловлює жорсткішу позицію щодо будь-якої постійної угоди з Вашингтоном, пише Bloomberg.
Коли минулого тижня президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив, що йому "важко зв'язатися" з верховним лідером країни, це викликало нові дискусії щодо місцеперебування Моджтаби Хаменеї, якого не бачили на публіці з моменту його вступу на посаду в березні. Зрештою днями Пезешкіан сказав, що нещодавно провів зустріч із Хаменеї, яка тривала "сім-вісім годин".
"Ця зустріч виявилася надзвичайно продуктивною," -- поділився Пезешкіан з журналістами в кулуарах зустрічі політичних лідерів у Тегерані. Він також зазначив, що обговорив із Хаменеї можливі рішення для покращення життєвих умов в Ірані, підкресливши, що головним пріоритетом верховного лідера є "зміцнення згуртованості та єдності" в країні.
Ця заява з'явилася після кількох тижнів жорстких публічних дебатів у Тегерані, під час яких прихильники радикальних поглядів вимагали від Пезешкіана залишити свою посаду через його підтримку мирної угоди між Іраном та США.
Моджтаба Хаменеї отримав травму під час ізраїльського авіаудару 28 лютого, в результаті якого загинув його батько та попередник, Алі Хаменеї. Ступінь серйозності його поранень поки що залишається невідомим. Пезешкіан повідомив 10 серпня, що верховний лідер перебуває в "чудовому стані здоров'я". Проте, відсутність Хаменеї в публічному житті призвела до виникнення вакууму, в якому політичні суперечки між різними групами – невід'ємна частина іранської дійсності – стали більш напруженими та відкритими.
Алі Хаменеї, який керував Іраном протягом майже 40 років, часто виконував роль судді у внутрішніх суперечках. Його підтримка була ключовою для того, щоб певні ідеї отримали статус офіційної державної політики. Крім того, він активно втручався у конфлікти між консерваторами та прихильниками більш жорсткого підходу. Наразі залишається невизначеним, чи володіє Моджтаба Хаменеї подібним рівнем авторитету.
Моджтаба Хаменеї рідко виходить на публіку, і зв'язатися з ним вкрай складно. Як повідомляється, він спілкується з високими посадовцями через посередників. Це ускладнює його здатність надавати чітке та рішуче керівництво, а також швидко вирішувати конфлікти в політичному середовищі, -- зазначив Арман Махмудіан, науковий співробітник Університету Південної Флориди.
Фракційність є невід'ємною складовою політичного середовища Ірану. Хоча деякі вважають її поверхневим феноменом, війна підкреслила політичну напругу більш чітко та відверто, що виявилося у відкритих суперечках. Чимало державних діячів не раз наголошували на необхідності єдності не тільки серед громадян Ірану, але й всередині самої політичної системи.
"Існувала завжди певна категорія людей, які наполягали на необхідності укладення стратегічної угоди зі Сполученими Штатами, а також інша, яка прагне безкінечного конфлікту з ними. Зміна керівництва призвела до того, що воно стало менш помітним у публічному житті. Це створило можливість для деяких осіб вийти на передній план і висловити свої думки", -- зазначив економіст та колишній радник Пезешкіана Саїд Лайлаз.
Ці люди знайшли свій майданчик для обговорень у соціальних мережах і на державному телебаченні, де триває інформаційна боротьба між прагматиками, як-от Пезешкіан і міністр закордонних справ Аббас Арагчі, якого прихильники жорсткої лінії прагнуть усунути, та ультраконсервативними духовними лідерами і політиками, які виступають проти співпраці зі Сполученими Штатами.
Прагматики, яких в іранській політичній системі часто асоціюють із помірним консерватизмом та схильністю до реформ, вважають переговори із Заходом неминучими, єдиним способом зменшити економічну ізоляцію, підвищити рівень життя та залучити інвестиції в країну. Прихильники жорсткої лінії вважають, що це підриває основоположні принципи Ісламської революції 1979 року, а неодноразові спроби вести переговори призвели лише до того, що Іран зазнавав атак з боку Ізраїлю та США.
Пезешкіан, відповідальний за економічну політику країни, разом з іншими прагматичними і поміркованими силами, прагне завершити конфлікт та значно зменшити санкції. Вони сподіваються, що це принесе термінову допомогу для іранського населення, яке страждає від посилення економічних труднощів через війну, і, можливо, зменшить ризики нового повстання, подібного до тих, що були придушені в січні.
Прихильники радикального підходу, як у політичних колах, так і серед вищого духовенства, суттєво підсилюють ці внутрішні суперечки. Вони протистоять дипломатичним зусиллям щодо діалогу з адміністрацією президента США Дональда Трампа та ставлять під питання, чи насправді іранська економіка, яка зазнала значних руйнівних наслідків через роки міжнародної ізоляції, потребує зняття американських санкцій.
Саїд Джалілі, колишній переговорник з ядерних питань від Ірану та впливовий представник ультраконсервативної фракції "Пайдарі", висловив різку критику на адресу іранських дипломатів і президента. У своїй промові на похороні Алі Хаменеї в липні він наголосив на необхідності, щоб керівництво країни поставило помсту за смерть верховного лідера на перше місце.
На іранській політичній сцені виступають не лише радикальні релігійні діячі. Колишній президент Хасан Рухані також звернувся до громадськості через відео, прагнучи повернути свій політичний вплив і висловлюючи критику на адресу тих, хто підтримує жорсткий підхід.
"Розколи в іранській теократії були визначальною рисою формування зовнішньої політики країни з часів Ісламської революції 1979 року. Цього разу відмінність полягає не в існуванні цих суперницьких фракцій, а в тому, наскільки їхні розбіжності стали видимими та, можливо, інтенсивнішими, ніж під час попередніх криз", -- зазначив Махмудіан з Університету Південної Флориди.
Напередодні розповіді Пезешкіана про свою тривалу зустріч, ведучий новин іранського державного телебачення оголосив про заяву, яку зробив Хаменеї. У ній йшлося про те, що Хаменеї особисто призначив ветерана Корпусу вартових ісламської революції, консервативного прихильника жорсткого курсу Мохсена Резаї, на посаду голови Вищої ради національної безпеки — цю позицію вважають ключовою в сфері безпеки. Додатково, Хаменеї також оприлюднив і затвердив список нових призначень на високі військові посади.
Такі зміни в кадровій політиці свідчать про зміцнення позицій прихильників жорсткішого курсу, які формували бойову стратегію з моменту початку війни. Це також демонструє підвищення єдності навколо Корпусу вартових ісламської революції та їхньої стратегічної реакції на дії Трампа. На даний момент ця стратегія, здається, виявилася успішною, адже іранський режим не лише зумів вижити та зберегти контроль, але й створити ефективний механізм стримування завдяки своєму впливу на Ормузьку протоку.
"Представники найбільш радикального крила почуваються впевнено. Вони вважають, що мають перевагу. Вони зрозуміли, що з Трампом діє мова залякування, тож все це є частиною їхнього об'єднання навколо цієї ідеї та подальшого зміцнення своїх позицій", -- зазначає Діна Есфандіарі із Bloomberg Economics.
"Схоже, що система також знайшла спільну мову щодо наступних дій, адже висловлювання Арагчі вказують на більш жорсткий підхід щодо Ормузької протоки," – підкреслила вона.
Протягом останніх тижнів міністр закордонних справ Ірану рішуче протистояв як своїм внутрішнім критикам-прихильникам жорсткої лінії, так і погрозам з боку США, відстоюючи жорстку військову позицію щодо Ормузької протоки.
На даний момент обидві сторони конфлікту зміцнили свої позиції. На початку цього тижня Трамп оголосив, що, хоча він і не прагне загострювати ситуацію з військовими діями, бажає дати морській блокаді Ірану можливість завдати більшої економічної шкоди Тегерану, одночасно висуваючи нові вимоги щодо компенсацій з боку Ірану. Іран, ймовірно, рішуче відхилить такі вимоги. Це створює ситуацію, в якій сторони опинилися в патовій ситуації, без очевидних шляхів до досягнення миру.
Лайлаз вважає, що загострення фракційних конфліктів в Ірані в умовах війни є "переважно шумом". Важливі посадовці та керівники ключових інституцій продовжують приймати рішення, спираючись на загальний консенсус.
Цю точку зору підтримує аналітик з Міжнародної кризової групи Алі Ваез.
В даний момент Тегеран переконаний, що, захищаючи свої інтереси та завдаючи шкоди, він змусив Вашингтон змінити свої плани. Однак існує небезпека, що тимчасове підтвердження своєї правоти може призвести до тривалої самовпевненості, -- зазначив Ваез.
AP писало, що іранське керівництво вірить у перемогу Тегерана у війні з США найближчим часом. Іранці роблять ставку на те, що військовий тиск зрештою змусить Вашингтон визнати їхній контроль над Ормузькою протокою, розраховуючи, що час на їхньому боці. Тегеран використовує контроль над протокою як стратегічний важіль впливу. Однак така стратегія може обернутися проти Ірану, кажуть аналітики. Витривалість Тегерана має свої межі. Існують побоювання, що економічний колапс може спровокувати заворушення.
