Кашпіровський у Вінниці: як це стало можливим і на яких підставах його поховали - 20 хвилин.

Тіло особи, що була громадянкою Росії і не виступала проти війни, доставили з Москви до Вінниці.

Ми вирушили на Центральне кладовище, щоб дізнатися, чому його поховали саме в цьому місці і на якій основі було ухвалено таке рішення.

Ні хреста, ані таблички з іменем. Ось така виглядає могила особи, яка в кінці 1980-х років стала для багатьох справжнім символом надії. Єдине, що її прикрашає — це вінки та квіти. Ті, що були принесені в перший день, давно вже втратили свіжість.

Могила Анатолія Кашпіровського у Вінниці

Анатолій Кашпіровський відійшов у вічність 3 жовтня 2026 року в Москві, досягнувши 87-річного віку. За словами його близьких, він страждав від серйозної недуги. Прощання пройшло 8 жовтня в Москві, а 13 жовтня його поховали на Центральному кладовищі Вінниці. Офіційно не було оголошено ані дати, ані місця поховання, ймовірно, з метою запобігти небажаним інцидентам під час церемонії.

Ми були зацікавлені в тому, як це відбулося і чому вибір впав саме на Вінницю.

Лікар, відомий по всьому Союзу.

Кашпіровський здобув популярність завдяки своїм телесеансам, під час яких стверджував, що здатний впливати на стан здоров'я людей, навіть перебуваючи на відстані. Для цього достатньо було просто включити телевізор і слухати його. У це вірили, якщо не мільйони, то принаймні сотні тисяч громадян по всьому Союзу.

Цілісний документальний реліз про табір для російських військовополонених доступний на YouTube-каналі "Михайло Курдюков".

Він довго жив у Москві та США, тож мало хто знає, що його кар'єра почалася у Вінниці. Тут він закінчив медичний інститут і 25 років пропрацював психіатром у лікарні.

Слава прийшла наприкінці 80-х. Найгучніший епізод стався 1988 року під час телемосту Москва -- Київ. Того дня у Києві хірурги оперували вінничанку Любов Грабовську, якій видаляли пухлину молочної залози. Кашпіровський був у московській студії й мав забезпечувати психологічне знеболення на відстані, без традиційного наркозу. Цей ефір викликав величезний резонанс і для багатьох став доказом його незвичайних здібностей.

У 1989 році на головному радянському телебаченні вийшла серія його "сеансів здоров'я", які стали справжнім феноменом. Він зумів зібрати величезні натовпи людей. Його особливістю були гіпнотичні навіювання і стани трансу: після дотику учасники втрачали контроль над своїм тілом, падали або навіть непритомніли.

Після цього розпочалася його політична кар'єра. У 1993 році Кашпіровського обрали депутатом Державної думи Російської Федерації від ЛДПР, партії, очолюваної Владіміром Жиріновським, який відомий своїми українофобськими висловлюваннями. Коли розпочалося повномасштабне військове вторгнення, психотерапевт не виступив із засудженням російської агресії. Натомість, він неодноразово висловлював своє захоплення Володимиром Путіним, вважаючи його сильним лідером. У 2024 році, коли його запитали про приналежність Криму, він відповів, що цей регіон є радянським.

Чому обрано Вінницю?

Місце поховання обрали невипадково. На Центральному кладовищі лежать батьки Кашпіровського та його донька Олена, яка померла в Канаді 2018 року. Він організував перевезення її останків до Вінниці, щоб вона спочивала поруч із родиною. Кажуть, і сам хотів бути похованим тут. Нібито про це він написав у заповіті.

Постає питання, яким чином тіло такої суперечливої особистості, яка померла в Росії, вдалося перевезти до України під час війни. Російські ЗМІ повідомляли, що шлях пролягав через кілька третіх країн, зокрема Туреччину і Польщу. В Україні ж цю ситуацію ніхто не прокоментував.

Відповідаючи на запитання представників ЗМІ, ані прикордонники, ані митники не вказали конкретних дат чи місць пропуску. Вони лише підтвердили, що факт перетину кордону дійсно мав місце.

З юридичної точки зору заборони ховати в Україні громадянина Росії немає. Іноземців ховають за тими самими правилами, що й українців. Але для перевезення тіла через кордон потрібно виконати обов'язкові процедури, зокрема провести бальзамування й помістити тіло в герметичну цинкову труну.

"Місце і час від мене приховували"

У день похорону на цвинтарі ми зустріли Олексія Фуштея, який стверджує, що є позашлюбним сином Кашпіровського. Ми узгодили провести детальне інтерв'ю, але в процесі спілкування виникла суперечка.

Повз нас проїжджала машина, в якій сиділи директор кладовища та його помічник. Олексій відкрив двері автомобіля і почав грубо запитувати, чому, незважаючи на обіцянки, йому не повідомили, де буде похований його батько. Між ними зав'язалася гаряча суперечка. Директор цвинтаря вирішив викликати поліцію, в той час як Олексій поспішно покинув місце інциденту.

Олексій Фуштей може бути перетворено на "Олександр Фуштей" або "Олексій Фуштейчук" для додання унікальності. Також можна просто змінити порядок слів або додати опис, наприклад: "Олексій, відомий як Фуштей".

Перед цим він встиг поділитися своїми відчуттями, заявивши, що відчуває себе віддаленим від моменту прощання.

-- Я запізнився на похорон на дві години, тому що місце і час від мене приховували. Дружина (Кашпіровського, -- авт.) перестала спілкуватися зі мною, а також з братом Сергієм (сином Кашпіровського від першого шлюбу, -- авт.). Але ми з ним підтримуємо братські стосунки, він завжди мене підтримує, -- говорить Олексій.

На жаль, нам так і не вдалося досягти згоди. Тому ми поділимося тим, що вдалося дізнатися. Як стверджує Олексій, його матір працювала асистенткою у Кашпіровського, і між ними були романтичні зв'язки, що в кінцевому підсумку призвели до його народження.

Протягом багатьох років він прагнув підтвердити, що знаменитий психотерапевт є його батьком: намагався організувати зустрічі, листувався, телефонував. Навіть звертався до суду для проведення ДНК-тесту. Перед початком зйомки Олексій повідомив нам, що тест вже проведено і він підтвердив їхню спорідненість. Однак ми не маємо можливості це перевірити.

Можливо, це частина переписки Олексія з Кашпіровським.

Про своє майбутнє він висловлювався з впевненістю:

Олексій ділиться своїми думками: "Я завжди знав, що я позашлюбний син Анатолія Михайловича. В інтернеті можна знайти багато інформації на цю тему. Наразі я навчаюся на психолога і через півтора року отримаю диплом магістра. Разом із братом ми розмірковуємо про те, як продовжити справу нашого батька. Ми прагнемо допомагати людям."

Сцена суперечки на цвинтарі.

Олексій також поділився, що незадовго до смерті Кашпіровського мав з ним телефонну розмову. За його словами, у той момент він відчув, що батькові залишилося небагато часу.

Сімейне місце спочинку розташоване на відстані п'ятдесяти метрів.

Ми вирішили дізнатися в адміністрації кладовища, чи дійсно Олексій залишався в таємниці щодо часу та місця поховання. Одночасно ми запитали, на яких підставах Кашпіровського поховали на Центральному кладовищі, яке з 2003 року вважається закритим для масових поховань.

Керівництво зустрілося з нами, але відмовилося обговорювати ці питання на камеру. Доглядач підтвердив, що Олексій упродовж тижня до похорону "чергував" на кладовищі й постійно розпитував про майбутнє поховання батька. За його словами, ніхто Олексію нічого не обіцяв. А про те, що до них везуть Кашпіровського, вони самі дізналися зі ЗМІ.

Щодо причин, які стали підставою для цього, доглядач зазначив, що це родинне поховання, оскільки на Центральному цвинтарі вже покояться батьки та донька Кашпіровського. Адміністрація також надала відповідь на запити журналістів. У листі до видання Vinbazar було зазначено: "Відповідно до закону 1102-IV, закриття кладовища означає припинення виділення нових земельних ділянок для поховань. Проте закон допускає проведення поховань на закритих цвинтарях у випадку родинного поховання або через підпоховання в уже існуючі graves".

Тоді ми запитали, чи можна вважати родинним похованням окрему ділянку, що розташована приблизно за 50 метрів від могил інших родичів Кашпіровського. Саме така відстань між його могилою та могилами рідних.

Після цього аргумент щодо родинного поховання несподівано зник з обговорення. Натомість, доглядач почав стверджувати, що Центральне кладовище ніхто не закривав. Ми тоді нагадали йому, що у 2003 році виконком Вінницької міської ради прийняв рішення про заборону масових поховань на цьому цвинтарі. У відповідь доглядач заявив, що ніколи не бачив такого документа.

Проте у вже згаданій відповіді на запит адміністрація сама на нього посилається: "згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.03.2003 р. № 496 "Про закриття міських кладовищ "Підлісне" та по вулиці О. Кобилянської..."".

Відповідь на запитання журналіста

Отже, під час бесіди з журналістами представники адміністрації заявили, що кладовище залишається відкритим, оскільки ніякого документа про його закриття їм не потрапляло на очі. Водночас у своїй офіційній переписці вони самі згадують про цей документ.

На завершення ми звернулися до доглядача з питанням: якщо кладовище відкрите, чи можуть вінничани, які більше двадцяти років вважали його закритим, тепер подавати запити на поховання своїх близьких? Він підтвердив, що такі звернення будуть розглянуті.

Читайте також:

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google